Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

— Не може бути! Та ми тільки за останні десятиліття дали світові кількох найвизначніших вчених і конструкторів. Атомний всюдихід винайшли ми, радіотелевізійні установки на Місяці побудовано за болгарськими проектами… Не віриш? Візьми енциклопедію і сам побачиш. Та хіба тільки це!..

— Ну, добре, добре, — примирливо сказав Джіммі. Він намагався бути веселим, але ніяк не міг подолати гнітючого почуття, що не розуміє багато дечого і що в усіх ситуаціях саме він залишається в дурнях.

Підводний човен клубу нафтовиків несподівано розвернувся і пристав до блискучого кам’яного каскаду, що сходив до самої води. Діно, ображений недовірою до болгар, повів Атоммена до набережної, без упину перераховуючи різні винаходи, прізвища вчених та митців, яких дала світова Болгарія. Та Джіммі й не слухав його. Жмурячись від косих сонячних променів, що відбивались од морських хвиль тисячами вогненних зайчиків, ішов наче приголомшений. Все довкола яскріло чистотою, мов у лікарні. Вздовж набережної мчали моторні баркаси, яхти,’ великі і малі кораблі. А далі за хвилерізом височіли силуети якихось плавучих гігантів з багатьма палубами.

— Ото що за кораблі?

— Транспортні судна.

— Транспортні? А я думав, що то якісь величезні авіаносці.

— Та ні. Це середньої величини кораблі, тисяч по сто, по двісті тонн. А літаки й на них є, аякже.

Болгарин не зрозумів Джіммі, бо військові авіаносці зникли ще задовго до його народження.

— Так, кажеш, середні кораблі?

— Еге ж.

Вони вийшли з порту. Джіммі безперестану озирався, не говорив ні слова, тільки раз у раз, чи то від подиву, чи від захоплення, лаявся в думці найсоковитішими виразами гангстерського лексикону. Починалось місто, одягнене в скло та кольоровий мармур.

— Слухай, що це за місто? — несміливо торкнув за лікоть свого супутника Джіммі.

— Варна, — байдуже відповів той. — Курортний центр. Ну, давай попрощаємось. Я відлітаю першим літаком. Моя відпустка сьогодні кінчається.

— Хочеш покинути мене самого? — перелякався Джіммі.

— Чому самого? Хіба мало людей навколо? Ти куди збираєшся їхати?

Джіммі розгубився. Як ти скажеш правду цьому більшовикові? От халепа! А спробуй тепер вибратися з Болгарії!

Мозок його гарячково працював. Треба будь-що дістатись до їхньої столиці і-прямо в посольство!.. Стоп! Якщо йому не зраджує пам’ять, Сполучені Штати не мають тут представництва. Значить, доведеться йти в англійське посольство. Англійці — люди свої, виручать.

— У вашу столицю, — відповів Атоммен. — Як туди їхати?

— Сядеш на літак — і ти в Софії. А коли хочеш — можна й поїздом. Тут дуже хороші дачні поїзди, нудьгувати не будеш.

— Так у мене… гм… грошей немає… — промимрив Джіммі.