РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

Класичне визначення робочої сили дав Карл Маркс: робоча сила, або здібність до праці — це сукупність фізичних і духовних сил, які людина використовує у виробництві споживних вартостей (життєвих благ). А.Маршалл доповнив ці риси робочої сили, виокремивши та підкресливши моральні сили. Категорію "трудові ресурси" вперше в 1920-х роках увів в економічну науку й господарчу практику видатний радянський економіст С.Г.Струмилін, щоб розробити плановий баланс праці на першу п'ятирічку (1928-1933 рр.). Під трудовими ресурсами слід розуміти працездатну частину населення, що має необхідні здоров'я, знання, здібності, навички та досвід для виконання тієї чи іншої роботи.

Поняття трудового потенціалу (ТП) вперше з'явилось в економічній науці в 1970 р. у збірнику праць Інституту економіки АН СРСР "Использование трудового потенциала". ТП має кількісну і якісну характеристику. У кількісному плані ТП рівний добутку чисельності працездатного населення на законодавчо встановлену тривалість робочого дня. Кількісно ТП і трудові ресурси співпадають. Але в якісному сенсі трудовий потенціал характеризує продуктивні можливості людини повніше, ніж трудові ресурси, охоплюючи і творчість, і прагнення до інноваційності, і моральні властивості — наполегливість і чесне виконання укладених угод. Близьким до ТП є поняття людський капітал. Його концепція виникла на Заході на початку 1960-х років, коли було видано перші праці засновників цієї концепції Г.Беккера (1962-1964 рр.) і Т.Шульца (1961-1964 рр.). Людський капітал — це нагромаджений людиною запас здоров'я, знань, умінь, навичок, мотивацій, намагань та інших продуктивних здібностей, що використовуються у виробництві товарів і послуг. Цей капітал характеризують: 1) як результат інвестицій у людину; 2) як чинник продуктивності праці; 3) як джерело доходів. За умов ринково-капіталістичної економіки людський капітал є найбільш адекватною формою трудового потенціалу. Проте в історичному і логічному плані категорія ТП — ширше за людський капітал.

У сучасних умовах постіндустріальної стадії розвитку економіки ТП переростає у людський потенціал. Термін "людський потенціал" як і " людський розвиток" введений у широке застосування Програмою ПР ООН у 1990 р. Згідно з нею головною метою суспільного прогресу є розвиток людського потенціалу (ЛП), забезпечення народу тривалого здорового і гідного життя. Розвинута людина — основа національного багатства. ЛП — це сукупність фізико-біологічних, інтелектуально-культурних і духовно-моральних якостей та цінностей людини, що виступає у двоїстому значенні: як мета суспільного прогресу і як вирішальний засіб розвитку соціуму. Однак потрібно визначити економічно активне населення (ЕАН) і економічно неактивне населення (ЕНН).

ЕАН складають працездатні особи 15-70 років, як забезпечують пропозицію праці для виробництва товарів і послуг. Вони утворюють дві групи: зайняте економічною діяльністю населення і безробітні. Решту населення у віці 15-70 років становить ЕНН: це учні та студенти денних відділень навчальних закладів, пенсіонери, домогосподарки, особи, що мають достатній дохід і не хочуть працювати, та ін.

Більш детально розкриває категорію трудового потенціалу його структура. Слід відрізняти ТП на мікро- і макрорівні. Трудовий потенціал на макрорівні достатньо розкрито спеціалістами з управління персоналом як трудоресурсний потенціал підприємства [2, 9]. Структура трудового потенціалу на макрорівні відрізняється від ТП на макрорівні двома складовими: 1) галузево-регіональною структурою сукупної робочої сили; 2) їхньою мобільністю і конкурентоспроможністю. Структуру ТП на макрорівні складають наступні елементи: а) природно-біологічний, або демографічний; б) освітньо-професійний; в) соціально-економічний; г) інтелектуально-креативний; д) структурний; е) конкурентоспроможний і мобільний.

Співвідношення категорій трудового потенціалу на мікро- і макрорівні та людського потенціалу ілюструє рисунок 4.6.

Рис.4.6 Структура трудового і людського потенціалу [2, 41]

Однак узагальнюючим показником стану демографічного та трудо-ресурсного потенціалу є Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Загалом "людський потенціал" виступає як сукупність знань, здібностей і кваліфікації, здатність кваліфікованої робочої сили створити прибуток, а також "інтелектуальний капітал" для характеристики інтелектуальної праці. Розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання, найважливішим ресурсом суспільства.

Індекс розвитку людського потенціалу — це індекс для порівняльної оцінки рівня життя, писемності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників регіону чи країни. Індекс людського розвитку (ІЛР) було розроблено в 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком. Із 1993р. індекс використовується ООН у щорічному звіті з розвитку людського потенціалу [40]. За даними звітів ООН про розвиток людини, у 2001 р. Україна за значенням ІЛР посідала 80-те місце серед 175 країн світу, у 2005 р. — 78-ме місце серед 177 країн світу, у 2010 р. — 69-те місце серед 169 країн світу [7], а у 2011 р. — 76-те місце серед 187 країн світу та потрапила до групи країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Динаміка індексу людського розвитку в Україні

Протягом 1990-2011 рр. очікувана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася приблизно на рік, середня тривалість навчання зросла більше ніж на 2 роки (18,5%), очікувана тривалість навчання — також більш ніж на 2 роки (24%). Як свідчать дані таблиці 4.4, за останні 20 років, коли розраховують ІЛР, в Україні відбулось значне погіршення з показником ВНД на одну особу, він зменшився на 30,1%. Така динаміка цього показника значною мірою зумовлена трансформаційною кризою вітчизняної економіки, скороченням обсягів інвестицій та спадом виробництва [22].

Методика розрахунку Індексу використовує середнє арифметичне значення таких трьох показників соціальної політики країни: 1) очікувана тривалість життя при народженні; 2) писемність дорослого населення та валове охоплення всіма видами навчання; 3) величина ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності.

Обчислюються ці три виміри за формулами [6, с. 95-96]

Індекс тривалості життя:

де Хі — очікувана тривалість життя при народженні населення /- тої території;

X — максимальне значення показника (прийняте на рівні 85 років); Xmin — мінімальне значення життя (прийняте на рівні 25років). Індекс рівня освіченості:

де Ісиїм — індекс грамотності дорослого населення;

^шм- індекс сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку;

Складові цього індексу обчислюються за такою самою формулою, що й очікувана тривалість життя при народженні. При цьому X, означає частку грамотних серед дорослого населення і-тої території у %-х (для розрахунку Xaduh) і сукупну частку учнів у %% (для розрахунку ХМи); максимум і мінімум фіксовані відповідно — 100 % і 0%.

Індекс скоригованого реального ВВП на душу населення: