Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

Соціальна географія

*24: {Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987. — С. 49.}

*25: {Иваничка К. Социально-экономическая география. — С. 49.}

Отже, центральний (загальний) об'єкт дослідження соціальної географії — Людина. Як об'єкт дослідження виступає суспільство, суспільні групи людей, територіальні спільності й інші спільності людей. При цьому центральний об'єкт соціальної географії, як і центральний об'єкт регіональної соціальної географії, не може розглядатися виокремлено чи ізольовано від інтегрального соціального простору і часу в співвідношенні з реальними геопросторово-часовими координатами.

Крім загального об'єкта дослідження, дослідники виділяють конкретні об'єкти. На думку О. Шаблія, конкретні об'єкти дослідження суспільної географії — це форми геопросторової (територіальної) організації суспільства загалом чи його складових частин*26. Продовжуючи думку, зазначимо: конкретними об'єктами дослідження соціальної географії е соціальні підсистеми форм геопросторовової (територіальної) організації суспільства загалом або його складових частин, тобто соціальна сфера та її елементи (соціальні об'єкти, соціальні явища, соціальні процеси) в умовах співвідношення конкретного соціально-часового виміру з геопросторово-часовими координатами. Отже, конкретні регіональні соціально-географічні об'єкти — це регіональні соціальні підсистеми форм геопросторовової (територіальної) організації суспільства загалом чи його складових частин, тобто соціальна сфера регіону та її елементи (соціальні об'єкти, соціальні явища, соціальні процеси) в умовах співвідношення конкретного соціально-часового виміру з геопросторово-часовими координатами.

*26: {Шаблій О. /. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 26.}

З-поміж конкретних соціально-географічних об'єктів найголовніші: Людина, соціальні верстви, групи, соціальна структура населення, суспільство та ін. Найважливішими регіональними соціально-географічними об'єктами є, наприклад, соціальна структура населення регіону, соціальна сфера регіону за умови, що вони розглядаються як елементи територіальної суспільної системи "регіон" загалом і соціальної підсистеми зокрема.

Конкретними соціально-географічними об'єктами можуть бути і соціальні явища. Аби вияснити, що таке соціальне явище, необхідно окреслити спочатку зміст категорії "явище", яку завжди розглядають у взаємозв'язку з категорією "суть". Суть (сутність) — це внутрішній зміст предмета. Він виражається у єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм його буття, а явище — це виражені чи виявлені зовнішні форми його існування. Явища — конкретні події, властивості або процеси, що виражають зовнішні аспекти дійсності й становлять форму вияву і виявлення певної суті. Суть завжди прихована за поверхнею явища, і чим вона глибше лежить, тим складніше і триваліше її пізнання в теорії. Отже, пізнання суті можливе лише на основі абстрактного мислення і створення теорії досліджуваного процесу.

Пізнання суті вимагає переходу від опису до пояснення явища, розкриття причин і основ його існування. У взаємозв'язку суті та явища простежується діалектика єдності, багатоманіття. Адже одна і та сама сутність може мати багато виявів, а складне явище може визначатися кількома сутностями. Отже, розглядаючи конкретну соціальну структуру визначеної територіальної суспільної системи як явище, можна дійти висновку: її суть чи основу становить нерівність людей та їх груп, зокрема майнова нерівність, освітня нерівність та ін.

Ще один вид конкретних об'єктів соціально-географічного дослідження — соціальні процеси. Вони найчастіше трактуються як послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем і елементів соціальних груп, верств, прошарків, людини. Кожен соціальний процес виявляється як рух соціальних подій або явищ у певному напрямі та конкретному часовому відтинку. Кожен з процесів має будову — певну структуру, що визначається конкретними взаємодіями людей у процесі діяльності. Ступінь впорядкованості у процесі залежить від його організаційно-структурного механізму, за допомогою якого забезпечується перехід від однієї стадії (або стану) процесу до другої, і особливостей здійснення його як певної цілісності, котра характеризується швидкістю, темпами і знаком напрямку (вектором), що вказує на висхідну або низхідну лінію розвитку.

В період реформування суспільних відносин особливу увагу потрібно звертати на фактори соціальних процесів, умови, за яких вони здійснюються та спрямовуються з метою своєчасного виявлення застійних явищ, що гальмують процеси розвитку. Досліджуючи соціальні об'єкти, наприклад, стан соціальної структури населення на конкретні часові горизонти, дослідники водночас мають змогу визначити характер, особливості й оптимальні умови, за яких відбуваються соціальні процеси. Отже, сама соціальна структура — це соціальний об'єкт чи явище (залежно від того, як її розглядати), а трансформація соціальної структури в період реформування економіки — соціальний процес. Коли соціальні процеси відбуваються в межах регіону (на регіональному рівні) або між окремими регіонами, то це — регіональні соціальні процеси.

Якщо хочуть наголосити на інтенсивності соціальних процесів, то часто вживають термін "соціальні зміни", під якими розуміють конкретний вид руху соціальних явищ і соціальних структур у суспільстві, наприклад, виникнення, деформація та зникнення тих чи інших елементів соціальної системи, трансформація її внутрішніх і зовнішніх зв'язків.

Соціальні зміни зумовлені, зазвичай, низкою факторів, зокрема суспільно-політичною, соціально-економічною ситуацією, особливими життєвими обставинами, що формують свідомість та поведінку індивідів і соціальних груп. Якщо соціальні зміни відбуваються в окремих соціальних структурах, то вони виражають зміст функціонування цих структур, а соціальні зміни в соціальній системі загалом відображають зміст її розвитку. Соціальні зміни можуть бути еволюційними (поступово-адаптивними) та революційними (раптово-руйнуючими).

Специфічним видом соціальних процесів є соціальні відносини і відношення, під якими розуміють особливий тип суспільних відносин, що виникають між індивідами як членами спільнот (наприклад, між працівником підприємства і власником цього підприємства) і виступають одним із способів вияву, трансформації та реалізації соціальності (спільності, близькості, відчуженості, толерантності, конфліктності, партнерства, розподілу функціональної залежності, обміну діями, діяльністю тощо) у суспільстві*27.

*27: {Соціологія: Короткий енциклопедичний словник, — С. 502.}

В науковій літературі акцентується на тому, що соціальні відносини — це форми вияву, трансформації та реалізації соціальності через взаємодію індивідів між собою не як "чистих Я", а як суспільно визначених, типізованих, функціональних істот, що займають певні позиції та виконують певні ролі в суспільстві. Тому й відносини та зв'язки між ними в цьому аспекті — наслідок не їх індивідуального, а суспільного буття робітників, учителів, капіталістів, студентів та ін. Такі відносини не завжди передбачають пряму взаємодію між своїми носіями, як і їх суб'єктивне ставлення один до одного чи до предмета відносин, бо вони об'єктивно задаються і реалізуються через статусні місця, які посідають суспільні індивіди*28. Сказане підтверджує, що соціальні відносини — завжди статусні, унормовані відносини, тому закріплюються правом, мораллю, традиціями, престижем, хоча соціальні відносини не можуть відбуватися без конкретних людей. І якщо брати до уваги такий аспект, то соціальні відносини є позастатусними: вони реалізуються через стосунки між індивідами внаслідок безпосередніх контактів або через матеріальні та духовні посередники: речі, книги (спілкування читача з письменником), музику (спілкування слухача з композитором чи виконавцем) тощо.

*28: {Там само. — С. 502—503.}

Отже, стосовно самих індивідів соціальні відносини можуть мати різні форми їх існування та вияву. Оскільки соціальні відносини реалізуються через статусні функції індивідів, вони "прив'язані" до конкретної території. Якщо соціальні відносини відбуваються в межах регіональної суспільної системи, то маємо право говорити про регіональні соціальні відносини. Коли ж взяти до уваги, що матеріалізовані соціальні відносини здатні набувати речової й інституалізованої форми вираження, то існування таких відносин у регіоні підсилює регіоналізм соціальних відносин як таких. Окрім цього, соціальні відносини — дуже важливий і необхідний компонент соціальної структури суспільства, його соціальної організації. Безперечно, в кожному конкретному регіоні такий компонент специфічний, що ще раз підтверджує наявність регіональних соціальних відносин.

І, нарешті, соціальні відносини виступають об'єктом соціальної політики держави та її регіональної соціальної політики. Аналогічне можна сказати і про загальне та регіональне соціальне планування, управління.

Соціальні відносини не лише тісно пов'язані з соціальними потребами, інтересами, регіональними соціальними потребами, інтересами, а й виявляються через них. Отже, категорія соціальних відносин належить до фундаментальних понять і соціологічної, і соціально-географічної, і регіональної соціально-географічної науки.

Однак загальний об'єкт (людина, суспільство) і конкретні об'єкти вивчаються й іншими науками, наприклад, біологією, антропологією, медициною, суспільствознавством. Це означає, що коли Людина, Суспільні й інші групи людей або Суспільство виступають як об'єкт дослідження соціальної географії, то вони виступають у специфічній ролі:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії
  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії