РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЙОГО СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

Імпортну залежність Україна відчуває в поставках нафти, природного газу, більшості руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин, деревини тощо.

Одним із найбільш цінних ресурсів є земля. Наша країна займає надзвичайно вигідне географічне положення. Вона розташована на перехресті шляхів із Європи в Азію, з Північної Європи у Південну. Вона входить до шести країн світу з найбільшим обсягом оброблювальних земель (США-190 млн.га., Індія-160, Росія-130, Канада-46, Казахстан -38, Україна-34 млн.га). За забезпеченістю ріллею в розрахунку на одного жителя Україна має один із найвищих показників (наприклад, у Великобританії він становить 0,12 га., в Європі — 0,26, у світі — 0,29, в Україні -0,65 га.)

4.3. Сутність та характеристика трудоресурсного потенціалу

Розвиток країни в новій соціально-економічній ситуації, пов'язаний з переходом економіки на інтенсивний шлях розвитку, привів до зміни поглядів на місце людини в суспільному виробництві та виникнення у 80-х роках минулого століття поняття "трудо-ресурсний потенціал" як інтегральної динамічної системи, яка включає демографічну, економічну і соціальну підсистеми, об'єднані спільністю трудової діяльності. Впровадження в науковий обіг поняття "трудо-ресурсний потенціал" означало перегляд оцінки ролі особистості у виробничому процесі, визнання значення накопиченого у суспільстві інтелектуального та освітнього потенціалу.

Трудо-ресурсний потенціал (ТРП) — це узагальнююча характеристика кількості та якості сукупних здатностей до праці працездатного населення, до участі у суспільно корисній діяльності. ТРП характеризується кількісними та якісними параметрами. Кількісна сторона трудо-ресурсного потенціалу визначається демографічними факторами (природним приростом; рухливістю (міграцією); чисельністю працездатного населення; статевовіковою структурою; кількістю робочого часу, відпрацьованого працездатним населенням; чисельністю безробітних; потребами виробництва у робочій силі та можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці).

Основними показниками руху населення відображається такими сумарними показниками:

— природний приріст — визначається як різниця між кількістю народжених та тих, хто помер у певний період часу;

— сальдо міграції — визначається як різниця між кількістю тих, хто прибув до регіону, та тих, хто вибув з нього за певний період часу;

— загальне збільшення населення — сума народжених у регіоні та тих, хто прибув до нього за певний період часу;

— загальне зменшення населення — сума кількості померлих в регіоні та тих, хто вибув з нього за певний період часу;

— загальна динаміка населення — сума показників загального збільшення та зменшення, або природного приросту, та сальдо міграції населення регіону.

Поряд з абсолютними показниками застосовують відносні показники руху населення у вигляді так званих демографічних коефіцієнтів: коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту і т.д Демографічні коефіцієнти показують кількість народжених, померлих, природного приросту і т.д. у розрахунку на 1тисячу жителів і обчислюються у проміле ( /00).

Варто зауважити, що аналіз сучасних відновлюваних процесів в Україні показав наступне: 1) показник народжуваності населення постійно зменшується (у 1940 р. -27,3 0/00; у 1985р. — 15,00/00; у 2005р. — 9,00/00; у 2010 р. — 100,8 0/0а у 2011 р. — 11,00/00); 2) смертність зростає і в 2005 р. склала 16,6 /00особливо високий показник дитячої смертності — 20050р. — 10,00/00 (у т.ч. у міських поселеннях — 9,40/0, а в сільських — 11,2/00) і друга особливість заключається в тому, що коефіцієнт смертності чоловіків у 3,5 — 4 рази вищий від відповідного показника у жінок у віці повної працездатності (20-44 роки). Серед причин смертності на першому місці хвороби системи кровообігу, на другому — новоутворення як результат не здорової екології і на третьому — нещасні випадки, отруєння і травми (в першу чергу травми як наслідок ДТП).

Таким чином, за віковою структурою населення Україна відноситься до "старіючих" країн. Основними причинами даної соціально-демографічної проблеми фахівці вважають: а) тривале збереження низьких показників народжуваності, що не забезпечували навіть простого відтворення населення; б) успіхи охорони здоров'я, які дозволяють продовжити тривалість життя людей та приводить до збільшення абсолютної чисельності осіб похилого віку; в) порівняно високі показники передчасної смертності людей працездатного віку; г) від'ємне міграційне сальдо (виїжджають з країни на роботу чи навчання переважно молоді люди, а повертаються особи старшого, часто навіть пенсійного віку); д) порівняно різко підвищилась участь жінок у господарській та культурній діяльності, що з одного боку збільшує дохід для проживання і відволікає від можливості народжувати і виховувати дітей; е) висока боротьба лікарів за виживання новонароджених за допомогою ліків призводить до появи нездорового покоління фізично малоздатного продовжити потомство (тобто, виживають, але живуть не довго і не продуктивно); ж) широке захоплення молодого покоління у навчальний процес і кар'єрний ріст відтягують відтворення покоління на більш пізніший вік, що зв'язано з ризиком для здоров'я як пізні роди.

Якісними характеристиками ТРП є : стан здоров'я, загальноосвітній та професійно-кваліфікаційний рівень, схильність носіїв праці до мобільності, конкурентоспроможності робочої сили та ін. Якість трудо-ресурсного потенціалу-поняття відносне, воно розкривається у параметрах і компонентах таких, як: якість працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного працівника або робочої сили. Якісна визначеність ТРП формується під дією потреб виробництва, попиту на робочу силу на основі розвитку системи загальної та професійної освіти та виховання. Особливо в умовах активного розвитку "економіки знань" зростає роль освіти в поліпшенні якості трудо-ресурсного потенціалу (табл. 4.3). Рівень розвитку інтелектуальної компоненти країни значною мірою зумовлює його спроможність формувати інтелектуальну еліту якнайактивніше " ядро " суспільства, що є головним носієм та генератором знань, передового науково-технічного, суспільного, політичного та іншого досвіду. Формування інтелектуальної еліти у всіх сферах діяльності сприяє підвищенню рівня освіченості, інтелектуалізації всього суспільства, а отже, його здатності до сприйняття інновацій.

Таблиця 4.3. Головні характеристики системи освіти за типами суспільств

Як видно з таблиці 4.3 різниця в характеристиках індустріального та постіндустріального суспільств дуже значна. В сучасних умовах, коли більшість розвинених країн знаходиться на шляху від індустріального до постіндустріального (та навіть інформаційного, "нового") суспільства, відбувається переорієнтація економічних видатків держави на ринках праці, збільшення частки фінансування освіти та підвищення кваліфікації кадрів, подовження термінів навчання студентів, розширення спектра спеціальностей та дисциплін ВНЗ, а також професійних навчальних закладів.

З метою відображення зростаючого значення кваліфікованої праці та інтелектуальної діяльності для відтворення суспільного життя останнім часом в економічній думці активно використовується поняття "людський капітал" як сукупність знань, здібностей і кваліфікації, здатність кваліфікованої робочої сили створювати прибуток, та "інтелектуальний капітал" для характеристики інтелектуального потенціалу (рис.4.5), застосованого в економіці.

Застосування таких понять є визнанням того, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання, найважливішим ресурсом як окремої корпорації, так і суспільства у цілому. На думку одного із фундаторів теорії людського капіталу П. Друкера "найбільш цінним капіталом компанії XX століття було її виробниче обладнання, а в XXI столітті найбільш цінним капіталом компанії, як комерційної, так і не комерційної, стануть працівники, які займаються інтелектуальною працею [6]. Тобто трудо-ресурсний потенціал (ТРП) є найважливішою й найактивнішою складовою економічного потенціалу країни. Інші його складники — засоби виробництва, природні ресурси — стають реальними продуктивними силами лише за умови прикладання до них живої праці. Під ТРП слід розуміти максимально можливі здібності людини до живої праці, якими володіє індивід, колектив і суспільство. Щоб повніше і глибше зрозуміти категорію ТРП, потрібно з'ясувати співвідношення таких понять: робоча сила — трудові ресурси — трудовий потенціал — людський капітал — людський капітал.

Рис. 4.5. Структура інтелектуального потенціалу суспільства