Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві

Експертизи у судочинстві України

Подібність двох учасників процесу – експерта і спеціаліста – полягає у наявності у них спеціальних знань і навичок у різноманітних сферах діяльності, крім того вступ експерта і спеціаліста в адміністративний, господарський, кримінальний та цивільний процес, а також виконання їх функцій процесуально регламентовані. Проте між цими учасниками процесу є суттєві відмінності:

• за виконуваною функцією – експерт проводить дослідження наданих об'єктів, а спеціаліст надає допомогу у виявленні й фіксації таких об'єктів, здійсненні певних процесуальних дій, консультує;

• за кінцевим результатом діяльності – результатом діяльності експерта є отримання нових фактичних даних й оформлення їх у вигляді висновку експерта, що є самостійним джерелом доказів, а спеціаліст нові фактичні дані не встановлює, і його висновок не є самостійним доказом в адміністративній, господарській, цивільній справі або джерелом доказів у кримінальному провадженні.

За класифікацією доказів висновок експерта належить до особистісних джерел доказів. Тобто факти (докази), зазначені у висновку, відбивають елементи події минулого або її наслідки не безпосередньо, а відтворюються експертом, який ці елементи пояснює, інтерпретує і подає суб'єктам доказування як похідні знання про факти, встановлює нові дані, котрі є доказами у справі. Тому висновки експерта, якщо немає обґрунтованих мотивів для незгоди з ними, повинні сприйматися на віру і використовуватися в доказуванні як результат дослідницької роботи авторитетного спеціаліста. Отже, висновок експерта як самостійний судовий доказ у справі може бути лише результатом проведення судової експертизи, призначеної та проведеної у суворій відповідності з правилами адміністративного, господарського, кримінального або цивільного процесуального законодавства. Експертний висновок, отриманий поза процесом або з порушенням вимог до форми, змісту, статусу експерта (об'єктом його процесуальних обов'язків, прав та юридичної відповідальності), не набуває, відповідно, й статусу експертного висновку як судового доказу.

Висновок експерта відрізняється від інших засобів доказування за такими ознаками: а) є результатом спеціального дослідження (судової експертизи), яке здійснюється з використанням наукових методів та методик; б) його складає спеціальний суб'єкт – судовий експерт; в) формується на основі використання спеціальних знань, у ньому експерт повідомляє суд про факти, встановлені ним на основі використання даних тієї чи іншої галузі науки, техніки, мистецтва; г) містить не довільну інформацію, а відповіді на конкретні питання, поставлені судом; г) висновок містить об'єктивне відображення та оцінку обставин справи; д) інформація, що міститься у висновку, отримується після відкриття провадження у справі або у разі забезпечення доказів до моменту подання позову; є) висновок треба складати з додержанням вимог адміністративної, господарської, кримінальної та цивільної процесуальної форми.

Висновок експерта – це письмовий документ, який містить відомості про обставини, що мають значення для справи (кримінального провадження), які встановлено експертом при дослідженні наданих йому матеріалів із застосуванням спеціальних знань. Він повинен бути належним чином оформлений й відповідати певним вимогам, а саме: наукової обґрунтованості, аргументованості і переконливості; послідовності, якісності, конкретності, простоті викладення процесу дослідження і тих висновків, яких дійшов експерт; грамотності й культурі оформлення висновку, недотримання яких може призвести до втрати його доказового значення.

Сьогодні законодавство України все більше наближається до міжнародних стандартів, що передбачає, в межах змін, які відбуваються в реформуванні системи судочинства, удосконалення всіх сфер законодавства, в тому числі й законодавчих норм, якими врегульовано судово-експертну діяльність. Сучасне законодавство України в межах здійснюваної правової реформи спрямовано також на підвищення ролі й переоцінку значущості інституту судових експертиз, без яких не може бути ефективним розгляд адміністративної, господарської, цивільної справи або кримінального провадження.

Специфіка судово-експертної діяльності полягає в тому, що незалежно від виду судочинства – будь-το кримінальне, цивільне, адміністративне, конституційне, така діяльність відзначається єдністю за своєю методичною основою. Єдиними є загальні закономірності, що вивчаються у межах материнських наук, з яких вийшли і завдяки яким розвинулись відповідні види судової експертизи. Це, в свою чергу, слугує основою для створення об'єктивних і універсальних експертних методик. Об'єкти експертних досліджень, що мають єдину матеріальну природу, досліджуються експертами за єдиними методиками, незалежно від того, для забезпечення потреб якого виду судочинства призначено експертизу. Окрім єдності методичних засад судово-експертної діяльності існує подібність правових аспектів експертизи в кримінальному, цивільному, адміністративному процесах. Це дістає вияв у вимогах, що ставляться до експерта як учасника судочинства, у загальному обсязі прав експерта і нормативному визначенні статусу окремих процесуальних видів експертиз, у вимогах, які висувають до структури й змісту висновку експерта, в можливості допиту експерта під час досудового розслідування чи в суді з метою отримання від нього пояснень з приводу висновку, зробленого за результатами дослідження. Відрізняють експертизи в різних галузях судочинства лише процедури підготовки й призначення експертизи, що традиційно властиві кожному з її видів, а також відмінності у правах учасників експертизи, що зумовлено специфікою діяльності суб'єктів різних видів правовідносин. Саме ці особливості, деякі відмінності в регламентації порядку призначення й проведення експертизи та використання її результатів і зумовлюють неможливість використання висновку експерта, отриманого в одному процесі, наприклад у цивільному, для використання як джерела доказу в кримінальному процесі.

Закон України "Про судову експертизу" заклав загальні нормативні основи судово-експертної діяльності безвідносно до того, яким є вид судочинства, під час якого застосовують експертні знання. Правовий інститут судової експертизи є комплексним міжгалузевим інститутом, що об'єднує в різних видах процесуальних галузей права низку подібних нормативних положень, які покликані регулювати суспільні відносини, що виникають з приводу підготовки, призначення і проведення експертизи, отримання висновку експерта та його використання в інтересах правильного вирішення справи. Законодавець поширює дію низки положень Закону і на недержавну судово-експертну діяльність, оскільки до її суб'єктів віднесено відповідно до ст. 7 Закону не лише штатних працівників державних спеціалізованих установ, а й експертів, які не є працівниками зазначених установ. Це надає Закону універсальний характер і забезпечує відносно цілісне й чітко визначене регулювання відносин, що виникають у зв'язку з проведенням судової експертизи.

Сутність судової експертизи полягає в аналізі експертом за завданням слідчого (прокурора), судді, клопотанням адвоката наданих йому матеріальних об'єктів (речових доказів), а також різноманітних документів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження або адміністративної, господарської чи цивільної справи. За результатами дослідження експерт складає висновок, котрий є одним із передбачених законом джерел доказів, а фактичні дані, що містяться в ньому, – встановленими доказами.

Термін "експертиза" відносять до так званого загальносистемного терміна, він має полісемію, тому його часто вживають у різноманітних галузях людської діяльності й суспільної практики без урахування його значення й значущості. На сучасному етапі розвитку суспільства терміном "експертиза" позначають множинність суспільних явищ у різноманітних предметних галузях діяльності людини. За гносеологічною природою експертиза – це різновид практичного пізнання конкретних фактів, явиш з використанням положень науки, наукових засобів і методів за науково розробленою і апробованою практикою методикою. Основою експертизи як дослідження є як відомі (вихідні) емпіричні дані, так і наукові факти, які дозволяють встановити предмет експертизи, виявити види зв'язків між емпіричними даними, визначити можливості існування шуканого факту. Основою категорії "експертиза" є категорія спеціального дослідження, тому що без дослідження не може бути експертизи. Висновок експерта не може бути складено, якщо не проведена хоча б одна дослідницька операція над хоча б одним об'єктом експертизи і не отримана хоча б одна категорична відповідь за сформульованим експерту запитанням, незалежно від того, позитивною чи негативною за змістом вона є.

Термін "експертиза", який застосовують у нормативних правових актах, позначає процесуальну, процедурну або регламентовану дію, котра має відповідати обов'язковим вимогам, сформульованим у процесуальному законі, нормативній процедурі або затвердженому регламенті. У зв'язку з цим термін "експертиза" повинен мати юридичну інтерпретацію (проекцію) як основну в разі його офіційного застосування. Поняття "судова експертиза" являє собою проекцію поняття "експертиза" в предметній галузі, позначеної терміном "судова діяльність". Будь-яка експертиза – це насамперед застосування спеціальних, професійних знань, перевірених досвідом. Експертиза має як родові, так і видові ознаки. Родові ознаки дістають вияв у сучасній практиці застосування судових експертиз у різних галузях знань.

Особливий статус має державна експертиза, наприклад: державна екологічна експертиза проектів, реалізація яких без попереднього аналізу може спричинити негативні наслідки в навколишньому середовищі; державна експертиза запасів корисних копалин; державна експертиза умов праці тощо. Терміном "державна експертиза" позначають також спеціалізовані організації, що здійснюють спеціальні дослідження у тій або в іншій галузі, наприклад державна експертиза проектів Міністерства з надзвичайних ситуацій. Експертизи проводять у межах окремих відомств, які розробляють відповідні рекомендації. До їх числа можна віднести: військово-лікарняні експертизи Збройних Сил, МВС та СБ України, медико-соціальну експертизу тощо. У музейній практиці має місце проведення експертизи витворів художнього мистецтва на предмет розрізнення оригіналу від копій, у процесі якої застосовують доволі складну технологію, засновану на хімічному аналізі, мікроскопічних дослідженнях, рентгеноструктурних дослідженнях шарів фарби, наповнювачів тощо. В архівній справі традиційною стала експертиза цінності документів для визначення того, які з них підлягають передачі до державного архіву. Отже, експертиза може мати своїм предметом обставини і елементи різних сфер практичної діяльності, для професійної оцінки яких потрібні спеціальні знання. Саме в такому значенні вживають це поняття в різних відомчих актах, що регулюють несудову експертну діяльність.

Судова експертиза – це особливий вид діяльності, суб'єкт якої, володіючи спеціальними знаннями, методами, засобами виявлення, фіксації, дослідження слідової інформації, що стала наслідком різноманітних форм перетворювань (фізичних, хімічних, теплових, біологічних, оптичних, соціальних, економічних тощо), перетворює (актуалізує) її у форму, зрозумілу для інших учасників процесу, з метою встановлення фактів, що мають доказове значення для будь- якої адміністративної, господарської, цивільної справи або кримінального провадження.

Судова експертиза, в аспекті її сутності, а не функціонального призначення, являє собою дослідження, в ході якого на базі використання спеціальних наукових знань (методик, приладів, інструментів) встановлюються ознаки й властивості об'єкта дослідження, провадиться їх наукова оцінка з точки зору необхідності й достатності для того, щоб сформулювати нове похідне завдання, котре і є відповіддю на вирішуване в ході дослідження питання – висновком експерта. Отже, експертизу складають три елементи: встановлення в ході дослідження ознак досліджуваного об'єкта, їх інтерпретація та висновок. У ході проведення конкретної експертизи обсяг, роль і значення окремих елементів можуть суттєво варіюватися залежно від виду й роду експертизи, але за будь-якого співвідношення завжди мають бути присутніми всі три елементи – у протилежному випадку це не експертиза, а лише застосування спеціальних знань на рівні спеціаліста.

Судову експертизу від експертиз, що здійснюються в інших сферах людської діяльності, відрізняють такі ознаки: збирання й підготовка матеріалів на експертизу, призначення і проведення її з дотриманням спеціального правого регламенту, що визначає права і обов'язки експерта, а також суб'єкта, котрий призначив експертизу, та учасників кримінального, цивільного або арбітражного процесу; проведення дослідження, заснованого на використанні спеціальних знань у різноманітних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла; формулювання висновку, який має статус джерела доказів у справі (кримінальному провадженні).

Визначення судової експертизи як правового інституту або комплексу процесуальних дій, не розкриває повною мірою сутності даного феномена. Справа в тому, що експерт застосовує свої професіональні знання, які відносяться до відповідної галузі людської діяльності (науки, мистецтва, техніки або ремесла). Експертизою є застосування таких знань лише у формі дослідження, яке передбачає отримання таких фактичних даних (відомостей), котрі не були відомі раніше і які іншим способом встановити не видавалося можливим. Експертиза спрямована на виявлення фактичних даних, котрі здатні підтвердити або спростувати факти, що мають юридичне значення, та їх відповідну професійну оцінку.

Незважаючи на високий науковий авторитет висновку експерта цей висновок не має наперед встановленої особливої сили (ч. З ст. 43 ГПК, ч. 2. ст. 86 КАС; ч. 2 ст. 94 КПК), переваги над іншими джерелами доказів, і слідчий, суддя, адвокат повинні оцінювати висновок за загальними правилами, а в разі встановлення певних обставин, що викликають сумніви щодо його вірогідності, можуть призначити (клопотати про призначення) повторної експертизи (ст. 85 КАС, ст. 150 ЦПК; ч. 4 ст. 42 ГПК).

Жоден із законів не встановлює конкретних критеріїв, за якими незгода суб'єктів доказування з висновком експерта могла б потягти юридичні наслідки; лише в окремих коментарях до процесуальних кодексів підстави встановлення якостей експертного висновку зводять до критеріїв вірогідності оцінки його ознак, які, в основному, не мають нічого спільного з пізнавальним актом, результатом якого є висновок. За такого підходу неважко переконатись, що, наприклад, рекомендація визначати вірогідність висновку шляхом формального встановлення стажу експерта, його наукового ступеня, аналізу дотримання процесуальних вимог тощо є дуже далекою від критерію істинності одержаного шляхом експертизи нового знання. Більш переконливим, на перший погляд, є посилання на необхідність звертати увагу в процесі оцінки висновку на його наукову обґрунтованість, правильність застосування конкретних методик і дозволеність їх використання експертом, що у разі виявлення якихось недоліків у цьому плані може викликати сумніви у вірогідності висновку, стати причиною незгоди з ним, а тому підставою для призначення повторної експертизи. Ця ознака не може бути використана в оцінці висновку як критерій його вірогідності хоча б тому, що слідчий, прокурор, адвокат, суддя не володіють і не повинні володіти спеціальними знаннями в найрізноманітніших галузях науки, техніки, мистецтва, ремесла і, отже, позбавлені можливості визначати науковість і правильність застосованої експертом методики, не будучи спеціалістами у даній галузі і не володіючи цією методикою.

З точки зору замовників експертизи, єдино можливим критерієм вірогідності висновку експерта, який у кожного суб'єкта доказування на основі законів логіки виключеного третього та достатності підстав викликає безальтернативне уявлення про істинність висновку, є відсутність сумнівів щодо його вірогідності на тлі повної та цілковитої узгодженості висновку з фактичними обставинами справи та іншими зібраними доказами. До того ж вірогідність висновку має ґрунтуватися не на простій констатації відсутності суперечності окремим фактичним даним, а на встановленій достатності і взаємному зв'язку доказів у їх системній сукупності. Саме гармонійна співзвучність висновку експерта з іншими доказами у справі (цивільній, господарській, адміністративній) або у кримінальному провадженні за умови дотримання всіх організаційних і процесуальних приписів проведення судової експертизи робить її домінуючим критерієм істинності висновку в очах нефахівців у галузі даної експертизи – слідчого, прокурора, адвоката, судді.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступне слово

  • Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві
  • Процесуальні та організаційні основи застосування спеціальних знань у судочинстві України

  • Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста

  • Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України

  • Судово-експертні установи Міністерства охорони здоров'я України

  • Експертна служба СБУ

  • Експертна служба МВС України

  • Класифікація судових експертиз

  • Класифікація експертиз за характером галузі спеціальних знань

  • Окремі види судових експертиз: предмет, завдання, питання, що вирішуються

  • Техніко-криміналістична експертиза документів

  • Підготовка матеріалів для проведення технічної експертизи документів

  • Трасологічна експертиза

  • Дактилоскопічна експертиза

  • Експертиза слідів ніг і взуття

  • Експертиза слідів знарядь злому та інструментів

  • Експертиза транспортних засобів і утворених ними слідів

  • Експертиза слідів зубів

  • Судово-балістична експертиза

  • Експертиза холодної зброї

  • Фотопортретна експертиза

  • Фототехнічна експертиза

  • Експертиза відеозвукозапису

  • Вибухотехнічна експертиза

  • Судово-медична експертиза

  • Експертиза трупа

  • Експертиза живих осіб

  • Визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження

  • Судово-медична експертиза з приводу визначення статевих станів і розслідування злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи

  • Експертиза речових доказів

  • Проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики

  • Експертиза у відділеннях судово-медичної токсикології

  • Генотипоскопічна експертиза

  • Експертиза за медичною документацією та матеріалами кримінального провадження, цивільної справи

  • Фармацевтична та фармакологічна експертизи

  • Експертиза у кримінальних провадженнях про порушення професійних обов'язків медичними працівниками

  • Судово-психіатрична експертиза

  • Судово-психологічна експертиза

  • Судово-економічна експертиза

  • Судова товарознавча експертиза

  • Автотоварознавча експертиза

  • Інженерно-технічна експертиза

  • Інженерно-транспортна експертиза

  • Будівельно-технічна експертиза

  • Пожежно-технічна експертиза

  • Гірнично-технічна експертиза

  • Електротехнічна експертиза

  • Агротехнічна експертиза

  • Комп'ютерно-технічна експертиза

  • Експертиза матеріалів і речовин

  • Експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

  • Порядок надання об'єктів на експертне дослідження

  • Експертиза металів і сплавів

  • Експертиза лаків, фарб і покриттів

  • Експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів

  • Порядок вилучення об'єктів та надання їх на експертизу

  • Експертиза скла та кераміки

  • Експертиза волокон, волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Об'єкти експертизи волокон, волокнистих матеріалів та виробів з них

  • Порядок вилучення й дослідження волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Експертиза пластмас і полімерів

  • Експертиза рідин, що містять спирт

  • Експертиза парфумо-косметичних виробів

  • Експертиза харчових продуктів

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясопродукти

  • Риба та рибопродукти

  • Хліб та хлібобулочні вироби

  • Кондитерські вироби

  • Алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої

  • Порядок відбирання зразків на експертизу

  • Ґрунтознавча експертиза

  • Порядок підбору й надання матеріалів на ґрунтознавчу експертизу

  • Гемологічна експертиза

  • Біологічна експертиза

  • Судово-ботанічна експертиза

  • Судово-зоологічна експертиза

  • Ветеринарна експертиза

  • Екологічна експертиза

  • Одорологічна експертиза

  • Експертиза об'єктів інтелектуальної власності

  • Мистецтвознавча експертиза

  • Лінгвістична експертиза

  • Технологічна експертиза

  • Вибухотехнологічна експертиза

  • Експертиза спеціальних технічних засобів

  • Оцінка висновку експерта