• соціологія, соціальні дослідження не є винятком із цього правила.
Міф 4. "Будь-який добрий фахівець із соціальних досліджень зможе провести будь-яке соціальне дослідження".
Як і будь-які інші фахівці, дослідники спеціалізуються з певних тем і методів роботи. Хтось знає більше про розвиток громад, інший – про релігію, третій – про національну ідентичність. Можливо, хтось багато працює з вибірками, зокрема й найскладнішими, але не зуміє вдало провести глибинне інтерв'ю, адже для планування вибірки потрібні насамперед логіка й математичні знання, а для глибинного інтерв'ю окрім аналітичних здібностей ще й талант до міжособистісної комунікації. Хтось може спеціалізуватися з напівструктурованих індивідуальних і групових інтерв'ю, добре планувати спостереження й експерименти, але при цьому не вміти сформувати вибірку репрезентативного опитування, особливо якщо йдеться про нестандартний випадок.
Адже ми не намагаємося лікувати хворе горло в гастроентеролога. До певного рівня проблеми нам може допомогти з недугою терапевт, але якщо випадок є відносно складним, то очікуємо, що терапевт дасть направлення до вузькопрофільного фахівця, хоча всі вони – отоларинголог, гастроентеролог, терапевт – лікарі.
Аналогічно й у царині соціальних досліджень. Є фахівці, яких можна вважати відносно універсальними, але жоден не матиме дуже високого рівня абсолютно в усіх методах та методиках і тим паче в усіх темах. Тому цілком нормальною є ситуація, коли фахівець після спілкування з вами повідомить, що для проекту варто найняти іншу людину або принаймні залучити для окремого компонента ще одного спеціаліста. Це зовсім не означає, що ви натрапили на слабкого фахівця, імовірніше, що на відповідального та чесного, який переймається якістю кінцевого результату!
Якщо соціолог, ще не дізнавшись про деталі вашого проекту, стверджує, що "знає та вміє все", поставтеся скептично до таких заяв і подальшої співпраці. Адже це означає, що людина або щиро не розуміє, яким має бути справді високий професійний рівень (тому перебуває в полоні ілюзії, що вміє все), або зацікавлена в роботі настільки, що готова ризикувати якістю дослідження.
"Вміють майже все" лише в дослідницьких центрах, у яких працюють фахівці з різним досвідом та різної спеціалізації. Справжні професіонали розуміють, що сучасне знання досягло такого рівня розвитку, що "майстрів на всі руки" не буває навіть у рамках певної галузі: фахівець, сильний для одного проекту, може не виявитися таким для іншого.
Вдалий збіг, що найнятий дослідник добре знається на вашій тематиці й при цьому є добрим методологом, можливий, але малоймовірний. Якщо такого збігу немає, дослідження високого професійного рівня все одно можливе за умови, що залучена людина добре знається на методах дослідження, а ви – на його темі.
Приміром, уявіть, що ви спеціалізуєтеся з проблематики ОСББ[6]. Навряд чи знайдете фахівця із соціальних досліджень, який знається на ОСББ. Понад те, можливо, найнятий вами соціолог навіть не певен, як розшифровується ця абревіатура! Але разом ви зможете спланувати грамотне дослідження з цієї тематики, якщо чітко поясните, що саме бажаєте дізнатися в підсумку та якою є практична мета проекту (тобто в чому це нове знання має вам посприяти). У процесі планування фахівець поставить вам багато уточнювальних запитань, і таким чином разом ви побудуєте надійний місток між тим, що знаєте зараз, і тим, що важливо дізнатися для досягнення практичної мети проекту.
Натомість, хоч би яким грамотним методологом була найнята людина, якщо ні ви, ні вона не орієнтуєтеся в тематиці дослідження, проблеми постануть ще на етапі конкретизації мети та ключових запитань. Декому, можливо, буде важко в це повірити, але така ситуація (коли ніхто із задіяних осіб не орієнтується в темі) не гіпотетична, а час від часу трапляється на практиці.
Наприклад, у відчайдушному пошуку фінансової підтримки співробітники громадської організації беруться за тему, в якій не орієнтуються, оскільки саме з неї грантодавець оголосив конкурс. Домовляються з фахівцями з відповідної проблематики про консультації в рамках проекту та докладають їхні резюме. Резюме видаються переконливими, донор надає фінансування. Обмежившись кількома фаховими консультаціями та маючи оманливе враження, що вже достатньо зорієнтувалися в темі для виконання проекту, активісти намагаються самотужки реалізувати дослідження, працюючи з давніми, комфортними для них партнерами. Вони не звертаються більше до тих, хто дійсно знаються на тематиці, адже вірять, що "у нас є дуже хороший соціолог, який добре впорається із завданням". Зацікавлений у заробітку соціолог, своєю чергою, не зацікавлений у розвінчанні того міфу. І в результаті над проектом працюють люди, які вкрай погано знаються на його проблематиці. Практична цінність такого дослідження вельми низька. Як наслідок – цілком закономірно потерпає репутація виконавців.
Дійсність на противагу міфу:
• будь-який фахівець, який добре знається на методах соціальних досліджень, зможе провести дослідження з будь-якої теми на належному рівні, якщо ви самі розумієтеся на відповідній темі, і не зможе, якщо ніхто з вас (ані замовник, ані виконавець) не обізнані в ній;
• жоден соціолог або інший фахівець не володіє досконало всіма методами, методиками та технологіями соціальних досліджень;
• якщо людина стверджує, що знає та вміє все, то вона або сама не свідома своєї некомпетентності, або свідомо вводить вас в оману;
• вміють майже все лише в дослідницьких центрах, які об'єднують різнопрофільних фахівців;
• добрий фахівець із соціальних досліджень, навіть маючи широкий спектр компетентності, з легкістю скаже вам, із яких методів він/вона НЕ спеціалізується.
Міф 5. "Ми хотіли б співпрацювати з фахівцями, але в нашому місті/селі немає соціологів, тому змушені все робити самі. Наймати людину з іншого міста вимагатиме надто великих витрат на відрядження, які не співмірні з таким невеликим бюджетом, як у нашому проекті".
У цьому міфі чимало правди. Справді, приїзд фахового дослідника з далекого міста до населеного пункту, де працює громадська організація, й проведення ним дослідження на місці можуть передбачати значні витрати, оскільки потрібно оплатити дорогу, проживання, харчування. До того ж людина витрачатиме свій час на дорогу, що теж вимагає вищої оплати праці, ніж якщо вона працює не на виїзді.
Дійсно, рівень цін і заробітних плат дуже різниться зараз в Україні і між регіонами, і між населеними пунктами, тому наймання фахівця з іншого міста може виявитися надто дорогим для малобюджетних проектів. В одних населених пунктах 3 тис. грн – це дуже добра зарплата, в інших – мала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „міфів про співпрацю із соціологами. А як же насправді?“ на сторінці 2. Приємного читання.
