Розділ «КУДИ Ж ТЕПЕР?»

— Спеціальний, — прошепотів Атоммен, затамувавши подих.

Лікарі відступили назад. Біла стіна знову безшумно покотилась на своє місце, і Джіммі поринув у темряву. Кабіна наповнилась тихим дзижчанням, але нічого особливого не трапилось, і Джіммі зітхнув.

Лікарі, зімкнувшись, вп’ялися очима в двометровий горизонтальний екран, на якому було зображено кістяк Атомної людини. Кістяк лежав нерухомо, і тільки грудна клітка здіймалась і опускалась швидко і нерівномірно.

— Дихайте спокійніше! — пролунав чийсь голос під самим вухом у Джіммі, і він спробував відрегулювати дихання.

Раптом щось ужалило його в два пальці лівої руки. Атоммен аж застогнав од несподіванки.

— Нічого, нічого! — знову промовив голос. — Це ми взяли кров для аналізу. А тепер поверніться на правий бік, потім на лівий, потім на живіт.

Джіммі слухняно виконав наказ.

За стіною лікарі зосереджено обговорювали наслідок обстеження.

— Переломів ніяких.

— І мозкової аномалії немає. Ось гляньте на криву!

На мініатюрному екранчику на самому пульті розмотувалась матова стрічка з чотирма зиґзаґами. На іншому екранчику миготіли якісь цифри, літери, загадкові знаки.

— Кардіограма нормальна. Кров теж. Мускульні біоструми трохи слабуваті, але це, певно, наслідок пережитого напруження.

— Взагалі, тіло ослаблене, виснажене. Наче він довгий час голодував. Тканині не вистачає води і солей. Авітаміноз у зародковій формі. А послухати його теревені — зовсім інше повинно бути. Треба послати в психіатричний кабінет. Хіба нормальний людський організм може дійти до такого знесилення і виснаження?

Стіна розсунулась.

— От і все! Огляд закінчено. У вас все в порядку. Потрібні тільки відпочинок і калорійне харчування.

Пацієнта розв’язали. А він нічого не міг второпати.

— Хочете глянути на результати аналізів? Ходімте!

Один з лікарів витяг з шухляди пульта великий блискучий картон. На нього автоматично було нанесено всі цифри, літери, знаки, уривки кардіограми і кривої біострумів мозку, рентгенознімки кістяка та внутрішніх органів.

— Ось полюбуйтесь!

— Але ж я… гм… не розумію.