Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

— У який рейс?

— До астероїдів.

— Де це?

— Як де? Між Юпітером і Марсом. Маленькі планети — астероїди.

Джіммі Кук покосився на свого співрозмовника так, наче хотів сказати: «У тебе, друже, мабуть-таки, не всі дома?» Зрештою не витримав:

— Слухай, Діно! Що ти оце плетеш? Як ти полетиш аж туди, та ще й Марину з собою візьмеш?..

— А що ж тут дивного? Я вже три роки підряд роблю цей рейс. Там же будуємо…

— К чорту! — вилаявся Джіммі і звівся на ноги. — От що я тобі скажу. Я не дитина і не ідіот, та й ти, здається, не п’яний…

Він почав нервово міряти кроками тісну каюту. Човен, виринувши з-під води, саме заходив у порт.

Діно теж не витримав:

— Що з тобою, і де ти навчився так лаятись?

— Нічого зі мною не трапилось! — огризнувся Джіммі. — Не люблю тільки, коли мене вважають за дурника.

— Ніхто не вважає, чудний ти! Я кажу цілком серйозно…

— Ану тебе… — мало знову не згадав чорта Атоммен, та вчасно стримався, бо цей здоровило одним ударом може звалити його. Отже, він примирливо сказав: — Не будемо про це, Діно! Мені не до жартів. Настрій не той…

Болгарин нічого не міг второпати. Що воно за дивак? Лається гірше за героїв стародавніх романів, не знає речей, відомих першокласникам, а коли йому скажеш правду — ображається.

А Джіммі заспокоївся дуже швидко. Він так часто стикався з абсолютно новими і незрозумілими явищами в чужих країнах, що це посилило в ньому природну підозріливість, вироблену в суспільстві, де кожен будує свій добробут, обдурюючи ближнього. То ж не сон, що він учора сам блукав по морському дну? А коли це тут робиться так просто, то не виключена можливість, що ці люди й до зірок літають. Невже-таки приснилось? Чи, може, він уже збожеволів? Що з ним?..

Джіммі потай вщипнув себе за руку, та так, що аж застогнав од болю. Озирнувся. Поруч сидів добродушний Діно і смоктав із склянки якийсь напій. Крізь прозору стінку судна було видно, як плещуться маленькі грайливі хвильки. З неймовірною швидкістю проносяться повз них дивовижної форми кораблі та човни. Судячи з усього, то був величезний морський порт. Хіба це той старий, забутий богом недорозвинений світ, який в Америці вважався мало не варварським?

— Скажи, Діно, — повернувся він до болгарина, що сидів похнюпившись за столиком. — Ми зараз, можна сказати, в Болгарії, правда? А чому її вважають дуже бідною і нерозвиненою країною?

— Хто це її так вважає?

— Ну, кажуть…