Розділ «3.2. Сутність стратегії сталого розвитку регіону»

Аналіз функціонування людського суспільства в кінці XX — на початку XXI століть показує, що подальший прогрес можливий при умові вирішення основних соціально-економічних і екологічних проблем на основі перерозподілу існуючих благ між всіма суб'єктами господарювання та в однаковій мірі їх доступності. А таке можливе тільки при умові формування нової структури потреб, яка відповідає цілям збереження довкілля та раціонального використання ресурсів. Проте значна частина людства, правління багатьох держав ще не готові відмовлятись від економічних пріоритетів економічної свободи заради однакового доступу до споживаючих ресурсів для різних соціальних груп сучасного і майбутнього поколінь. Тому збереження масштабів сучасного впливу людства на навколишнє середовище може привести до незворотних процесів і наслідків, коли уже буде неможливо підтримувати економічну рівновагу.

Наростаюча загроза економічної кризи, проблеми бідності в країнах, що розвиваються, міжнародна злочинність та інші загрози поставили світове суспільство перед необхідністю пошуку нової стратегії розвитку — стратегії сталого розвитку, яка відповідно до Концепції, що запропонована комісією Брунтланд, має на думці необхідність стабільного задоволення потреб сучасного і майбутнього поколінь. Тобто, сталий розвиток економіки треба розуміти як постійний ріст соціально-економічного і науково-технічного потенціалу, які здатні задовольняти зростаючі потреби нинішнього і майбутніх поколінь в товарах і послугах на базі створеної оптимальної територіально-галузевої структури, що забезпечить збалансоване використання кліматичних умов, радикальне зниження споживання ресурсів, які не відновляються, збереже біологічну рівновагу і сприятливе навколишнє середовище.

Сучасне суспільство ще, нажаль, не цілком відповідає критеріям стабільності. В наукових дослідженнях, які присвячені якраз сталому розвитку, зроблено акцент на те, що суспільство, як складна система, не обмежується тільки економічними відносинами. Потреби кожної людини багатогранні, а матеріальні є тільки одним із елементів, тому орієнтуватися на економічні показники з погляду сталого розвитку, є не зовсім вірним. Більш правильною, об'єктивною оцінкою соціально-економічних відносин на основі всестороннього критерію буде та, яка включає в себе соціальні, економічні і екологічні параметри.

Розглядаючи Концепцію сталого розвитку продуктивних сил в Україні треба зауважити, що у першій редакції вона була розроблена ще в 1998 році, а друга редакція — у 2000 році. Передумовами появи Концепції були відповідні рішення міжнародної конференції у Ріо-де-Жанейро (1992 р), а також глибинні системні кризові явища у нашій державі. У першій редакцій сталий розвиток — це "процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь". (Така редакція відповідає світовим підходам). У другій редакції "сталий розвиток" формується як "процес розбудови держави на основі узгодження та гармонізації соціальної, економічної і екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь". В даному документі вказується на те, що "сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізації ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав та свобод, збереження навколишнього середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі".

Головною метою переходу України до сталого розвитку є забезпечення якості життя нинішнього і майбутнього поколінь нашого народу на основі економічного зростання, формування соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивів та гарантій праці громадян, раціонального споживання матеріальних ресурсів, а також добробуту, охорону довкілля, справедливість, ефективне використання природних ресурсів, стабілізацію чисельності населення, освіта, збереження інтелектуального потенціалу країни, міжнародне співробітництво.

Перехід до сталого розвитку держави в цілому можливий тільки в тому разі, якщо буде забезпечений сталий розвиток її регіонів. Це передбачає формування ефективної просторової структури економіки країни за умови дотримання балансу інтересів усіх регіонів.

Проблеми, що вирішуються в кожному регіоні, повинні відповідати загальнодержавним завданням, але при цьому слід врахувати місцеві особливості.

Зокрема, це передбачає:

— формування регіонального господарського механізму, що регулює соціально-економічний розвиток території;

— реструктуризацію регіонального господарського комплексу з урахуванням місткості локальних екосистем та вимог ринкової економіки;

—розробку комплексних міжрегіональних схем функціонування економіки, які дозволяють підвищити її ефективність.

Регіон, який не відповідає ключовим ознакам сталого розвитку, не може вважатися розвинутим. Ці ознаки конкретизовані у відповідних принципах:

— принцип цільової орієнтації визначають як спосіб цілеутворення (демократизації вибору), так і характер цілей. Поняття "якість життя" при цьому включає і екологічну складову;

— принцип організації у просторі стосується базових підвалин регіональної еколого-орієнтованої діяльності — конституційності, спільної відповідальності, еквівалентності, збереження екологічного середовища;

— принцип організації у часі встановлюють деякі параметри взаємодії поколінь, зобов'язань теперішнього покоління перед майбутніми. Йдеться про не нагромадження екологічних проблем, створення екологічних резервів, необхідність прогнозування наслідків реалізації тих чи інших політико-практичних рішень;

— принципи екологічної сталості відображають важливі змістовні характеристики людської діяльності, які є імперативними для забезпечення сталого розвитку регіону. Мається на увазі необхідність забезпечення відповідного рівня екологізації економічної діяльності, економізації еколого-орієнтованої діяльності, а також справедливого розподілу компенсаційних витрат, мінімальних шкідливих наслідків зворотної реакції природи;

— принципи екологічної мотивації наголошують на необхідних мотиваційних передумовах ефективної еколого-орієнтованої діяльності. Наприклад, у регіоні, який не є таким, що само фінансується, стимули такої діяльності будуть пригнічені за будь-яких інших обставин.

Сталий розвиток продуктивних сил України тісно пов'язаний з виконанням таких проблем:

— створенням сучасних технологій і технічних засобів, спрямованих на розв'язання проблем екологічної і техногенної безпеки;