Проведення експертизи можуть ініціювати крім суду також особи, які беруть участь в адміністративній, господарській, цивільній справі. Подання клопотання про призначення експертизи особами, які беруть участь у справі, свідчить про реалізацію передбаченого у ГПК, КАС, ЦПК принципу диспозитивності, який надає право сторонам на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема й правом клопотання про проведення судової експертизи.
Окремої уваги заслуговує вирішення питання щодо того, на якій стадії адміністративного, господарського, цивільного процесу можна призначити експертизу. КАС, ГПК, ЦПК допускають призначення експертизи як при підготовці справи до судового розгляду, так і в процесі розгляду. Стаття 32 ГПК, ст. 74 КАС, ст. 57 ЦПК серед способів забезпечення доказів, поряд із поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, із допитом свідків, оглядом письмових і речових доказів, називає і такий, як призначення експертизи. Із заявою про забезпечення доказів відповідно до вимог ч. 2 ст. 73 КАС, ч. З ст. 133 ЦПК особи мають право звернутися до відкриття провадження у справі.
Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.
Для проведення експертизи до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження і, за клопотанням експерта, – матеріали кримінального провадження (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо) або матеріали судової справи. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, яка призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи (кримінального провадження) та її номер; обставини, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, із зазначенням точного найменування, кількості, міри, ваги, серії та номера (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Експертне дослідження і висновок судового експерта мають різний процесуальний статус. Висновок експерта, який (експерт) призначений за вільним вибором суду, є самостійним засобом доказування, тоді як експертне дослідження розглядається як елемент доводів сторін, частина їх пояснень. Висновок фахівця за результатами експертного дослідження не виокремлюється з пояснень сторін, суд не вирішує питання – прийняти його чи не прийняти – у відриві від пояснень. Відповідно до чинного законодавства на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань і використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України. Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. Наприклад, дослідження було проведене експертною установою не за ухвалою суду, а на прохання громадянина або його представника (адвоката) – сторони в процесі, яка потім заявила суду клопотання про допущення в процес акта експертизи в якості висновку експерта. Таким цей акт не може бути визнаний, адже не дотримано процесуального порядку одержання судового доказу.
Мають місце випадки відмови адміністративних, господарських, цивільних судів у долученій до матеріалів справи висновку експерта, якщо експертиза відповідає на питання, які не відносяться до матеріалів справи. Зазвичай це відбувається тоді, коли висновок спеціаліста (акт експертного дослідження) отримано без призначення експертизи судом, тобто не в процесуальній формі, а за ініціативою однієї із сторін.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Наприклад, у справах про встановлення батьківства головним юридичним фактом є походження дитини від даної особи, і цей факт можна доказувати будь-якими допустимими засобами доказування. Однак є очевидним, що матеріально-правовий факт походження дитини містить спеціальні елементи, котрі можуть бути оцінені як біологічні (у широкому розумінні слова) і які традиційними доказами (поясненнями сторін, показаннями свідків, письмовими доказами) встановити вкрай важко. Висновок експерта у такому разі є необхідним доказом, хоча доказова сила його оцінюється за загальними правилами у порівнянні і в сукупності з іншими доказами у справі.
Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р.у № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. № 1950/5). Слід враховувати, що цей перелік є саме орієнтовним, а не обов'язковим для формулювання питань певної експертизи і, водночас, не потребує перенесення всіх перелічених питань до відповідного процесуального документа, яким призначено конкретну експертизу.
Вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків для експертних досліджень оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них крім загальних реквізитів такого роду документів зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.
Висновок експерта і висновок експертного дослідження (спеціаліста) у теоретичному та практичному аспектах як засіб доказування відрізняються від інших груп засобів доказування, оскільки вони водночас мають ознаки засобів доказування, які закріплюють особисті докази, та засобів доказування, що застосовуються для дослідження предметів. Зазначене дістає вияв у тому, що і у висновку експерта, і у висновку спеціаліста викладаються думки конкретних осіб, які не заіетересовані у вирішенні справи та які мають спеціальні знання щодо шуканого факту. Висновок експерта і висновок спеціаліста мають надаватися до суду на паперовому носії та засвідчуватися власним підписом експерта чи спеціаліста.
У нормах процесуального законодавства України (ст. 42 ГПК, ст. 82 КАС, ст. 101 КПК, ст. 147 ЦПК), де йдеться про висновок експерта, визначені окремі з вимог, перш за все законодавчо визначено найменування документа – "висновок експерта". Цей документ призначено лише для оформлення експертного дослідження, проведеного в межах відповідної процесуальної форми. Отже, як джерело доказів чи засіб доказування є допустимим не будь-який документ, складений особою, яка володіє спеціальними знаннями, а саме висновок експерта. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, – навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав і несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
Висновок експерта, хоч і не має для суду обов'язкової сили, наділений низкою особливостей, які відрізняють його від інших доказів: якщо дані спеціального характеру (відомості), які містяться у висновку експерта, мають зв'язок із предметом доказування у справі, то вони не можуть бути замінені ніякими іншими засобами доказування, оскільки останні або не містять інформації спеціального характеру, або містять цю інформацію у такому вигляді, що потребує застосування спеціальних знань і навичок для її виявлення і надання їй вигляду, доступного для сприйняття, дослідження і оцінки особами, які не володіють спеціальними знаннями (суб'єктами доказування); необов'язковість висновку експерта для суду, що означає оцінку його за загальними правилами оцінки доказів. Суд при цьому може не погодитися з висновками експерта, однак у такому разі він повинен призначити додаткову або повторну експертизу залежно від причин незгоди або обґрунтувати своє рішення на одному з прийнятих ним експертних висновків; результати несудових експертиз (наприклад висновок аудитора), відомчих перевірок, які мають відношення до предмета доказування, не виключаються з числа доказів у справі (якщо відповідають пред'явленим вимогам), однак вони не можуть замінити експертного висновку, який відповідає вимогам процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 43 ГПК, ст. 86 КАС, ст. 94 КПК, ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Засобом перевірки висновку експерта в адміністративному, господарському, кримінальному та цивільному процесі слугують показання експерта, інші докази, надані учасниками процесу, і порівняння висновку з останніми.
Основною процесуальною функцією спеціаліста є сприяння суду в дослідженні доказів. Спеціаліст може бути залучений до участі в адміністративному, цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги при вчиненні процесуальних дій. Про залучення спеціаліста в господарський процес дає роз'яснення Вищий господарський суд України, який вказав, що виклик спеціаліста здійснюється за ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій, прийнятній для суду, письмовій формі. Що ж стосується залучення спеціаліста у кримінальному судочинстві, то законодавець у ч. 2 ст. 71 КПК зазначив, що спеціаліст може бути залучений сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом – під час судового розгляду. Відповідно до ст. 360 КПК при дослідженні доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень.
Спеціаліст може бути залучений судом при проведенні таких процесуальних дій: дослідження доказів; призначення експертизи; забезпечення доказів; опитування сторін і осіб, які беруть участь у справі; підготовка судових доручень; забезпечення позову. Допомога спеціаліста при проведенні дослідження письмових і речових доказів може мати дві форми: технічна допомога, тобто застосування техніко-криміналістичних засобів, що сприяють покращенню чуттєвого сприйняття суддями інформації, яку містить доказ; надання консультативно-довідкової допомоги для більш повного і якісного сприйняття досліджуваного доказу (ст. 67 КАС, ст. 71 КПК, ст. 54 ЦПК).
У межах, передбачених законом, спеціаліст сприяє судді у роботі з доказами, звертає увагу на окремі обставини і дає пояснення щодо спеціальних питань, а також може сам ставити запитання і робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст може рекомендувати суду застосовувати той чи інший прилад, дати пояснення з усіх виконуваних ним дій, висловити міркування у межах своїх спеціальних знань щодо дослідження доказів. Безумовно, участь спеціаліста у розгляді адміністративних, господарських, цивільних справ і кримінальних проваджень полегшує роботу суду. Використовуючи свої знання, спеціаліст дає можливість суду не проводити експертизу, якщо його пояснень достатньо для прийняття судом правильного рішення. Спеціаліст відіграє позитивну роль і при призначенні судом експертизи. Він виконує підготовчий етап перед тим, як відправити матеріали на експертизу, надає консультативно-довідкову і технічну допомогу при встановленні обставин справи.
Спеціаліст в якості консультанта – фігура в судочинстві відносно нова, і цей аспект його діяльності задіяний далеко не повного мірою. Про консультативну діяльність спеціаліста йдеться у відповідних статтях КПК, ЦПК і КАС. Так, у ч. 1 ст. 71 КПК зазначається, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Частиною 1 ст. 54 ЦПК встановлено, що спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. У ч. 1 ст. 67 КАС зазначається, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Залучення спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій передбачене в усіх процесуальних кодексах. Частиною 2 ст. 54 ЦПК визначено, що спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Спеціаліст може брати участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, у процесі огляду здійснювати фотографування, звуко- і відеозапис (ч. З ст. 140 ЦПК), брати участь в огляді продуктів та інших речових доказів, які швидко псуються, при цьому також може бути здійснено фотографування і відеозапис (ч. 2 ст. 141 ЦПК). Майже дослівно стосовно участі спеціаліста у наданні технічної допомоги ці положення викладені і в КАС (ч. 2 ст. 67). В адміністративному процесі спеціаліст, застосовуючи науково-технічні засоби, може надати допомогу в огляді речових і письмових доказів.
Найбільш докладно порядок залучення спеціалістів для надання технічної допомоги визначено в чинному КПК. Частиною 2 його ст. 71 передбачена можливість залучення спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження і судом під час судового розгляду. Проте сторона обвинувачення і сторона захисту мають різні можливості стосовно реалізації даної норми.
Одна з важливих проблем процесуального характеру – обрання та дотримання судом процедури залучення спеціаліста до участі в слідчих (розшукових) діях. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК). Чинним кримінальним процесуальним законодавством передбачені такі види слідчих (розшукових) дій: допит; пред'явлення особи для впізнання; пред'явлення речей для впізнання; пред'явлення трупа для впізнання; обшук; огляд; огляд трупа; слідчий експеримент; освідування особи; залучення експерта (призначення експертизи); отримання зразків для експертизи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процесуальні та організаційні основи застосування спеціальних знань у судочинстві України“ на сторінці 2. Приємного читання.
