Психологічне консультування в політичній сфері

Консультативна психологія

Умовами ефективного прийняття політичних рішень можуть бути: правильно визначена суть проблеми; критичний аналіз проблеми; проведення попереднього аналізу ситуації експертами; раціональна оцінка можливих винагород та витрат від реалізації кожного варіанту прийнятих рішень, оцінка можливих негативних наслідків; впевненість і мужність у прийняті рішень; прийняття рішень розподілене між уповноваженими рівнями керівництва; компетентність; активність та енергійність; прийняття запасного варіанту дій; можливість змін (зміни розглядають як можливий варіант розвитку подій, а не як загрозу); виконання рішення послідовно й наполегливо (сильне лідерство).

У політиці важливо розуміти і знати, як політичні рішення будуть сприйматися громадянами, як суспільство інтерпретує та реагує на те чи інше рішення влади, які мотиви приписує, наскільки активно чи пасивно відбувається підтримка влади. Тому політичні рішення повинні бути проаналізовані і в психологічному аспекті.

Задачі психолога, який надає консультацію політику по прийняттю рішень, наступні:

По-перше, він повинен корегувати проекти чи рішення щодо їх психологічної грамотності – стежити, щоб у них не були закладені нереалістичні очікування, помилкові уявлення про причинно-наслідкові зв'язки поведінки, щоб вони не провокували людей на деструктивні дії та не сприяли появі депресивних реакцій.

По-друге – психологізувати сам процес прийняття рішень, тобто враховувати психологічні аспекти при прийнятті політичних, економічних та інших завдань.

Допомога лідеру у роботі з командою. Важливого значення в роботі психолога-консультанта в політичній сфері набуває консультування клієнтів щодо діяльності груп. Психолог може проводити консультації з командами та їх лідерами щодо поліпшення мікроклімату в команді, спрямованості на прийняття продуктивних та ефективних рішень. Поради психолога можуть бути зорієнтовані на підвищення рейтингу політичного лідера чи партії у великих соціальних групах виборців. Зрозуміло, що психолог-консультант не може впливати на різні соціальні групи, змінювати електоральні настрої (це прерогатива політиків), але він повинен розуміти принципи функціонування груп, вміти їх класифікувати та знати механізми впливу політиків на ті чи інші об'єднання та спільноти.

Згідно загальноприйнятого визначення, соціальна група – це відносно стійка кількість людей (не менше трьох), пов'язаних системою стосунків, які регулюються інститутами, мають спільні цінності і віддалені від інших спільнот певним принципом уособлення.

Існує значна кількість різноманітних класифікацій та типологій політичних груп. Групи можуть поділятися за розміром, на "малі" та "великі". Під "малими" розуміють групи чисельністю від 2-3 ("діада", "тріада") до декількох десятків людей. Основним критерієм визначення групи як "малої " є можливість регулярних контактів між її членами. В політиці малою групою може бути найближче оточення лідера, його команда.

Іншим критерієм класифікації груп є поділ за ступенем групової згуртованості. Згуртованість визначається за спільністю інтересів, цілей та єдністю дій. Високі рівні групової згуртованості в політиці частіше розповсюджені в тоталітарних суспільствах, а також характеризують ті групи, які борються за владу або намагаються утримати владу. Прикладом таких груп можуть бути об'єднання, які в політиці називають "кліки". Розрізняють два типи таких угрупувань. Перший – кліка партнерського типу, союз рівних за можливостями персон з номінальним лідером. Другий – кліка васального типу, з лідером – вождем, з яким інші члени пов'язані певними зобов'язаннями. В розвинутих демократичних суспільствах існує конкуренція між політичними силами, тому стає неможливим виникнення при владі гомогенних груп.

Існує також поділ за критерієм відкритості групи. За цим критерієм групи поділяються на відкриті для нових членів, напіввідкриті та закриті. Ступінь відкритості визначається легкістю вступу до такої групи.

За своїми цілями групи в політиці поділяються на інструментальні та експресивні. Інструментальні групи орієнтовані на досягнення реальних політичних цілей – отримання влади, реалізація програм, здійснення суспільних та державних перетворень. Експресивні за своїми цілями групи – зорієнтовані на створення комфортної атмосфери для свого існування в політиці.

Групи поділяються по структурі на формальні та неформальні. У формальних групах чітко визначено статус, права та обов'язки усіх членів. У неформальних статус членів і характер взаємостосунків обумовлюється особистими якостями учасників групи.

За формою зв'язків між учасниками об'єднання, групи можуть бути первинними та опосередкованими.

За значущістю для учасників групи можуть бути референтними та негативно референтними. Референтна група – це спільнота, за законами якої хоче жити людина, навіть не входячи до такої групи . Це приваблива, бажана для людини група, нормам і стандартам якої вона прагне відповідати. Негативна референтна група – реальна чи віртуальна спільнота, за законами якої не хоче жити людина.

За ефективністю групової діяльності розрізняють групи, зорієнтовані на:

• 1) досягнення групової мети;

• 2) підтримку групової життєздатності;

• 3) досягнення задоволення учасників групи;

• 4) досягнення особистісних змін у членів групи під впливом групи і перебуванням у ній.

Психолог-консультант має знати, що в політиці групи у своєму формуванні проходять ряд етапів:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічне консультування в політичній сфері“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері
  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами