РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

- різке зменшення виробництва товарів народного споживання;

- збільшення безробіття в традиційних галузях і зростання зайнятості на неорганізованих ринках;

- зменшення рівня доходів і, відповідно, платоспроможного попиту;

- міграції робочої сили, в тому числі за кордон.

Причому рівень офіційної статистики кожного з вищезазначених процесів є в декілька разів нижчим від реального стану речей. Все це є слабкою стороною потенційної діяльності торгівлі і не могло не відобразитися на її розвитку, тому що регіональний ринок може функціонувати передусім за наявності ефективного промислового і сільськогосподарського виробництва і сфери побутового обслуговування з обсягом товарної продукції (послуг), достатнім для участі у формуванні внутрішньорайонних і міжрайонних балансів товарів народного споживання. Це, звичайно, не означає, що промисловість і сільське господарство регіону повинні повністю забезпечувати свої потреби товарами певного асортименту, але їхня частка у формуванні ринку має бути вагомою.

При цьому перевага товарам місцевого виробництва має віддаватись з міркувань не "місцевого патріотизму", а економічної доцільності. Це зробить торгівля на основі цін, попиту та пропозиції. Все вищевикладене доводить необхідність вивчення стану розвитку торгівлі в регіоні, тенденції її розвитку та визначення умов, за яких вона буде оптимальною, як одного з пріоритетних напрямів оцінки економічного потенціалу регіону.

Таким чином, для реальної оцінки економічного потенціалу регіону ми вважаємо за доцільне включити в це комплексне поняття наступні показники та виділити конкретні пріоритети:

де Х1 — комплексний показник забезпеченості регіону природними ресурсами, Х2 — комплексний показник забезпеченості регіону трудовими ресурсами, Х3 — комплексний показник наявних виробничо-технологічних потужностей, Х4 — комплексний показник науково-технічного потенціалу регіону, Х5 — інформаційний потенціал (фонд) регіону, Х6 — торгово-експортний показник регіону, Х7 — комплексний показник забезпеченості охорони довкілля (екологічний потенціал регіону).

4.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу

Природні ресурси — це ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо. Крім того, на соціально-економічні системи впливають і природні умови, які хоча й не використовуються безпосередню у виробництві, але вони можуть полегшувати або ускладнювати функціонування господарства. У зв'язку з розвитком науки й техніки усе більше природних умов отримують економічну оцінку і переходять у розряд природних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал визначається сукупністю всіх видів природних ресурсів, які відомі на даний момент і їх використання на ближче майбутнє — можливе по технічним критеріям. Склад, величина потенціалу та значимість окремих видів ресурсів з часом можуть мінятися в силу різних обставин і в першу чергу в залежності від НТП у технологічному процесі, тому їх оцінка завжди історично відносна.

Всі природні ресурси мають дві основні ознаки: 1) походження (природна ознака), та 2) використання (економічна). Відповідно до них склалася їх двійна класифікація. Згідно природної класифікації виділяють ресурси: мінеральні, водні, грунтово-земельні, біологічні (рослинні та тваринні), ресурси теплоти (сонце, підземних вод й глибин океану — термальні води), сили руху (вітру, припливів та відпливів, текучої води), нові, нетрадиційні ресурси — ресурси глибинної будови речовини, біоорганізмів та ін. Дана ознака доповнюється характерною рисою вичерпності і невичерпності ресурсів. 1) Вичерпні: а) невідновні ресурси — мінеральна сировина і томливо, грунтовой шар, підземні води; б) відновні — це запас води в річках і озерах, річні поверхневі та підземні стоки, запас поживних речовин у ґрунту, рослинний і тваринний світ. 2) Невичерпні ресурси — теплота, світло, енергія сонця, енергія вітру, океану (відпливи і припливи), внутріземна й океанічна теплова енергія, запаси океанічної води, ресурси глибинної будови матерії, космічні ресурси. Існує кілька класифікацій природних ресурсів; 1) за природною ознакою; 2) за призначенням; 3) за можливістю використання; 4) за вичерпністю; 5) за здатністю до самовідновлення (рис. 4.4).

Своєрідним ресурсом виступає сьогодні і сама територія землі як з точки зору наявності більших площ для розміщення нового виробництва, так і для розселення людей.

В основі економічної класифікації природних багатств закладено їх переважне використання у сферах і галузях господарської діяльності тобто за призначенням згідно таких ознак виділяються ресурси: а) промислові — паливні, енергетичні, металічні, агрохімічні, будівельні, водні, лісоресурси та ін.; б) сільськогосподарські — грунтово-земельні, тобто родючість ґрунтів; вода для зрошування; сума температур і опади вегетаційного періоду; тобто кліматичні умови; промислові тварини та рослини і ін.; в) ресурси невиробничої сфери (рекреаційні): водоймища та їх використання для потреб населення; ліси навколо міст і природоохоронні ліси; ресурси для відпочинку та оздоровлення людей (рекреаційні та бальнеологічні); ресурси спортивної охоти і рибальства та ін.

Рис. 4.4 Класифікація природних ресурсів

Актуальною додатковою ознакою економічної (господарської) класифікації ресурсів виступає можливість їх використання як однобоко, так і комплексно, тобто всебічно. До однобокого використання можна віднести мінеральні копалини і джерела енергії, які використовуються для виробництва промислової сировини, топлива та електричної енергії; до комплексних — масиви лісних, сільськогосподарських, рекреаційних угідь, землі промислового призначення, водоймища, і загалом сама вода припускає різноманітні способи і напрямки її використання.

Сьогодні все більше увага приділяється багатоцільовим (комплексним) ресурсам з приводу зростання конфліктності між природокористувачами та пошуком найліпшого (найефективнішого) варіанту всебічного використання ресурсів. Завдання вибору оптимального використання багатоцільових ресурсів, чи виділення найбільш ефективних джерел одноцільових ресурсів вирішується за допомогою економічної оцінки природних ресурсів. Щодо України, то варто зауважити, що її господарських комплекс забезпечений природними ресурсами і має цілком сприятливі умови для його подальшого розвитку. Якщо запаси України оцінювати з точки зору світових масштабів, то Україна стоїть на чільному місці по запасах вугілля, титанових, уранових та цирконієвих руд. Вона володіє 12% загальносвітових запасів залізної руди, 43% марганцевої руди, має значні запаси сірки, калійної та кухонної солі, графіту, будівельного та оздоблювального каміння, вогнетривких глин. У той же час в Україні обмежені запаси вуглеводневої сировини — нафти і газу. Сучасний видобуток нафти покриває власні потреби країни на 8-10% і природного газу на 22-25%. Це і зумовлює її енергетичну залежність від світових експортерів паливно-енергетичної сировини і, перш за все, від Росії. В цілому природні ресурси України достатньо вивчені, вартісний еквівалент всіх родовищ, а їх в Україні нараховується близько 20000, із яких 7829 мають промислове значення та враховані Державним балансом запасів в корисних копалин, оцінюється в 7,5 трлн.дол. США. [17, с.64].

За оцінками економістів, із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 44,4% припадає на земельні ресурси, 28,3% — на мінеральні, 13,1% — водні, 9,5% — рекреаційні, 4,2% — лісові, 0,5% — на біологічні.

На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай, Канада), Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте має значний природно-ресурсний потенціал (5% природних ресурсів світу) і щодо цього перебуває в більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинені країни (Японія, Італія), які не мають подібної власної ресурсно-мінеральної бази. Також країна має значні запаси бокситів, мідних руд, самородної сірки, калійної солі, ртуті, каолінів, графіту, флюсової сировини і вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Запаси корисних копалин України