РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

де Хг— скоригований реальний ВВП на душу населення і-тої країни;

Xmax- максимальне значення показника (40тис. дол. США на одну особу);

ХтіП — мінімальне значення показника (100дол. США на одну особу).

У загальному вигляді ІЛР розраховується за формулою:

Теоретично він може мати максимальне значення 1,000, а мінімальне — 0,000. Він призначений стати показником того, як регіони чи країни використовують свої матеріальні блага на користь населення, тобто на соціальний розвиток. За словами Махбуба ель Хака "основна мета розвитку — це розширення вибору, який можуть робити люди, а також створення середовища, в якому люди могли б жити здоровим та творчим життям" [22].

Треба зауважити, що у 2009 році було видано звіт ООН "Про розвиток людського потенціалу" за 2009 рік. За період з 2001р. позиція України в індексі країн повільно підвищувалась (від 80 у 2001 та 78 у 2003 до 77 та 76 у 2005 і 2006 рр. відповідно). Проте найвищий індекс розвитку людського потенціалу в Норвегії, за нею ідуть Австралія та Ісландія. Із найближчих сусідів України, наприклад, Білорусь посіла 68-ме місце, Росія — 71-ше, 84-те у Вірменії і 86-те місце посів Азербайджан. У 2010 році Україна посіла 69 місце, Білорусія — 61-ше, Росія — 65-те, Казахстан — 66-те [7 ].

Отже, у XXI столітті найціннішим фактором розвитку економіки визначається людський капітал. Він є ресурсом регіонального розвитку набагато важливішим, ніж природні ресурси чи накопичене багатство. За словами О.А.Грішнової "саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності", [4, с.45] вона дає визначення "людський капітал — це сформований і розвинутий у результаті інвестицій та накопичений людиною певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій..." [4, с.52 ].

Одним із основних інструментів регулювання використання тру-до-ресурсного потенціалу є баланс трудових ресурсів. Його складають за даними статистичного обліку, демографічними розрахунками, даними відділів з використанням трудових ресурсів облдержадміністрацій (ОДА), міських бюро з прав лаштуванням та інформацій населення, а також підприємств і закладів, що розміщенні на території регіону. На даний час структура зайнятості трудових ресурсів в Україні така (табл. 4.5):

Таблиця 4.5. Структура зайнятості населення за видами економічної діяльності

Чисельність населення України, як уже зазначалось, постійно зменшується через від'ємні показники природного приросту, його механічну рухомість та інтенсивний відтік осіб молодшого віку за кордон, що зумовлює деформацією вікової структури працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному їх відтворенні та зумовить потребу в організації на впровадження трудозберігаючих технологій у галузях виробництва, та в окремих регіонах.

Разом з тим в країні зростає безробіття, тому потрібно шукати додаткові можливості для розширення сфери зайнятості населення. Особливо результати аналізу зайнятості населення показують, що у нас появилися надлишки працездатного населення у малих містах і селищах міського типу. Причина одна — відсутність робочих місць породила армію безробітних.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи, яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до неї (Закон України "Про зайнятість населення") [14,19,25,40].

Кризові процеси в економіці держави зумовили такі негативні соціально-економічні явища, як:

— незареєстрована зайнятість (окремі особи, які офіційно є безробітними і отримують державну допомогу по безробіттю, водночас активно трудяться у "тіньовій економіці", отримуючи там доходи в конвертах, без сплати податків державі);

— неповна зайнятість працівників (вимушені відпустки за свій рахунок та праця неповний робочий день);

— нелегальні трудові міграції за кордон (вимушені нелегальні еміграції наших громадян у пошуках роботи, особливо молодих людей з вищою освітою).

Окрім того, для сучасного ринку праці в Україні характерним є: 1) збереження низького рівня попиту на робочу силу в усіх секторах економіки; 2) перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї; 3) значна питома вага серед офіційно зареєстрованих безробітних осіб з високим рівнем професійно-кваліфікованої підготовки; 4) "приховане" (скрите) безробіття. До речі, американський економіст Артур Оукен вивів закон співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВВП, яке формулюється таким чином, якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1% то втрати ВВП становлять 2,5% [36]. Тобто, цей закон дозволяє визначити абсолютні втрати ВВП при будь-якому рівні безробіття.

Рівень безробіття за обмеженням визначається як відношення кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили у відповідній віковій групі, статі, географічних ознаках). Рівень зареєстрованого безробіття (РБ) визначається відношенням чисельності зареєстрованих безробітних (Бн) до працездатного населення у працездатному віці (Чпв) :

Незайняте працездатне ^населення у працездатному віці є балансуючою статтею розрахунків. Його кількість встановлюється за формулою:

де Чн — чисельність населення не зайнятого працею у працездатному віці;