Розділ «3.3. Стратегічні і тактичні цілі сталого розвитку регіону»

Сталий розвиток передбачає збалансованість економічних і соціальних цілей в обмежених рамках, які обумовлені природними факторами і ґрунтується на таких принципах як самозабезпеченість, задоволення основних потреб і надання основної уваги якості життя населення. Все це вимагає поєднання екологічної, економічної і соціальної регіональної політики і держави в цілому, щоб добитися сумісності (симбіозу) цілей економічного росту, екологічної цілісності і соціального добробуту. Такі взаємопов'язані компоненти можна охарактеризувати таким чином:

— екологічна цілісність: чисті повітря, ґрунт і вода та збереження різноманітних видів і засобів проживання на основі практики, яка

забезпечує довгострокову сталість;

— економічна життєздатність, яка має широку основу конкурентоспроможності економіки, що реагує на мінливі умови і здатна приваблювати нові капіталовкладення та забезпечувати можливості в галузі зайнятості в короткотерміновій і довгостроковій перспективі;

— соціальний добробут — безпека здоров'я і рівний доступ до житла, суспільним послугам і можливостям в плані відпочинку, а також всебічне задоволення культурних і духовних потреб.

З метою досягнення соціальної стабільності суспільство повинно добитися такого поєднання демографічних, капітальних і технологічних факторів, при якому для кожного члена суспільства будуть забезпечені належні і безпечні матеріальні умови життя, сприятливі умови для співпраці, спілкування і культурного розвитку.

Для досягнення фізичної стійкості необхідно, щоб темпи експлуатації ресурсів, які відновлюються не перевищували темпи їх регенерації, темпи експлуатації невідновлюваних ресурсів не перевищували темпи освоєння їх стабільних замінників, які відновлюються, інтенсивність викидів забруднювачів щоб не перевищувала поглинаючу властивість навколишнього середовища.

З економічної точки зору необхідно провести розмежування між сталим ростом і сталим розвитком. Ріст треба розглядати як кількісне збільшення параметрів економічної системи, а розвиток передбачає ще й якісні зміни економічної системи в умовах динамічної рівноваги (балансу) з навколишнім середовищем.

В якості основних принципів побудови сталих і життєздатних регіонів необхідно:

— сприяти поєднанню екологічних, соціальних і економічних міркувань із завданням забезпечення стабільної екологічної цілісності, соціального добробуту і економічної життєздатності і ще при цьому добиватися, щоб діяльність одного сектора не спонукала до серйозних негативних наслідків для іншого;

— прийняти екосистемний підхід для планування поселень і регіонів та їх управління на основі прогнозування і упередження;

— на основі прийняття обґрунтованих і комплексних рішень розробляти і оцінювати альтернативні сценарії сталого розвитку і таким чином випереджувати неприйнятні наслідки чи збитки для соціального, економічного і екологічного стану конкретної групи людей, регіону і ін.;

— раціонально використовувати природні ресурси шляхом їх збереження, захисту і розвитку;

— забезпечити справедливий розподіл ресурсів з метою задоволення різних поточних потреб і збереження відповідних можливостей для майбутніх поколінь.

Особливого значення в контексті сталого розвитку набирає розвиток людських ресурсів. В цьому відношенні основою є процес здобуття знань — процес індивідуальної участі в різних видах політичної, економічної і технічної діяльності, в процесі якої формується почуття відповідальності за збереження навколишнього середовища і розуміння зв'язаних з цим проблем. Цілі розвитку людських ресурсів включають зміцнення існуючих і створення нових організацій для вирішення екологічних проблем, аналіз та розповсюдження інформації про стан довкілля, планування та прийняття заходів, зв'язаних з екологічними кризами.

Важливе значення в соціально-економічному розвитку регіонів належить вдосконаленню системи розселення на основі вирівнювання соціально-економічних умов життя населення в різних містах, селищах міського типу та сільській місцевості. В зв'язку з цим основними напрямами в розміщенні виробничої і соціальної інфраструктури в населених пунктах різної категорії висувається вирішення проблеми територіального вирівнювання рівнів розвитку. Визначальним тут є не механічне вирівнювання економічних показників, а досягнення нормативів які відрізняються по регіонах і населених пунктах. Ці відмінності залежать в першу чергу від потреб населення, регіональних і місцевих умов.

В основу розвитку будівництва населених пунктів повинно враховуватися два основних фактора: перший — це раціональне розміщення продуктивних сил по території, яка сприяє фінансовій самостійності міст і селищ міського тип; другий — забезпечення населення (працездатного перш за все) робочими місцями. Саме розвиток матеріального виробництва є економічним базисом для соціального розвитку регіонів.

Розвиток і розміщення продуктивних сил повинен бути взаємозв'язаний з наявністю трудоресурсного потенціалу регіону. Його формування та ефективне використання в сучасних умовах зв'язане:

— по-перше, з певною стихійністю міграційних процесів, які привносять в господарську діяльність дисбаланси в розподілі і використанні трудових ресурсів;