При складанні виробничої програми на основі вартості харчування, передбаченої в путівці туриста, враховується плановий контингент туристів і витрати на харчування одного туриста за день. За таких умов спочатку розраховується план випуску страв у ціновому вираженні як сума добутків кількості туристів на витрати харчування, а потім з урахуванням суми цих витрат підприємство розробляє меню, за яким складає виробничу програму в натуральному вираженні.
Другий спосіб складання виробничої програми ґрунтується на плановому меню підприємства. Він може застосовуватися як за стабільного, так і за змінного контингенту їдців. Змінний контингент охоплює так званих неорганізованих туристів і вільних відвідувачів.
Планове меню - це виробниче завдання на випуск продуктів харчування визначеної кількості й асортименту на якийсь період, наприклад, на день, тиждень, місяць, квартал. Обґрунтоване планове меню слугує базою для розробки виробничої програми в натуральному і грошовому вираженнях на відповідний плановий період.
Якщо попит на продукцію харчування конкретного підприємства перевищує його виробничі можливості, то планування продукції власного виробництва здійснюється третім способом, який ґрунтується на потужності технологічного обладнання. За цього методу насамперед треба з'ясувати, яке обладнання гальмує збільшення випуску продукції до повного задоволення попиту споживачів. Якщо в плановому періоді не передбачається збільшення виробничих потужностей, то планові розрахунки проводять за можливостями того виду устаткування, яке обмежує обсяги випуску продукції.
Плановий випуск страв на основі виробничої потужності технологічного устаткування кухні (казанів, пічок, жаровень тощо) визначається за формулою
де Nnлc - план випуску страв на конкретному устаткуванні; ґр, іп - відповідно, тривалість роботи і простоїв устаткування; їпр - час приготування партії страв;
Єуо Єст - ємність устаткування та ємність страви, відповідно, л (кг);
К - коефіцієнт заповнення ємностей устаткування.
На підприємствах зі змінним контингентом їдців виробнича програма розробляється за нормами страв на одне місце для вживання їжі за день - це четвертий спосіб нормативного методу планування. За цього способу норми визначаються кожним підприємством самостійно на підставі фактичної реалізації страв у розрахунку на одне місце для вживання їжі за день. При розрахунках можна скористатися формулою
де Nфcм- фактична кількість страв у передплановому періоді в розрахунку на одне місце в залі для вживання їжі за день;
Лфс - загальна кількість страв, випущених і реалізованих за перед-плановий період;
N - кількість місць у залі для вживання їжі;
ДфР - фактична кількість днів роботи підприємства у передплановому періоді.
При обґрунтуванні виробничої програми на плановий період фактична кількість страв, розрахована на одне місце для вживання їжі, коригується на коефіцієнт її зміни в плановому періоді. Найчастіше коефіцієнт зміни кількості спожитих страв у розрахунку на одне місце для вживання їжі за день визначається економіко-статистичним методом. Після визначення коефіцієнта коригування виробнича програма розраховується за формулою
де Лплс - загальна кількість випуску страв у плановому періоді;
Лфсм - фактична кількість страв у розрахунку на одне місце для вживання їжі за день у передплановому (базисному) періоді;
Ккор - коефіцієнт коригування кількості споживаних страв у розрахунку на одне місце для вживання їжі за день;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування товарообороту закладів харчування туристів“ на сторінці 5. Приємного читання.
