• етап "номінальної групи". На першому етапі певна кількість людей, яка планує займатися політичною діяльністю, проводить зустрічі, дискусії на політичні теми, пише меморандуми чи маніфести. На цьому етапі люди майже не знають один одного, відбувається знайомство членів групи та з'ясування "хто є хто".
• етап "асоціативної групи". На другому етапі відбувається формалізація групи, з'являються перші ознаки організації – обирається керівництво, секретаріат партії.
• етап "кооперативної групи". Характеризується появою певної єдності цілей, інтересів і дій, а також первинного досвіду спільної групової діяльності та первинних спільних групових переживань.
• етап "корпоративної групи". На цьому етапі існує достатньо стійка спільність інтересів, цілей, дій, формальна і неформальна єдність групи, але можуть виникати також мікрогрупи в єдиній політичній структурі.
• етап "колективу". Цей етап характеризується не просто стійкою спільністю інтересів, цілей, але й вищим ступенем їх усвідомлення та максимальною консолідованістю дій членів групи.
Психолог-консультант повинен спрямувати свою роботу на вивчення структури групи, атмосфери в команді, розуміння того, як приймаються командні рішення.
Термін "команда" вперше був запроваджений в політиці М. Вебером в його праці "Політика як покликання і професія". Існує декілька типів команд, які були сформовані за такими принципами:
• 1. Надособистісна відданість ідеї.
• 2. Професійна компетентність або особисті якості, що забезпечують ефективність діяльності членів групи.
• 3. Особиста відданість лідеру-вождю.
Важливою умовою для діяльності консультанта в сфері психологічного консультування в політиці є компетентність психолога в питаннях політики, економіки чи соціальних проблем.
Іноді деякі питання потребують вивчення реакцій людей в різних регіонах або соціальних групах. У таких ситуаціях доцільно застосовувати експертний аналіз, що може проводити експертна група, до складу якої входять психологи, психотерапевти, соціологи. Така група може робити висновки щодо:
• психологічних наслідків тих чи інших акцій;
• їх впливу на суспільну атмосферу, поведінку людей;
• ставлення до лідерів та інститутів;
• можливих кризових або конфліктних ситуацій.
Вивчення громадської думки базується на аналізі даних опитувань певних категорій громадян, проведенні інтерв'ю та телефонних опитувань, спрямованих на з'ясування мотивації відповідей та психологічних механізмів, що забезпечують той чи інший вибір.
Політики по-різному сприймають результати таких опитувань. Одні, бюрократичного типу, не турбуються щодо громадської думки, оскільки вважають, що посада, яку вони обіймають, не залежить від того, що про них думають люди; інші чітко орієнтуються на результати досліджень, прагнуть нічого не робити такого, що може призвести до падіння популярності і часто аргументують: "Я є представником своїх виборців і не можу йти проти їх волі".
Ще одна категорія політиків, які не є тільки "трансляторами коливань" суспільної думки, але і суб'єктами політичного процесу, вони цікавляться не тільки тим, що люди думають сьогодні, але і тим, як змінити установки людей, переконати їх погодитись з тим, з чим люди сьогодні не згодні, прийняти те, що на сьогодні здається неприйнятним.
Задачі впливу особливо актуальні в тих ситуаціях, коли потрібно приймати непопулярні рішення або суспільне роздратування досягло таких меж, що можуть виникнути безлади або насильницькі дії. Політики можуть діяти своїми методами – організовувати кампанії в засобах масової інформації, виступати перед виборцями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічне консультування в політичній сфері“ на сторінці 6. Приємного читання.
