Розділ «9.5. Лісопромисловий комплекс»

Недостатній рівень лісистості території України, низька продуктивність лісів, недостатні запаси стиглого і перестиглого лісу спричиняють складнощі у забезпеченні лісопромислового комплексу власною сировиною, а, відповідно, економіку України – готовою продукцією з деревини. Для вирішення даної проблеми слід запроваджувати заходи щодо підвищення ефективності відтворення і раціонального використання юсових ресурсів, знизити залежність лісопромислового комплексу від імпорту деревини, ефективніше використовувати ресурси деревини та її замінники. Дефіцит лісу в державі визначив необхідність обмеження його вивозу за межі України, особливо необроблених лісоматеріалів. Для цього необхідне упорядкування відповідної нормативно-правової бази.

Вдосконалення управління розвитком лісопромислового комплексу передбачає підвищення ефективності економічного потенціалу галузі за рахунок реконструкції і переозброєння діючих підприємств, впровадження прогресивних технологій на основі світових досягнень науки і техніки, розширення застосування прогресивних інноваційних технологічних процесів хімічної та хіміко-механічної обробки деревини, активне впровадження у практику підприємств безвідходних технологій.

Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів, впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій. Україні необхідне таке ведення лісового господарства, при якому зберігалися б біологічне різноманіття, рівень продуктивності лісових насаджень, їх здатність до відновлення, а лісові угіддя сьогодні та в майбутньому – виконували екологічні, господарсько- економічні та соціальні завдання на національному та загальносвітовому рівнях.

Дієвим важелем примноження лісових ресурсів та розвитку ЛПК є державний контроль за станом природних об'єктів на території лісового фонду з метою збереження їх стану відповідно до вимог екологічних стандартів та міжнародно-визнаних норм. Важливим є правове забезпечення економічних реформ в лісовому господарстві. В Україні до сих пір не розвинений належним чином ринок послуг в галузі відтворення та охорони лісів та недостатньо активізована організація виробничо-господарської діяльності на підприємствах лісового господарства на засадах самоокупності.

Існує низький рівень усвідомлення матеріальної відповідальності лісокористувачів за незадовільний стан природних об'єктів на території лісового фонду та погане використання лісових ресурсів. Недостатньо враховані принципи інтернаціональної лісової політики.

Безпосередньо для підприємств лісопромислового комплексу необхідно розширювати можливості збуту вітчизняної продукції, поглиблювати комплексну переробку деревини, раціонально й в повній мірі використовувати відходи деревообробної промисловості. Господарство України потребує зростання обсягів виробництва паперу, картону, а також збільшення частки целюлозно-паперової промисловості у структурі ЛПК. Економічним важелем залишається залучення інвестицій для створення малих спеціалізованих підприємств з високотехнологічним обладнанням.

Перспективами оптимізації лісопромислового комплексу визначено: 1) реформування статусу працівників лісової охорони; 2) забезпечення екологічно орієнтованого та комплексного використання лісових ресурсів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові; 3) посилення охорони лісів від незаконних рубок; 4) подальший розвиток лісової транспортної інфраструктури; 5) покращення умов праці та збільшення заробітної плати працівників галузі; 6) забезпечення в повній мірі сировиною вітчизняних товаровиробників; 7) відновлення роботи цехів переробки; 8) подолання корупції в лісовому господарстві.