Розділ «9.6. Будівельно-індустріальний комплекс»

Промисловість нерудних будівельних матеріалів слугує сировинною базою будівельно-індустріального комплексу. В Україні розвідано понад 1300 родовищ мінеральних будівельних матеріалів. Найбільше значення мають родовища цементної сировини: вапняку (Волощинське, Григорівське), мергелю (Здолбунівське, Краматорське), глини (Гуменецьке, Волощинське), опоки (Первозванівське, Коноплянське, Амвросіївське). Держбапансом запасів враховано 335 родовищ будівельного піску, 36 родовищ цементної сировини, 61 – крейди.

В Україні відомі численні родовища гіпсу (Пісківське, Михайлівське, Артемівське), каоліну (Великогадомінецьке, Глуховецьке, Володимирське), бентонітових глин (Черкаське, Горбське), цеолітів (Сокирницьке), флюсових вапняків і доломіту (Оленівське, Новотроїцьке, Каракубське), вогнетривких глин (20 родовищ, зокрема Часів-Ярське, Новорайське, Новоселицьке, Пологівське), кварцитів (Овручське, Баничське), формувальних пісків (Оріхівське, Пологівське), кварцових пісків (Великоглібовичське, Новомихайлівське, Красногорівське та ін.).

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях. На бентонітові глини багаті Черкаська і Закарпатська області. У Тернопільській, Хмельницькій, Івано- Франківській і Львівській областях розміщені основні родовища вапняків.

Особливе економічне значення серед мінеральної сировини України належить облицювальному каменю. Розвідано понад 300 родовищ природного облицювального каменя. Значні запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій областях. Серед різноманіття українського декоративного каменю особливу увагу привертають граніти: червонокапустинський (с. Новоукраїнка Кіровоградської області), червоно- жовтий, сірий, коричневий, рожево-червоний (Омелянівське, Корнінське, Дідковецьке, Лизниківське родовища на Житомирщині), темно-малиновий та сірий (Токівське та Кудашівське на Дніпропетровщині); сірий (Танське на Черкащині та Янцівське в Запорізькій обл.) та ін. Серед лабрадоритів та габровідомі українські родовища; Осниківське, Синій Камінь, Верхолузьке, Торчинське. Загалом, поклади облицювального каменю е в більшості областей, але найцінніші його види залягають на Поліссі – в Рівненській, Житомирській (великий Коростенський кар'єр), а також Запорізькій, Закарпатській і Хмельницькій областях.

Фактори розміщення. Низка виробництв промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача, зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в'яжучих матеріалів. Дана продукція меншою мірою залежить від організації та витрат транспортування, ніж сировина. Тому, як правило, такі підприємства розташовуються в зоні комфорту споживачів. На споживача орієнтується виробництво залізобетонних конструкцій, шиферу, будівельного і віконного скла.

На сировину орієнтується видобування і первинна обробка матеріалів (пісок, гравій, щебінь), виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс). Наближення виробництва до сировинних баз обумовлюється великими об'ємами витрат сировини на одиницю продукції і низькою її транспортабельністю.

Отже, зважаючи на роль сировинного і споживчого факторів, розрізняють дві групи галузей виробництва будівельних матеріалів; переважно сировинної орієнтації (виробництво цементу, азбестоцементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна тощо); переважно споживчої орієнтації (виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі тощо). Часто при виборі варіанта розміщення враховуються обидва фактори одночасно.

Цементна промисловість. Вчені та практики називають цемент – "хлібом" будівельної індустрії. Галузь розвивається у районах багатих на вапнякову сировину (глини, вапняки, мергелі), суміщається з джерелами мінерального палива, може використовувати у якості сировини відходи металургійного комплексу (підприємства Донбасу). Застосовується для виготовлення будівельних розчинів, у виробництві бетонних і залізобетонних виробів. Цемент – це основний в'яжучий матеріал в українському господарст ві.

Найбільшими центрами цементної промисловості України є: Балаклея, ("Балцемент" Харківська обл.), Кам'янець-ГІодільський ("Подільський цемент" Хмельницька обл.), Миколаїв ("Миколаївцемент" Львівська обл.), Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.), Амвросїївка ("Донцемент", "Стромацемент" Амвросіївський цементний комбінат з кар'єрами Донецька обл.), Здолбунів ("Волиньцемент" Рівненська обл.), смт. Ольшанське ("Югцемент" Миколаївська обл.), Дніпродзержинськ, ("Дніпроцемент" Дніпропетровська обл.), Краматорськ ("Краматорський цементно-шиферний завод Пушка" Донецька обл.), а також Київ, Івано-Франківськ (Ямниця), Одеса, Харків.

Загалом підприємствами України в 2013 році вироблено 9 756,1 тис. т цементу, що на 5% менше за обсяги виробництва в 2012 році.

Значна частина цементу використовується на виробництво шиферу. Шиферні заводи розміщено у місцях споживання готової продукції. Найбільші підприємства: Балаклея, Здолбунів (цементно-шиферні комбінати).

Виробництво збірного залізобетону та залізобетонних конструкцій. Для виробництва залізобетону за вихідну сировину використовують цемент, а також значну кількість наповнювачів (щебеню, піску) та стальну арматуру. Окрім підприємств з виробництва щебеню з мінеральної будівельної сировини, в Україні налагоджено виробництво так званих легких наповнювачів: керамзиту (обробка глинястих порід), термозиту (шлакова пемза). їх виробляють в Одесі, Дніпропетровську, Самборі, Запоріжжі, Кіровограді а також Житомирській (велике підприємство "Обербетон"), Харківській, Львівській, Київській та інших областях.

Виробничі потужності наближені до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів із великими обсягами житлового і цивільного будівництва. Основний чинник розміщення – споживач.

Найпотужніші підприємства з виготовлення комплексів залізобетонних конструкцій функціонують в містах: Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Донецьк, Львів, Запоріжжя), а також у великих промислових центрах (Кривий Ріг, Луганськ, Суми, Маріуполь, Каховка, Новомосковськ, Арциз. Конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові. Залізобетонні опори для ліній електропередач – у Світловодську, Тернополі, Білій Церкві, Мерефі (Харківська область). Виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій налагоджено на Броварському заводі. Відомим є об'єднання "Дніпроеиергобудпром" (Світловодськ, Кіровоградська обл.), що функціонує на базі Дніпровського комбінату підприємств будівельної індустрії. До складу об'єднання входять сім промислових підприємств, в тому числі три заводи з виробництва збірного залізобетону, завод металоконструкцій, завод "Буддеталь", завод силікатної цегли, кар'єроуправління.

Цегельна промисловість. Керамічна цегла – традиційний український матеріал, що відповідає кліматичним умовам країни і використовується для будівництва й оздоблення. Вагомим фактором сприяння збільшенню обсягів виробництва і реалізації цегли є зростання капітального будівництва, зокрема, та будівельної галузі, загалом. Виробництво будівельної цегли поєднує дві підгалузі: виробництво глиняної та силікатної цегли. Галузь досить матеріаломістка, але так, як сировина (глина) зустрічається повсюдно, підприємства орієнтуються на споживача. Цегельні заводи працюють у всіх областях, районах та навіть у сільській місцевості.

Сектор виробництва цегли має такі характерні риси: а) динаміка виробництва корелюється з динамікою будівництва; б) в галузі працюють близько 200 малих місцевих виробників; в) спостерігається швидкий розвиток виробництва високоякісної цегли за високою ціною; г) зростає конкуренція з боку інших стінових матеріалів (виробів з газобетону).

Структура попиту на керамічну та облицювальну цеглу залишається стабільною впродовж останніх декількох років. Однак обсягів виробництва облицювальної цегли недостатньо для задоволення існуючого на неї попиту (на сьогодні частка облицювальної цегли становить 14%, тоді як 86% припадає на керамічну цеглу). З огляду на це, високий дефіцит облицювальної цегли на ринку відшкодовується за рахунок цегли підвищеної якості.

У зв'язку з тим, що найперспективнішими сегментами будівництва в Україні є котеджі, висотні житлові будівлі, офісні та торгівельні приміщення, а найбільша частка облицювальної цегли використовується у котеджному будівництві, ймовірно, частка ринку облицювальної цегли в майбутньому може зрости. Зростання ціни на цеглу пояснюється тим, що в собівартості цегли газ і електроенергія складають до 40%, глина – 15%, зарплата – 10-15%. Також в Україні відбулась зміна кон'юнктури ринку завдяки зміні технології спорудження багатоповерхівок: відбувається поступова відмова від панельних житлових будинків на користь монолітно-каркасних, зовнішні стіни яких, споруджуються з цегли. Головною проблемою цегельної промисловості є те, що обсяги виробництва цегли в Україні зростають набагато повільніше, ніж попит на неї. Серед лідерів виробництва цегли можна виділити Новий Розділ, Ромни, Білу Церкву а також Донецьку, Луганську та Київську області (табл. 9.17).

Таблиця 9.17

Основні виробники керамічної цегли в Україні