TextBook 4) комплексного оброблення і використання інформації для прийняття відповідних рішень.
Отже, моніторинг втілює у життя систему спостережень, які дозволяють виділити зміни стану біосфери під впливом діяльності людини. Основні блоки цієї системи – спостереження, оцінка та прогноз стану: природного середовища; антропогенних змін стану абіотичної складової біосфери (зокрема зміни рівнів забруднення природних середовищ), зворотної реакції екосистем на ці зміни та антропогенних зрушень пов'язаних з впливом забруднень, сільськогосподарським користуванням земель, вирубуванням лісу, розвитком транспорту, урбанізацією та ін. Сучасний етап розвитку суспільства передбачає впровадження в усі сфери життєдіяльності новітніх інформаційних технологій, використання значних обсягів інформації і, відповідно, наявність нових і широких знань. Необхідна розробка інформаційної стратегії, що включає вироблення найбільш ефективних методів її відбору, обробки і поширення, що вимагає оновлення й розвитку самої системи моніторингу.
14.2. Рівні екологічної безпеки регіонів України
Досягнення економічних цілей розвитку регіонів не завжди веде до покращання умов життєдіяльності населення. Регіони України, що мають найвищі економічні показники (обсяг ВДВ, продукції промисловості, рівень середньої заробітної плати та ін.), характеризуються високими показниками техногенного навантаження на навколишнє природне середовище.
Для створення балансу між економічними й екологічними інтересами регіонів слід визначити рівні екологічної безпеки територій та виявити основні загрози з боку техносфери, суспільства та, власне, навколишнього середовища для безпечної життєдіяльності людини. Рівень екологічної безпеки території залежить від того, наскільки небезпечними е джерела забруднення, що розміщуються в регіоні або на сусідніх територіях.
Відповідно виділяють техногенні та природні фактори екологічної небезпеки. Техногенні фактори екологічної небезпеки, залежно від шляхів здійснення негативного впливу на навколишнє природне середовище, поділяються на дві групи.
Вплив факторів першої групи виявляється через функціонування екологічно небезпечних (агресивних) об'єктів – таких, що видобувають, переробляють природно-мінеральну сировину, виробляють і споживають у великих кількостях паливо, воду, енергію, різноманітні речовини та матеріали.
Вплив факторів другої групи проявляється через виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного характеру: пожеж, вибухів, аварій з викидом небезпечних хімічних речовин, радіоактивних речовин, гідродинамічних аварій, НС на системах життєзабезпечення та ін.
Також до факторів можна віднести несприятливі ситуації природного характеру. Найчастіше виникають в Україні землетруси, обвали, зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледі, повені, паводки, пожежі в природних екосистемах та ін.
Оцінка рівня екологічної безпеки регіонів України за показниками згаданих груп факторів екологічного ризику дозволила виділити п'ять труп регіонів України, що відрізняються за рівнем екологічної безпеки та переважними видами загроз (табл. 14.1).
Група найвищого рівня екологічної небезпеки включає в себе Донецьку, Дніпропетровську і Луганську області. У цій групі переважають техногенні джерела небезпеки над природними. Характер прояву небезпеки визначається індустріальною спрямованістю економіки областей. Більша частина промислових підприємств є об'єктами підвищеної небезпеки. Так, загальна кількість об'єктів підвищеної небезпеки (ОПН) складає 12,5% від загальної кількості ОПН в Україні. Підприємства Донецької, Дніпропетровської, Луганської областей споживають найбільші кількості свіжої води та викидають найбільше забруднених речовин в атмосферу та природні поверхневі водойми.
Таблиця 14.1
Групування регіонів України, що відрізняються за рівнем екологічної безпеки та переважними видами загроз
| Групи областей за рівнем екологічної безпеки | Склад областей | Заходи щодо підвищення рівня екологічної безпеки |
| 1. Група найвищого рівня екологічної небезпеки | Дніпропетровська Донецька та Луганська області | а) скорочення частки важкої промисловості, насамперед тих галузей, що с основними забруднювачами навколишнього природного середовища; б) запровадження рссурсо- й енергозберігаючих технологій виробництва; в) технічне переоснащення промислового виробництва, зорієнтоване, зокрема, на підвищення рівня екологічної безпеки території. |
| 2. Група областей зі значним рівнем екологічної небезпеки та високою диференціацією загроз | Запорізька, Київська, Івано-Франківська області та АР Крим | а) покращання стану земельних ресурсів; б) запобігання поширенню небезпечних природно-техногенних явищ – ерозії грунтів, їх засолення, підтоплення території, вирубки лісів та ін.; в) підвищення рівня радіаційної безпеки (Запорізька. Київська область). |
| 3. Група областей зі значним рівнем екологічної небезпеки та однорідністю загроз | Херсонська, Черкаська, Харківська, Полтавська, Кіровоградська, Львівська області | а) запобігання промислового та побутового забруднення водойм, зниження обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу; б) залучення екологічно безпечних технологій; в) запобігання проявам надзвичайних ситуацій природного характеру. |
| 4. Група областей середнього рівня екологічної небезпеки | Чернігівська, Чернівецька, Хмельницька, Тернопільська, Рівненська, Миколаївська, Одеська області | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); а) підвищення сейсмостійкості господарських об'єктів та осель людей; б) залучення додаткових джерел фінансування для попередження прояву надзвичайних ситуацій природного походження; в) повне переоснащення житлово- комунального господарства та переведення його на ринкову основу функціонування. |
| 5. Група областей з помірним рівнем екологічної небезпеки | Сумська, Закарпатська, Житомирська, Волинська та Вінницька області | а) формування та розвиток екологічної мережі європейського зразка; б) збільшення частки рекреаційної діяльності в господарському комплексі; в) заходи із запобігання виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, пов'язаних з повенями, підтопленням території, пожежами в екосистемах, карсту. |
Джерело: складено за даними Міністерства екології та природних ресурсів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: menr.gov.ua.
Надмірний рівень концентрації промислових об'єктів та установ комунальної сфери призвів до найвищого рівня аварійності. Про що свідчать дані щодо викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел забруднення, а також викиди від автомобільного, залізничного, авіаційного, морського, річкового транспорту та виробничої техніки, утворення значної кількості відході в порівнянні з іншими регіонами України, (табл. 14.2 та 14.3).
Таблиця 14.2
Динаміка викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення за регіонами
| Регіон | У розрахунку на 1 км2, тонн | У розрахунку на одну особу, кг | ||||||||
| 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | |
| Україна | 10,7 | 11,1 | 11,4 | 11.3 | 11,1 | 139,9 | 145,6 | 150,5 | 149,6 | 147,7 |
| АР Крим | 5,3 | 5,4 | 5,0 | 5,3 | 5,0 | 69,9 | 72,0 | 66,3 | 70,2 | 66.3 |
| Вінницька | 7,3 | 7,0 | 6,4 | 6,9 | 8,6 | 117,6 | 112,5 1 103,7 | 112,0 | 141,1 | |
| Волинська | 2,8 | 2,8 | 2,6 | 2,5 | 2,4 | 55,1 | 55,2 | 50,9 | 48,5 | 46,6 |
| Дніпропетровська | 31,0 | 35,8 | 36,3 | 36,8 | 35,9 | 294,0 | 340,9 | 347,9 | 354,0 | 346,6 |
| Донецька | 57,1 | 60,0 | 65,3 | 64,7 | 62,1 | 337,5 | 357,3 | 391,4 | 390,7 | 377,7 |
| Житомирська | 2,8 | 2,9 | 2,9 | 2,9 | 3 | 65,2 | 68,2 | 68,0 | 67,4 | 69,8 |
| Закарпатська | 6,8 | 6.8 | 7,0 | 5,6 | 5,4 | 70,4 | 69,9 | 71,6 | 57,6 | 55,1 |
| Запорізька | 10,3 | 12,0 | 12,5 | 11,6 | 13 | 154,4 | 180,5 | 189,9 | 176,7 | 198,3 |
| Івано-Франківська | 19,6 | 16,2 | 19,8 | 17,9 | 18,2 | 196,8 | 162,9 | 199,9 | 180,4 | 183,4 |
| Київська | 9,5 | 9,6 | 9,9 | 11,0 | 9,9 | 154,6 | 156,4 | 162,2 | 179,0 | 160,9 |
| Кіровоградська | 3,1 | 2,9 | 3,0 | 3,0 | 3 | 74,1 | 71,2 | 73,4 | 73,9 | 74.4 |
| Луганська | 22.2 | 22,4 | 20,7 | 19,8 | 19,6 | 255,1 | 260,4 | 242,6 | 233,8 | 232,4 |
| Львівська | 11,6 | 11,3 | 11,8 | 11,6 | 10,9 | 99,3 | 96,7 | 100,9 | 99,9 | 93.9 |
| Миколаївська | 3,5 | 3,4 | 3,7 | 3,5 | 3,4 | 71,9 | 70,1 | 76,1 | 74,1 | 70,9 |
| Одеська | 5,3 | 5,4 | 5,2 | 5,1 | 4,9 | 73,2 | 75,8 | 72,8 | 70,7 | 68,8 |
| Полтавська | 6,4 | 6,0 | 6,3 | 6,2 | 6,1 | 121,9 | 115,6 | 122,3 | 121,5 | 120,7 |
| Рівненська | 2,6 | 2,8 | 3,1 | 3,0 | 2,8 | 45,9 | 48,8 | 54,2 | 52,3 | 48,4 |
| Сумська | 3,5 | 3,7 | 3,7 | 3,4 | 3,3 | 70,8 | 76,2 | 76,1 | 69,8 | 68,1 |
| Тернопільська | 4,4 | 4,6 | 4.7 | 4,7 | 4,2 | 56,0 | 58,8 | 60,4 | 60,2 | 33,7 |
| Харківська | 8,5 | 9,0 | 9,6 | 10,2 | 10,5 | 95,9 | 101,9 | 110,2 | 116,4 | 119,9 |
| Херсонська | 2,8 | 2,6 | 2,6 | 2,6 | 2,6 | 73,3 | 68,0 | 69,0 | 68,1 | 67,6 |
| Хмельницька | 4,0 | 4,1 | 4,1 | 3,9 | 3,9 | 60,9 | 63,0 | 63,1 | 60,5 | 61,6 |
| Черкаська | 6,4 | 6,6 | 6,7 | 7,0 | 7,2 | 103,0 | 107,4 | 109,4 | 115,0 | 118,7 |
| Чернівецька | 5,3 | 5,5 | 5,6 | 5,1 | 4,8 | 47,6 | 49,3 | 50,2 | 45,4 | 43,0 |
| Чернігівська | 2,9 | 3,0 | 3,1 | 2,9 | 2,9 | 84,2 | 87,6 | 89,6 | 86,4 | 84,9 |
| м. Київ | 347,4 | 331,6 | 318,1 | 324,0 | 309,6 | 100,1 | 95,0 | 90,7 | 91,6 | 86,7 |
| м. Севастополь | 22,7 | 23,2 | 23,2 | 23,0 | 22,4 | 53,6 | 54,9 | 54,9 | 54,1 | 52,5 |
Джерело: Складено за даними Держслужби статистики України (ukrstat.gov.ua)
Підвищення рівня екологічної безпеки для цієї групи регіонів передбачає: – проведення структурної регіональної політики щодо стимулювання розвитку галузей невиробничої сфери і галузей обробної промисловості та скорочення частки важкої промисловості, насамперед тих галузей, що є основними забруднювачами навколишнього природного середовища;
– запровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій виробництва;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Мартусенко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 14. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації“ на сторінці 3. Приємного читання.