РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ СТАНУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

6.1. Зміст і значення економічного аналізу

Прогнозування і планування, розроблення програм, визначення стратегії подальшого економічного та соціального розвитку територій неможливе без попередньої оцінки стану й тенденцій розвитку економіки і соціальної сфери регіону, структурних зрушень, що відбуваються в регіоні, рівня використання його ресурсного потенціалу. В умовах ринкових відносин, крім того, виникає необхідність конкретного і глибокого вивчення потреб внутрішнього і зовнішнього ринків, ринкових ситуацій, вимог споживачів, пріоритетних напрямків експорту та імпорту, інвестиційної політики, ефективності зв'язків з іншими регіонами та підприємствами.

Усе це обумовлює необхідність постійно вивчати всі сфери економічної діяльності, комплексно оцінювати взаємозв'язки і взаємозалежність явищ і процесів, виявляти недоліки та відшукувати резерви прискорення соціально-економічного розвитку, можливості підвищення фінансово-господарської ефективності діяльності підприємств регіону, досліджувати фактори, що визначають стан і тенденції соціально-економічного розвитку області, міста, району. Вивчення цих питань, а отже, і прийняття зважених управлінських рішень щодо стратегії і тактики, неможливе без комплексного, всебічного аналізу економічного і соціального розвитку території.

Термін "аналіз" походить від грецького слова "ANALYSIS", що в перекладі означає розклад, розчленування. Аналіз — це метод дослідження, який полягає в уявному розчленуванні цілого на складові і виділенні окремих сторін, властивостей, зв'язків [16].

Саме таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу явища, предмета, який вивчається, його структуру, визначити залежність від факторів формування. Так, наприклад, щоб зрозуміти сутність прибутку, треба знати не лише з яких елементів він складається, а й від чого залежить його розмір за кожною складовою прибутку. Що детальніше буде розкладена кожна зі складових, то більше знатимемо про цей важливий економічний показник і ефективніше управлятимемо процесом формування прибутку.

Оскільки за допомогою лише аналізу не можна зрозуміти багатьох явищ та процесів, використовують ще один метод — синтез, тобто поєднання окремих частин та елементів явища в єдине ціле, їх складання. Цей метод виявляє зв'язки і залежність між окремими частинами предмета, що вивчається.

Аналіз і синтез взаємопов'язані та взаємообумовлені й у своїй єдності забезпечують наукове вивчення явищ у багатосторонньому діалектичному зв'язку. Перехід від аналізу фактів до синтезу здійснюється за допомогою індукції (спосіб переходу від знання окремих фактів до знання загального, від вивчення причин до результатів) та дедукції (спосіб дослідження від загального до часткового, від результатів до причин [16,25]).

Аналіз і синтез, індукція і дедукція як загальні способи пізнання становлять базис економічного аналізу. Зміст економічного аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних соціально-економічних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємств, територій; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємообумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу факторів на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямків розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Зміст економічного аналізу визначає його як конкретну функціональну науку. Економічний аналіз як наука — це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Вона формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних факторів, невикористаних резервів і розробленням пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і на цій основі забезпечення належного соціально-економічного розвитку територій.

Як і кожна наука, економічний аналіз має свій предмет вивчення. Необхідно зазначити, що ще до теперішнього часу в спеціальній літературі з економічного аналізу немає однозначного визначення предмета аналізу. На думку більшості сучасних авторів, предметом економічного аналізу є причини утворення та зміни результатів господарської діяльності. Це визначення ґрунтується на тому, що розкрити суть економічних явищ і завдяки цьому дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтувати управлінські рішення та дати прогноз на майбутнє можна лише після пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств.

Звідси предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ та процесів господарської діяльності підприємств і організацій у їх взаємодії.

Витоки економічного аналізу — глибоко в історії. Так, наприклад, у феодальній Британії XII століття використовувалися елементи аналізу в системі обліку і контролю сільськогосподарських угідь. Родоначальником систематизованого економічного аналізу, як елемента бухгалтерського обліку вважають француза Жака Саварі (1622-1690), який увів поняття синтетичного та аналітичного обліків. Ідеї Саварі були поглиблені в XIX ст. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (18271917), який створив учення про синтетичне додавання і аналітичне розкладання бухгалтерських розрахунків.

У Росії наприкінці XIX ст. виникли перші школи, в яких викладали елементи аналізу, комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, який по-справжньому оцінив роль економічного аналізу та його взаємозв'язок із бухгалтерським обліком, був А.К. Рощаховський Методику аналізу балансу було сформульовано в працях А.П Рудановського, I.A. Блатова у 1920-х роках.

У 30-ті роки XX ст. курс аналізу господарсько-фінансової діяльності було введено до програми вищих навчальних закладів СРСР. Виникли перші підручники і посібники з аналізу господарсько-фінансової діяльності, їх авторами були HP. Вейцман, С.К. Татур, М.І. Баканов. Саме в

30-ті роки відбулося становлення аналізу господарсько-фінансової діяльності як науки.

За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано близько трьохсот книжок і приблизно шістсот наукових статей, публікацій переважно російських авторів і російською мовою, у тому числі й для українських вузів. Але виходили також спеціальні видання українською мовою — Г.Т. Лешенко, Г.В. Постнікової, O.A. Бугуцького, M.I. Ковальчука та інших.

У післявоєнний час аналіз знайшов практичне застосування в управлінні господарством як на рівні підприємств, територій, так і економіки країни в цілому. Великий внесок у розвиток методології аналізу зробили такі вчені-економісти: А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій; LI. Поклад, LI. Каракоз, А.Ш. Маргуліс, H.A. Русак, Б.І. Майданчик, P.C. Сайфулін та багато інших. Серед найвидатніших українських економістів найбільш ерудованим і багатогранним авторитетом був М.І. Туган-Барановський (1865-1919) — один із засновників Української академії наук, яка першою у світі мала відділення соціально-економічних дисциплін. М.І. Туган-Барановський на початку XX ст. розробив і використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу. Застосовуючи прийоми порівняння, рядів динаміки, групувань, індексного аналізу, розкладання на складові й узагальнення, автор глибоко проникає в суть процесів і явищ, що відбуваються в сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу, СІЛА. Його праця "Основи політичної економії" містить аналітичну інформацію, що майстерно опрацьована належними прийомами, має глибокий зміст і є незаперечно доказовою.

Свій внесок у розвиток економічної думки зробили українські автори І.Франко, М. Драгоманов, низку праць яких по праву треба віднести до економічних. У багатьох роботах І. Франко подає приклади застосування даних для аналізу становища селян, оподаткування і фінансового стану Галичини, справ банків і банкрутства.

Аналізу соціально-економічного розвитку території, як і економічному аналізу загалом, властиві певні ознаки. Серед них насамперед треба виділити: