РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

4.1. Загальна характеристика економічного потенціалу (ЕП), структура та методичні підходи до його оцінки

Потенціал (від лат. potencia — сила) у широкому значенні — це наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання.

Більш лаконічно потенціал можна визначити як "невикористані можливості". Формалізовано потенціал (П) ми пропонуємо подати таким чином:

Якщо Рр—>0, то

де — Рф.в. — ресурс фактично використаний; Рр — резерв. Схематично потенціал розглядаємо таким чином (рис. 4.1):

Рис. 4.1. Схема потенціалу

Кожна територіальна соціально-економічна система — це поєднання виробничої, інвестиційно-будівельної, економічної, науково-технічної, соціальної, санітарно-гігієнічної і інших видів діяльності. Сталий розвиток усіх видів господарювання є основним джерелом наповнення як державного, так і місцевого бюджетів, а отже основою соціально-економічного розвитку як держави в цілому, так і регіону. Тільки вміле поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів створює умови для ефективного використання природно-ресурсного та економічного потенціалу регіону, на що и спрямовує "Концепція державної регіональної політики", яка була затверджена Указом президента України від 25.05.2001 р.: "Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання державних соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів..."

Економічний потенціал регіону — це сукупна здатність економіки регіону, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати високоякісну продукцію, товари, послуги, які задовольняють суспільні потреби, забезпечують розвиток виробництва і споживання. Виходячи з такого визначення, економічний потенціал регіону залежить від забезпеченості його природними ресурсами, засобами виробництва, трудоресурсним і науково-технічним потенціалом, накопиченим національним багатством, від рівня розвитку міжнародних зв'язків.

Економічний потенціал також може бути визначений сукупністю галузей господарства регіону, підприємств, установ, які виробляють промислову, сільськогосподарську, будівельну продукцію, надають різні послуги виробничого і невиробничого призначення. Цей принцип покладено в основу класифікації економічного потенціалу країни за сферою діяльності [26].

На протязі різних історичних етапів функціонування продуктивних сил поняття економічного потенціалу включало в себе різні набори складових, серед яких в останній час в обов'язковому порядку враховувались потенціал природних ресурсів, потенціал людських ресурсів та потенціал виробничих потужностей галузей суспільного виробництва. Загалом, економічний потенціал з традиційної точки зору характеризувався як сукупний ресурсний потенціал виробничо-економічної діяльності, як сукупна продуктивність природних, людських та матеріально-виробничих ресурсів. При цьому економічний потенціал обраховувався, як проста сума складових

ЕП = Ппр +Плр+ Пмвр (4.3),

де ЕП — економічний потенціал;

Ппр — потенціал природних ресурсів — продуктивність природних ресурсів;

Плр — потенціал людських ресурсів — сукупна здатність до праці людей — учасників виробництва;

Пмвр — потенціал галузей матеріального виробництва (промисловості та сільського господарства) й інфраструктури — їх здатність до виробництва товарів і послуг.

Таке трактування економічного потенціалу було притаманним для суспільно-виробничої формації т.з. "індустріального суспільства". При цьому однак, практично мало враховувалось багатоаспектна економічна діяльність в сфері нематеріального виробництва.

Сучасна економічна наука використовує розширене поняття економічного потенціалу, враховуючи, крім вказаного, додаткові аспекти: функціонування потенціалу наукової (інформаційно-технологічної) сфери. соціальної інфраструктури, ринкової інфраструктури, еколого-економічні, суспільно-географічні та суспільно-політичні фактори розвитку суспільства, і підприємницький хист.

На основі цього деякі вчені пропонують розширену структуру економічного потенціалу, який характеризується, як сукупна продуктивність всієї ресурсної бази суспільного виробництва потужність всіх продуктивних сил суспільства [20]:

де Ке — загальний коефіцієнт емерджентності сукупного ресурсного потенціалу, що враховує явище, за якою сукупна продуктивність елементів системи є вищою за просту суму окремих її елементів т.з. "принцип синергетики". Ке залежить від рівня комплексності використання елементів сукупного ресурсного потенціалу економічної діяльності;