Не менше подібних питань виникає при розгляді використання запасів праці крізь призму постулату другого закону термодинаміки про безповоротність термодинамічних процесів. Названий постулат передбачає напрям усіх подій, які беруть участь в енергообміні, й такий напрям подій називають "стрілою часу". Це означає, наприклад: якщо із запасів праці виділена метальна енергія у вигляді думок, не зафіксованих технічними пристроями чи за допомогою письма, то назад у запаси праці їй уже не повернутися. Як надалі трансформується ця енергія? В який спосіб вона акумулюється у вигляді суспільного розуму та суспільного інтелекту? Яка роль належить їй у цивілізаційному поступі? Чи це означає, що йдеться про втрати запасів праці з погляду їх використання? Як переконуємося, і тут очевидна необхідність нових наукових досліджень крізь нову парадигму науки, що допускає взаємопроникність тонких і щільних енергій.
Ми вважаємо проблему сутності суспільного розуму і суспільного інтелекту та їх ролі у функціонуванні територіальних суспільних систем фундаментальною в суспільній географії, а підходи до їх вивчення — запорукою подальшого розвитку методологи цієї галу зі знань у межах нової парадигми науки.
При цьому суспільний менталітет успішно вивчається в інших науках за такими підходами:
• сцієнтистським, що полягає у зборі різних даних про структуру та процеси поведінки, зокрема логіко-лінгвістичний і біхевіористський підходи;
• когнітивістськийу в якому акцентується на вивченні інтелектуальних і пізнавально-діяльнісних структур, що визначають тип та інтенсивність психіки;
• соціокультурний — фіксує соціальні й культурні фактори, які формують тип менталітету, що розробляється в концепції соціальних уявлень;
• психоаналітичний — забезпечує вчинення декларованих і скритих змістів менталітету, тобто індивідуального та колективного підсвідомого*140.
*140: {Козловский В.В. Понятие ментальности в социологической перспективе // Социология и социальная антропология. – СПб.: Алетейя, 1997. – С. 32-33. }
Отже, серед названих підходів відсутній суспільно-географічний підхід, соціально-географічний підхід і регіональний соціально-географічний підхід, у межах яких суспільний менталітет слід розглядати крізь призму сутності етносу, нації та території їх життєдіяльності, тобто в межах конкретних територіальних суспільних систем, беручи до уваги особливості соціального простору та соціального часу в конкретних геопросторово-часових координатах. Саме ці підходи повинні отримати належний розвиток у царині суспільної географії в найближчій перспективі. Лише в їх межах можна зрозуміти механізм поведінки мас — живих тимчасових організмів, які функціонують у конкретних геопросторово-часових координатах і виникають зі спонтанно об'єднаних індивідуальних елементів (людей) за певних умов і які суттєво впливають на життєдіяльність живих суспільних територіальних систем — етносів, націй і цивілізації на планеті Земля. Дуже важливо виявити і дослідити особливості впливу мас на поведінку особистості в умовах життєдіяльності етносу, нації в конкретних геопросторово-часових координатах через призму соціального часу і соціального простору.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.“ на сторінці 4. Приємного читання.
