Розділ «ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ, ДЖІММІ КУК!»

Вони ввійшли в простору лабораторію. Вчені вже порозходились, крім академіка Сіверського, який чекав їх, сидячи в кріслі.

— Товаришу Бентам, — звернувся він до геофізика російською мовою. — Доручаю його вам. Обережно! Не пускайте до нього людей. Ми вирішили зберігати цей випадок у таємниці доти, поки наш пацієнт не дізнається про все і сприйме нову обстановку. Влаштуйте його де-небудь у вільній квартирі. Їжа сьогодні ввечері легка: молоко і печиво з кальцієм та вітамінами. Поясніть йому, що він повинен зараз же лягти спати. Я завтра знову навідаюсь, — Сіверський глянув на годинник і продовжив уже по-англійськи:

— До побачення, товаришу Кук. Завтра я до вас ще прийду. Бажаю вам приємного відпочинку!

— До побачення, — недбало буркнув Джіммі.

Думки його були зайняті іншим. На столику, біля великого лабораторного столу, він угледів кілька коробочок з латинським написом «Вітастимулін К», а також багато порожніх ампул. Це йому уколи робили?

Він раптом здригнувся. Що сказав цей патлатий дідуган? «Товаришу»? Ці люди знущаються з нього чи вирішили зробити комуністом? Що це за ліки? Він ніколи не чув про них. Гм, а може, це такий засіб, яким комуністи колють своїх жертв, щоб робити їх слухняними? йому самому доводилось не раз писати в своїх статтях про такі ліки, але він не вірив, що вони справді є. А тепер вони вже, певно, є і в його крові. Господи, що ж це буде? Проте він бачить, чує і, що найголовніше, мислить і досі нормально, по-американському.

В сусідньому кабінеті продзвонило.

— Відеофон! — обізвався Бентам. — Мабуть, вас.

Джіммі, похитуючись від слабості, квапливо пішов до відеофона. Геофізик лишився на місці, тільки гукнув услід:

— Спочатку натисніть синю кнопку!

Джіммі вмостився перед апаратом і натиснув кнопку. На екрані з’явилась та сама дівчина.

— Говоріть, Нью-Йорк! — прощебетала вона й зникла.

Екран замиготів, переливаючись усіма кольорами райдуги, коли нарешті, мов з прозорої води, там виринуло незнайоме чоловіче обличчя.

— Будь ласка!

— А хто говорить? — розгублено запитав Джіммі.

— Нью-Йорк. Музей революції.

Джіммі схопився мов ужалений:

— Слухай, гуморист-самоучка, тихше, бо ФБР підслухує!

— Пробачте, я не зрозумів.

— Не жартуй, кажу, з вогнем, бо плакати будеш!