Ситуація ускладнюється ще й тим, що не кожен залишить свою основну роботу на тиждень чи два, які необхідні для реалізації польового етапу дослідження в рамках вашого проекту. Але це не означає, що неможливо або не потрібно залучати фахівців, навіть якщо вони не є мешканцями того міста або села, де працює організація.
Адже не обов'язково замовляти дослідження від А до Я (тобто всі його компоненти від планування до підготовки звіту за результатами). Існують різноманітні схеми співпраці, які допоможуть вивести дослідження на якісно новий рівень, значно вищий, ніж той, якого вдасться досягти самотужки. Ще 20 років тому така дистанційна (віддалена) співпраця була майже неможливою. Нині ж в Україні, як і в низці інших країн, достатньо розвинені телефонний зв'язок, мережа Інтернет та банківська система, щоб залучити фахівця дистанційно.
Наприклад, соціолог може дистанційно допомогти вам розробити методологію та інструментарій дослідження, підготувати все необхідне для збору даних. Натомість дані будуть зібрані місцевими співробітниками громадської організації. Якщо це анкетне опитування, то місцеві активісти можуть провести його за допомогою інструкції та анкети, розробленої фаховим дослідником, а потім ввести відповіді з анкет до наданої ним/нею електронної таблиці. Далі цей масив даних передадуть фахівцю для здійснення аналізу за допомогою спеціального програмного забезпечення.
За весь проект ви можете жодного разу не зустрічатися з найнятим дослідником (а отже, не закладати до кошторису витрати на відповідні відрядження): спілкуватися телефоном, за допомогою електронної пошти та Skype[7], підписати угоди й акти виконаних робіт, надіславши їх звичайною поштою, а гонорар виплатити на банківську картку. Якщо наймете людину для експертного супроводу проекту навіть у такому частковому й дистанційному форматі, це допоможе вивести його на якісно інший рівень і зовсім не обов'язково коштуватиме надто дорого. Пригадується такий приклад із практики.
Одного разу на гарячу лінію "Запитай у соціологів" звернулася громадська організація з невеличкого міста. Вона отримала грант на проведення доволі масштабної серії семінарів. Одним із компонентів проекту було опитування учасників тренінгів про певний тип проблем, із якими вони стикаються в їхніх рідних містах і селах. Організації було дуже складно його спланувати та опрацювати результати. Її грантодавець постійно робив критичні (але адекватні й справедливі) зауваження щодо надісланих на затвердження матеріалів проекту.
Не згадуватимемо тут усі запитання, що поставали в організації, лише наведемо два уривки діалогів із представником цієї ГО (назвемо її Лариса). Варто зауважити, що це не є типовий діалог між ГО та фахівцем гарячої лінії, але він дуже виразно ілюструє, у наскільки скрутну ситуацію потрапила організація через те, що не запланувала залучення фахівця (слід наголосити, що розмова є реальною, а не змодельованою).
Лариса: Чиє якийсь спосіб не рахувати середнє вручну? Адже це так довго – складати вручну сотні значень!
- Так, це дуже легко зробити в MS Excel. Можу пояснити, якщо відкриєте зараз файл на своєму комп'ютері. Але вам не варто рахувати середнє. Потрібно рахувати частки різних відповідей: стільки-то відсотків респондентів зазначили думку А, а стільки- то – думку Б.
Лариса: А як же без середнього?! В інших проектах ми завжди рахували середнє для кожного запитання!
- Розгляньмо на прикладі запитання про стать. Вам потрібно знати відсоток чоловіків і жінок серед учасників опитування, але немає сенсу рахувати середнє. В анкеті для зручності статі позначені як "1" і "2". Якби вони були позначені як "а" та "б", тоді ви ніяк не змогли б порахувати середнє, але порахували б кількість відповідей "а" і "б". І така ситуація з кожним запитанням вашої анкети[8].
Лариса: Точно не треба?
- Уявімо запитання із трьома варіантами відповідей та що учасники тренінгу часто обирали варіанти "1" і "3", а відповідь "2" не дали жодного разу. Ми порахували середнє й отримали "2", але ж відповідь "2" ніхто не обрав!
Лариса: І справді! Добре. Але ж чекайте, як ми порахуємо відсотки, якщо не рахуватимемо середнє?!
Можливо, після останньої репліки дехто з читачів – той, хто знає, як порахувати відсоток, – схопиться за голову або посміхнеться. ГО явно працювала над завданням, для виконання якого не мала навіть базового рівня компетенції, хоча, безумовно, в організації були досягнення в інших царинах, що не потребували дослідницьких компонентів. І консультаціями цю проблему не вирішити: для адекватного перебігу й результату проекту потрібно було ще на етапі його планування передбачити участь фахівця із соціальних досліджень.
Насправді в тому випадку логіка дослідження й анкета не вимагали трудомісткого аналізу даних. Звіт, над яким ГО дуже довго й тяжко працювала, фахівець підготував би без жодних стресів, із легкістю та задоволенням за день-два. І для цього йому/їй не потрібно було б перебувати в тому самому місті, що й громадська організація. Розробка анкети, інструкції для інтерв'юерів, підготовка таблиці для введення даних працівниками організації, а також звіту зайняли б у соціолога 5-7 робочих днів. Навіть мешкаючи у великому місті з високими цінами, чимало фахівців пристойного рівня із задоволенням погодилися б виконати цю роботу за, скажімо, 3 тис. грн.
Нехай фахівець не зареєстрований як приватний підприємець, а отже, організації потрібно було б закласти до кошторису всі податки та виплати соціального страхування, передбачені для оплати праці за угодою цивільно-правового характеру. Це означає, що проектантам потрібно було б виділити приблизно 5 тис. грн. для фахівця із соціальних досліджень, із яких за свою роботу людина отримала б близько 3 тис. грн. Загальний бюджет проекту становив понад 100 тис. грн, адже багато витрат вимагало проведення семінарів (проїзд і харчування численних учасників). Отже, 5 тис. грн, передбачені для фахівця із соціальних досліджень, не перевищили б 5% загального кошторису. Якби вартість проекту була близько 50 тис. грн, то витрати на гонорар становили б 10% кошторису, що, звісно, є помітнішою часткою проектного бюджету, але дослідницький компонент пройшов би для організації дуже легко.
Натомість ГО довго працювала над звітом, а її репутація перед донором зазнала шкоди. Наступний її проект, поданий цьому грантодавцю, було відхилено. Дослідження забрало в керівника організації багато часу й було дуже стресовим досвідом. Хіба не варті добрий настрій, якісне виконання дослідницької складової проекту та хороша репутація організації 5-10% кошторису? Дійсність на противагу міфу:
• якщо в населеному пункті, де працює організація, немає фахівців із соціальних досліджень, залучення фахівця принаймні дистанційно є важливим для успіху проекту;
• фахівцеві не обов'язково виконувати особисто всі компоненти дослідження – можна поділити роботу на ту, що вимагає тривалої спеціалізованої підготовки, і ту, яку організація здатна виконати власноруч за допомогою інструкції, розробленої фахівцем;
• завдяки віддаленій роботі та розподілу функцій між фахівцем і громадською організацією не потрібно витрачати гроші на виїзну роботу соціолога; у такому разі фахівцю знадобиться значно менше часу на дослідження, а отже, витрати на дистанційне залучення соціолога з іншого міста, на відміну від виїзної роботи, можуть бути цілком прийнятними для низки малобюджетних проектів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „міфів про співпрацю із соціологами. А як же насправді?“ на сторінці 3. Приємного читання.
