Розділ «КУДИ Ж ТЕПЕР?»

За якусь мить Джіммі з острахом розплющив очі і побачив грузовик, що велетенською примарою стояв за два-три метри від його машини. І як він зупинився так швидко? З кабіни виглядав водій, сміявся і вигукував щось униз до Джіммі. Та наш герой ще не отямився. Він уже був розпрощався з життям, а цей дивак ще й регоче, замість того, щоб вилаяти. І як вона зупинилась, оця машина?

Від щойно пережитого у Джіммі відняло мову й руки. Він з жахом дивився на величезний грузовик, не наважуючись поворухнутись, його машина порівняно з цим металевим страховиськом здавалась жалюгідною комашкою. Якби отака гора наїхала на тебе колесами, то залишилось би тільки мокре місце. Але яка ж все— таки чудодійна сила відвернула від нього небезпеку?

Шофер, не перестаючи посміхатися, спустив з кабіни складану драбинку і зійшов на землю. Зріст його цілком відповідав габаритам машини, якою він керував. Могутні плечі і велика кудлата голова з густим чубом. Бідолашному Джіммі здалося, що це якийсь велетень із стародавніх казок. Шофер почав щось говорити незрозумілою мовою, потім зареготав і гукнув по-англійськи:

— Хеллоу, друже, чого ви так перелякались?

Джіммі вперше в житті бачив шофера, який не лаявся, коли його зупиняли серед дороги.

— Не знаю, з машиною щось… — промимрив Джіммі.

— Що з нею? Ану покажіть!

Шофер просунув голову в кабіну і оглянув пульт управління.

— Нічогісінько. Машина як машина.

— Баранка не крутиться. Я вже думав, що тут мені й капут. А машина раптом сама зупинилась.

— Слухайте! — на обличчі шофера з’явилась тінь обурення. — Ви впали з іншої галактики чи просто жартуєте зі мною? Перевели машину на автоматичне керування і ловите гав, зупиняєте людей серед дороги. А потім ще й насміхаєтесь: машина, мовляв, сама зупинилась! Зупиниться, авжеж, це й дитина вам скаже. Негарно з вашого боку, товаришу, негарно! Дайте мені проїхати!

«Шофер, здається, розсердився, — думав Джіммі. — Ще духу дасть. А як я йому звільню дорогу, коли баранка не крутиться?»

Він пробував силоміць повернути кермо, натискав кнопки, щосили давив ногою педаль, але машина стояла мов заворожена.

— Не бере… — промовив Джіммі, безпорадно дивлячись на шофера.

— Ви що, товаришу, вперше за кермом?

— Ні, але цю марку ще не вивчив.

— А яку марку ви знаєте?

— «Форд», «Пікард», — пробурмотів Джіммі і нерішуче збрехав: — І «Волгу».

— Ніколи не чув про такі машини, — недовірливо глянув на нього шофер. — Які вони?

— Ну, як вам сказати? З трьома педалями: для газу, гальмо, зчеплення. І ручне гальмо є, і важіль швидкості…