РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

— розробка комп'ютерної макромоделі економіки регіону: зведення в систему наявних даних економічного моніторингу, створення систем балансових рівнянь на основі розрахунку коефіцієнтів кореляції для регіону, що дають змогу постійно поповнювати оперативну базу даних і моделювати розвиток господарського комплексу;

- аналіз інформаційних процесів: характер зв'язків державних структур управління і населення регіону, якість інформування населення про діяльність регіональних і місцевих адміністрацій тощо.

Мошенець О.С. [26] при аналізі розвитку 27 регіонів України використав наступні показники:

— територія як ресурс для потенційного розвитку з певним поєднанням природних умов та природних ресурсів і особливостями геополітичного і економіко-географічного становища;

— населення як база формування трудового потенціалу та джерело інтелектуальних комунікацій;

— виробництво товарів народного споживання як характеристика виробничих можливостей регіону, що екстраполюється на стан споживчого ринку: грошові доходи населення, товарне покриття роздрібного товарообороту, ресурси для міжрегіонального обміну;

— обсяг інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення), що відображають тенденції щодо оновлення основних засобів як матеріального фундаменту продуктивних сил;

— обсяг кредитів, наданих банками, як свідчення підприємницької діяльності.

Для оцінки рівня використання економічного потенціалу можна використати також деякі відносні показники, що характеризують окремі важливі параметри соціально-економічного потенціалу регіону. Виходячи з думки про те, що економічний потенціал регіону розвивається з метою поліпшення економічного добробуту людей, інтегральним показником розвитку може бути рівень людського розвитку. Основою такого показника є забезпеченість регіону людськими ресурсами, інтелектуальним потенціалом, а також розвиток соціальної інфраструктури і розвиненість інститутів соціального захисту [45]. За цим показником Україна в цілому займає 45-те місце у світі.

Рівень розвитку економічного потенціалу регіону пропонують визначати і за таким інтегральним показником, як індекс комфортності проживання, який характеризує умови проживання населення в регіоні. Він включає в себе індекс забезпеченості населення житлом, благоустрій житлового фонду, груповий індекс споживання комунальних послуг, індекс благоустрою території шляхами сполучення. Серед них особливе значення має такий показник, як рівень підприємницької діяльності, який дає можливість забезпечити необхідний інвестиційний потенціал.

На думку В. Павлова, інтегральним показником розвитку підприємницької діяльності в регіоні є: 1) індекс організації підприємництва; 2) індекс інвестиційної діяльності; 3) індекс результативності виробництва [14, 29]. Перший з них обчислюється на основі таких первинних показників, як кількість суб'єктів господарювання та кількість суб'єктів, що змінили форму власності. Другий — на основі обсягу інвестицій в основний капітал, приросту прямих іноземних інвестицій, величини банківських кредитів, введення в дію основних фондів. Третій — на основі індексу приросту промислової продукції, індексу приросту сільськогосподарської продукції, обсягу експорту продукції.

Держаним комітетом статистики розроблено методику та розраховано інтегральні показники, що характеризують рівень та соціально-економічні умови життя населення регіонів. Запропонована методика передбачає побудову інтегрального композиційного індексу, виходячи із 11 блоків показників (усього 25 показників), кожний з яких характеризує один із аспектів досягнутого рівня та тенденцій розвитку потенціалу населення регіону: 1) населення; 2) рівень життя; 3) соціальна сфера; 4) споживчий ринок товарів і послуг; 5) ринок праці; 6) промислове виробництво; 7) сільськогосподарське виробництво; 8) забезпеченість населення житлом; 9) забезпеченість населення засобами транспорту та зв'язку; 10) рівень злочинності; 11) стан довкілля.

Ідея оцінки соціально-економічного розвитку регіонів підпорядковується концепції сталого розвитку, згідно з якою основною метою економічної діяльності є не нарощування обсягів виробництва, а забезпечення високого рівня життя населення при належному захисті та збереженні навколишнього середовища. Однак, високі показники розвитку реального сектора в окремих регіонах ще не є запорукою високого рейтингу областей щодо інтегрального показника соціально-економічного розвитку регіонів. До такого ж приблизно висновку дійшла Д. М. Євдокимова. В проведеному нею позиціонуванні областей за рівнем соціального і економічного розвитку [12] сукупність показників визначена за такими критеріями: потужність, найбільш часта вживаність економістами-аналітиками, доступність, кількісна вимірність. Вони були поділені на такі групи: 1) економічні — агреговані макропоказники, обсяг продукції сільського господарства та промисловості на душу населення, зовнішньоекономічна діяльність, інституціональні перетворення; 2) соціальні — обсяг капіталовкладень у житлове будівництво, демографічна ситуація, торгівля та послуги (роздрібний товарообіг), зарплата та зайнятість, екологія та криміногенне ураження.

У деяких країнах економічні ради при президентах розраховують так званий потенційний ВНП, який показує виробничі можливості економіки країни, тобто сукупну здатність економіки країни до створення ВНП при повному використанні ресурсного потенціалу. Економічні результати відображаються в обсязі, структурі, якості та техніко-технологічному рівні вироблених товарів і послуг. Узагальненою характеристикою економічних результатів є ВВП, національний дохід, їхня структура та динаміка. Окрім того, в якості показників економічних результатів можуть виступати фізичні обсяги виробництва окремих видів товарів, визнаних на даному історичному етапі найважливішими, рівень життя населення тощо (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Окремі соціально-економічні показники розвитку економіки України*

*Примітка :Україна розглядається як регіон. (автор)

Однією із основних проблем економічної теорії є ефективність використання економічного потенціалу. Суть її полягає у визначенні шляхів і способів досягнення найбільшого задоволення суспільних потреб в умовах дефіциту та обмеженості ресурсів. Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти — цільовий (задоволення потреб) і ресурсний (використання обмежених ресурсів). Цільова ефективність являє собою якісну характеристику суспільного виробництва з точки зору рівня розвитку і ступеня задоволення потреб суспільства. Ресурсна ефективність відображає раціональність організації суспільного виробництва, комбінації факторів виробництва, застосування наявних ресурсів. Цільовий і ресурсний аспекти ефективності тісно взаємопов'язані. Цільова ефективність змінюється прямо пропорційно ресурсній, а також обсягу якості використовуваних ресурсів. При підвищенні цільової ефективною і на основі зростання ефективності використання кожної одиниці наявних ресурсів говорять про інтенсивну форму функціонування економічного потенціалу регіональної соціально-економічної системи (РСЕС). Підвищення цільової ефективності за рахунок залучення в суспільне виробництво додаткових ресурсів називають екстенсивною формою функціонування потенціалу.

Для кількісної оцінки ефективності використання економічного потенціалу РСЕС застосовується система показників, що складається із двох підсистем: підсистеми показників цільової ефективності й підсистеми показників ресурсної ефективності (рис. 4.3).

Рис.4.3. Показники ефективності використання економічного потенціалу регіону

До першої підсистеми відносяться показники економічних результатів суспільного виробництва у співставленій з чисельністю населення: ВВП, ВНД на душу населення, а також показники обсягу накопичених матеріальних цінностей на душу населення. У підсистему показників ресурсної ефективності входять співвідношення між величиною отриманих результатів і масою ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача тощо).