Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

Соціальна географія

Достатньо зауважити, що з 1993 р. до 1999 p. чисельність населення України зменшилася на 2,1 млн осіб. При цьому найбільшу кількість населення (майже 700 тис.) втратила Вінницька область, а в Закарпатській і Рівненській областях був навіть незначний приріст населення. Зменшення спостерігалося і надалі. Для прикладу можна проаналізувати окреслені Держкомстатом України основні тенденції, характерні для демографічної ситуації України 2004 p.:

• скорочення чисельності населення України дорівнювало 341,6 тис. осіб, що порівняно з 2003 р. менше на 10,3 %. При цьому чисельність міського населення зменшилась на 137,1 тис, сільського — на 204,5 тис. осіб;

• природне скорочення населення країни становило 334 тис. осіб, що порівняно з 2003 р. менше на 6,4 %;

• кількість народжених дорівнювала 2004 р. 427,3 тис. осіб і зросла порівняно з 2003 р. на 4,6 %; показник народжуваності зріс з 8,5 народжених на 1 тис. населення 2003 р. до 9,0 % 2004 p.;

• кількість померлих становила 2004 р. 761,3 тис. осіб, що на 4,1 тис. (0,5 %) менше, ніж у 2003 p.; інтенсивність смертності впродовж двох останніх років залишається на рівні 16,0 %;

• у 2004 р. померло 4026 дітей віком до року (впродовж 2003 р. — 3882 дитини); інтенсивність дитячої смертності не змінилась і становила 9,6 дітей на 1 тис. народжених;

• порівняно з 2003 р. зменшилась кількість шлюбів на 25,0 % (з 371 тис. до 278,2 тис), розлучень — на 2,3 % (з 177,2 тис. до 173,2 тис);

• міграційне скорочення населення зменшилось порівняно з 2003 р. у 3 рази і дорівнювало 2004 р. 7,6 тис. осіб. Зменшення міграційного відпливу порівняно з 2003 р. відбулось внаслідок зниження з 63,7 тис до 46,2 тис кількості вибулих за межі країни. Водночас скоротилась і кількість прибулих в Україну з 39,5 тис до 38,6 тис. осіб (табл. 4.1).

Таблиця 4.1.

Динаміка населення України

РокиКількість населенняКількість постійного населення
на кінець року, тис. осібу тому числіна кінець року, тис. осібу тому числі
міськесільськечоловікижінки
199051 944,435 085,216 859,251 623,523 886,527 737,0
199152 056,635 296,916 759,751 708,223 949,427 758,8
199252 244,135 471,016 773,151 870,424 046,327 824,1
199352 114,435 400,716 713,751 715,423 981,127 734,3
199451 728,435 118,816 609,651 300,423 792,327 508,1
199551 297,134 767,916 529,250 874,123 591,627 282,5
199650 818,434 387,516 430,950 400,023 366,227 033,8
199750 370,834 048,216 322,649 973,523 163,526 810,0
199849 918,133 702,116 216,049 544,822 963,426 581,4
199949 429,833 338,616 091,249 115,022 754,726 360,3
200048 923,232 951,715 971,548 663,622 530,426 133,2
2001*48 457,132 574,415 882,748 240,922 316,325 924,6
200248 003,532 328,415 675,147 823,122 112,525 710,6
200347 622,532 246,515 476,047 442,121 926,825 515,3
200447 280,832 009,315 271,547 100,521 754,025 346,5
200546 929,531 877,715 051,8

* За даними Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001 р.

Впродовж останніх років суттєво погіршилися показники відтворення населення (табл. 4.2). Погіршилася й вікова структура населення. Спостерігається старіння населення (табл. 4.3). Зросла смертність населення, яка зумовлювалася зростанням його захворюваності (табл. 4.4). Внаслідок цього зменшилася середня очікувана тривалість життя при народженні (табл. 4.5). На початок 2005 р. чисельність наявного населення України становила 47,2 млн осіб, постійного — 47,1 млн. Воно розподілялося в розрізі регіонів у такий спосіб (табл. 4.6).

Таке суттєве зменшення чисельності населення можна деякою мірою пояснити ситуацією, що склалася на ринку праці: стрибкоподібне зростання безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, які стали ще одним вагомим фактором зменшення народжуваності, а також великий відтік молодих, активних і мобільних людей на тимчасове і на постійне проживання за межі України. Зросло безробіття.

На початку XXI ст. і в Україні, незважаючи на скорочення чисельності населення, все більшого значення надається досягненню розширеного відтворення населення, що розглядається у якісно новому, відмінному від традиційного змісті. Його суть полягає у зростанні кваліметричних якостей трудового потенціалу замість кількісного зростання останнього.

Не менш важливого значення набуває дослідження формування сучасної соціальної структури населення, яка характеризується інтенсифікацією стратифікації (зростанням розшарування в суспільстві). Ці процеси зумовили формування нових відносин у сфері економічної діяльності всіх видів (боротьба за ринки збуту, сфери впливу та ін.).

Таблиця 4.2.

Динаміка показників відтворення населення

РокиКількість народжених, тис. осібЧастка дітей, народжених жінками, які перебували у незареєстрованому шлюбі, %Кількість померлих, тис. осібПриродний приріст населення, тис. осібМіграція населення між Україною та іноземними державами приріст (- скорочення) населення, тис. осібШлюби та кількість зареєстрованих шлюбів, тис.Розлучення кількість зареєстрованих розлучень, тис.
1990657,211,2629,627,678,3482,8192,8
1991630,811,9669,9-39,1151,3493,6200,8
1992596,812,1697,1-100,3287,8394,1222,6
1993557,513,0741,7-184,254,5427,9219,0
1994521,512,8764,6-243,1-142,9399,2207,6
1995492,913,2792,6-2997-131,6431,7198,3
1996467,213,6776,7-309,5-169,2307,5188,2
1997442,615,2754,2-311,6-136,0345,0179,7
1998419,216,2719,9-300,7-152,0310,5175,8
1999389,217,4739,2-350,0-138,3344,9197,3
2000385,117,3758,1-373,0-133,6274,5181,3
2001376,418,0745,9-369,5-152,2309,6183,5
2002390,719,0754,9-364,2-33,8317,2177,2
2003408,619,9765,4- 356,8-24,2371,0173,2
2004427,320,4761,3-334,0-7,6278,2183,5
2005426,121,4782,0-355,94,6322,1

Надзвичайно велика увага повинна бути приділена вивченню деструктивної діяльності, зокрема чи не найважливішому її виду — злочинній діяльності.

Так, за повідомленням органів внутрішніх справ, прокуратури та податкової міліції, впродовж січня — лютого 2005 р. було зареєстровано 85,3 тис. злочинів (на 14,6 % менше, ніж У відповідному періоді 2004 p.), з яких 1,3 тис. виявлено податковою міліцією.

Таблиця 4.3.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук
  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії