Розділ «ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ, ДЖІММІ КУК!»

Вчені знову перезирнулись, багатозначно посміхаючись. Вони прийшли до висновку, що з пацієнтом треба поводитись дуже обережно, щоб уникнути душевного потрясіння, до якого могла призвести поспішна відверта розмова.

— Спочатку одягнемо вас і нагодуємо, — відповів академік Сіверський теж англійською мовою. — А там побачимо…

— Найкраще було б, якби ви звільнили мене негайно ж, — промовив Джіммі Кук стримано і з гідністю. — Я американський громадянин і перебуваю під захистом міжнародних законів.

— Але ж ви цілком вільна людина! — вигукнув Сіверський. Ні він, ні присутні не догадувались, що коїться в душі воскреслого.

«Що ж, непогано сказано, — подумав Джіммі. — Я завжди вважав більшовиків добрими дипломатами», — і голосно запитав:

— А коли я зможу виїхати?

— Куди б ви хотіли поїхати?

— В Америку. Нью-Йорк.

— Будь ласка. Як тільки трохи зміцнієте, так і їдьте. Мабуть, почуваєте себе ще не зовсім добре?

— Чому? — запитав Джіммі. Він лише тепер наважився оглянутись довкола. Побачив стіл, завалений інструментами. — Хіба я був хворий?

— Тепер уже ні, тільки сили, можливо, ще не набралися.

Спираючись на лікарів, Джіммі зліз зі столу і раптом відчув незвичайну слабість у ногах і руках, йому піднесли якийсь дивний одяг, але він узяв з нього тільки білизну і попросив свій власний костюм.

Перемагаючи слабість, Джіммі одягався. Мозок його працював ще гарячковіше.

Виявляється, він хворів? Дивно, нічого не пам’ятає. А не дурять його? Може, вони робили над ним якісь експерименти? Джіммі оддер наклейку з правої руки. На вені видно було маленькі дірочки, ніби від уколів. А нога і ліва рука забинтовані і поболюють. Що ж трапилось?

Раптом він усе пригадав: вибухова хвиля і крига! Але як більшовики його захопили? Певно, їхні шпигуни врятували його і привезли сюди. Мабуть, навтішалися над ним, поки він був непритомний.

До залу зайшла висока чорнява дівчина і піднесла Джіммі чашку з густою коричневою рідиною.

— Що це таке?

— Шоколад з вітамінами, — пояснив «зрадник», як у думці Джіммі називав Бентама. — Підкріпіться трохи!

Джіммі випив смачного напою. Шоколад йому сподобався, та раптом захотілося їсти.

«Прикидаються гуманістами, — подумав Джіммі. — Що ж, і я вмію прикидатись не гірше за вас».