Розділ «Тема 14. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації»

– технічне переоснащення промислового виробництва, зорієнтоване, зокрема, на підвищення рівня екологічної безпеки регіонів.

Група областей зі значним рівнем екологічної небезпеки та високою диференціацією загроз складаться із Запорізької, Київської, Івано-Франківської областей та АР Крим. Загалом для групи характерне переважання техногенно- екологічних загроз над природними. Маючи високий рівень забруднення навколишнього природного середовища, кожна з областей за окремими видами загроз значно перевищує загальноукраїнський рівень (табл. 14.1-14.3).

Запорізька область виділяється за рівнем вибухо- і пожежної небезпеки і має показники забруднення атмосфери і поверхневих вод вище середнього. АРК має високий рівень забруднення атмосферного повітря та споживання свіжої води на тлі значної хімічної, пожежної і вибухової небезпеки. Особливість Київської області у тому, що вона найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС. У межах області розташовано столицю України, що сформувала навколо себе промислову агломерацію, підприємства якої споживають значну кількість свіжої води та викидають у атмосферу забруднюючих речовин у кількостях, більших за середньо українські значення, тут формується найбільша частка комунально-побутових відходів.

Розвиваються небезпечні природно-техногенні процеси, такі як підтоплення та еродованість земель. Івано-Франківська область має значне техногенне навантаження, як для Західних областей. Розташування в межах чистини гірської країни визначає ураженість карстом, значну кількість зсувів та високу сейсмічну небезпеку.

Регіони, віднесені до цієї групи, потребують зниження рівня антропогенного тиску на навколишнє природне середовище та проведення таких першочергових заходів, спрямованих на: покращання стану земельних, лісових та водних ресурсів; запобігання поширенню небезпечних природно- техногенних явищ – ерозії грунтів, їх засолення, підтоплення території, вирубки лісів та ін.; підвищення рівня радіаційної безпеки (Запорізька, Київська область); зменшення утворення відходів (від економічної діяльності підприємств, організацій, домогосподарствах), через їх утилізацію, вторинну переробку, запровадження безвідходного виробництва (табл. 14.3).

Група областей зі значним рівнем екологічної небезпеки та однорідністю загроз включає Херсонську, Черкаську, Харківську, Кіровоградську. Полтавську, Львівську області. Показники екологічної безпеки мають найменші відхилення від середніх значень по Україні. В цій групі виокремлюється дві підгрупи. На території Херсонської та Львівської областей є загрози як техногенного (наявність хімічно небезпечних об'єктів, високий рівень споживання води та забруднення поверхневих водойм), так і природних загроз (підтоплення, карст у Херсонській та сейсмічна небезпека, зсуви і пожежі в природних екосистемах у Львівській областях). Для другої підгрупи (Харківська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області) характерне переважання техногенних загроз, а також високого рівня забруднення навколишнього природного середовища (табл. 14.2-14.3).

Таблиця 14.3

Динаміка утворення відходів за регіонами

Джерело: Складено за даними Держслужби статистики України (ukiatat.gov.ua)

Найбільш нагальними завданнями з підвищення рівня екологічної безпеки в цих регіонах мають бути заходи, спрямовані на:

– запобігання промислового та побутового забруднення водойм, зниження обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу;

– залучення екологічно безпечних технологій – насамперед на підприємствах з видобутку мінерально-сировинних ресурсів, хімічного, військово-промислового виробництва та енергетики;

– запобігання проявам надзвичайних ситуацій природного характеру (насамперед у Львівській та Херсонській областях) та накопичення людських, фінансових, матеріально-технічних ресурсів, здатних мінімізувати негативні наслідки їх проявів.

Група областей середнього рівня екологічної небезпеки. До леї входять Чернігівська, Чернівецька, Хмельницька, Тернопільська, Рівненська. Одеська, Миколаївська області. Для групи характерне переважання природних загроз над техногенними. Області можна об'єднати у підгрупи. Чернівецька, Хмельницька і Тернопільська області характеризуються високим ризиком виникнення лісових пожеж, сейсмічною небезпекою та значною кількістю зсувів. Для Чернівецької області е висока ймовірність повеней. Друга підгрупа об'єднує поліські області – Чернігівську та Рівненську, для яких характерним є підтоплення і карст. Одеська область також маг високий рівень природної небезпеки. Вся її територія є сейсмічно небезпечною (38% території країни, на якій можливі землетруси силою понад 7 балів, припадає на Одеську область). Також для області характерним є підтоплення (по нижній течії Дунаю). Об'єкти підвищеної небезпеки пов'язані з небезпекою виробництва та комунальним господарством

Заходами, які здатні поліпшити стан екологічної безпеки в цих регіонах, слід вважати:

– підвищення сейсмостійкості господарських об'єктів га осель людей;

– залучення додаткових джерел фінансування для діяльності з попередження прояву надзвичайних ситуацій природного походження;

– повне переоснащення житлово-комунального господарства та переведення його на ринкову основу функціонування.

Група областей з помірним рівнем екологічної небезпеки складаються з Сумської, Закарпатської, Житомирської, Волинської та Вінницької областей. Характерною особливістю групи є помірне техногенне навантаження на екосистеми. Викиди і скиди по всіх областях с нижчими порівняно з середньо- українськими значеннями. Водночас є регіональні особливості природно- екологічної безпеки. Області можна об'єднати у дві підгрупи.

Перша підгрупа складається з Сумської, та Вінницької областей. Серед природних загроз переважають підтоплення, пожежі в екосистемах, еродованість земель, імовірність повеней. Водночас на терторії областей є зони ймовірної хімічної небезпеки та вибух о- і пожежної безпеки. Друга підгрупа складаються і Закарпатської, Житомирської, Волинської областей. Серед небезпечних природних процесів переважають підтоплення, пожежі в екосистемах, імовірність повеней. Крім того, для Вінницької і Волинської областей характерним є карст.