Фінляндія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Здійснюється Президентом і Державною радою (Урядом). Згідно з новою Конституцією процедура формування Уряду відбувається виключно під керівництвом Парламенту. Президент лише пропонує на розгляд Парламенту кандидатуру на пост глави Уряду, яка узгоджується в процесі переговорів представників парламентських фракцій. Президент призначає Уряд згідно з поданням Прем'єр-міністра і не може вносити зміни в це подання. Утручання Президента і спікера Парламенту в процес формування Уряду допускається тільки в разі відсутності згоди між парламентськими фракціями.

Державна рада після обрання зобов'язана без затримки у формі повідомлення довести свою програму до відома Парламенту. У разі, якщо Державна рада або Прем'єр-міністр втратили довіру Парламенту, Президент зобов'язаний прийняти рішення про їх відставку. Державна рада гарантує виконання рішення Президента. Прем'єр-міністр керує діяльністю Державної ради і забезпечує суміщення підготовки і розгляду питань, що є у віданні Державної ради. Прем'єр-міністр веде спільні засідання Державної ради, представляє Фінляндію в Європейській Раді.

Система державних органів Фінляндії, місце кожного з них у цій системі (у тому числі й місце Парламенту) визначається як на основі конституційних та інших нормативних актів, так і в результаті сформованої практики.

Систему вищих державних органів влади й управління, їхню компетенцію і відносини регламентують насамперед чотири конституційних закони, що складають разом Конституцію Фінляндії: “Форма правління” 1919 р., Акт про Едускунту (Парламент) 1928 р., Акт про право Парламенту контролювати законність діяльності Державної ради й канцлера юстиції 1922 р. і Акт про Державний суд 1922 р. з наступними їхніми змінами.

“Форма правління” визначає Фінляндію як республіку на чолі з Президентом, що обирається всіма особами, які володіють правом виборів до Едускунти, шляхом прямих виборів. Проте якщо на прямих виборах за Президента проголосує менш половини всіх виборців, то він обирається шляхом непрямих виборів – особливою колегією вибірників, у яку входить 301 представник від політичних партій або виборчих блоків партій, обраних у день прямих виборів Президента за спеціальними виборчими бюлетенями.

На основі Конституції й державно-правової практики головне місце в системі вищих органів державної влади належить Президентові Республіки, що не тільки має більші права в законодавчій і виконавчої сферах діяльності, а й реально ними користується. Згідно з “Формами правління” законодавча влада належить Президентові Фінляндської Республіки й Едускунту, а виконавча влада – Президентові й Державній раді (Кабінет Міністрів). Урядом є Президент і Державна рада. При визначенні внутрішньої й зовнішньої політики країни Державна рада засідає на чолі з Президентом.

Керівництво окремими галузями державної діяльності здійснюють міністерства й відомства: управління, бюро, контори, які не входять до складу міністерств, створюються й працюють під безпосереднім керівництвом Державної ради, але їхні керівники, на відміну від міністрів, не входять до складу Державної ради. Особливістю складу Державної ради є те, що до нього майже постійно включаються два або три міністри з окремих галузей державної діяльності. На них покладається відповідальність за окремі ділянки роботи міністерств.

Міністерства: закордонних справ; юстиції; освіти і культури; внутрішніх справ; оборони; фінансів; сільського та лісового господарства; транспорту та комунікацій; зайнятості та економіки; соціальних справ і охорони здоров'я; охорони навколишнього середовища.

Судова влада

Судова система складається з місцевих судів, регіональних апеляційних судів і вищого суду. Адміністративна гілка складається з обласних адміністративних судів та Верховного адміністративного суду. Обирається на шестирічний термін прямим всенародним голосуванням. Вища судова інстанція – Верховний суд, суди апеляційної інстанції – надвірні суди, суди першої інстанції – суди танго в.

Верховний суд є вищим судом із громадянських і кримінальних справ, а з адміністративних – Верховний адміністративний суд. Верховні суди здійснюють нагляд за правосуддям у сфері своєї діяльності. Вони можуть входити в Державну раду з пропозиціями щодо питань законодавства.

Верховні суди можуть приймати рішення за наявності п'яти членів, якщо в законі не встановлено будь-яка інша кількість.

Державний суд розглядає обвинувачення стосовно членів Державної ради або Канцлера юстиції, юридичного уповноваженого Едускунти або членів Верховного суду, Верховного адміністративного суду за порушення законності, скоєного ними під час виконання службових обов'язків.

До Державного суду входить президент Верховного суду як голова, а також президент Верховного адміністративного суду і три старійшини за посадою президента надвірних судів, а також п'ять членів, що обираються Едускунтою строком на чотири роки.

Штатних судів призначає Президент Республіки відповідно до порядку, що встановлений у законі. Положення про призначення інших судів установлюється законом. Суддя не може бути звільненим від своєї посади іншим шляхом, крім засудження його судом. Суддя не може без його згоди переводитися на іншу посаду, якщо тільки не проведена реорганізація всієї судової системи.

Влада в територіальних одиницях

Управління в регіонах здійснюють регіональні ради. Регіональні ради переважно не є виборними. Вони складаються із представників муніципальних рад. Також утворено шість державних регіональних адміністративних агенцій, що виконують здебільшого координаційно-наглядові функції в регіонах. Муніципальні утворення здійснюють управління на місцевому рівні й виступають основними самоврядними адміністративними одиницями країни. До муніципальних утворень належать виборні незалежні муніципальні ради, виконавчі комітети рад (утворені зі складу самої ради), виборні мери міст, а також керівники муніципалітетів.

Регіональний рівень. За напрямами діяльності створюються регіональні спільні муніципальні ради. На відміну від Данії і Норвегії, у Фінляндії немає органів регіонального самоврядування, що обираються населенням. Основний аргумент проти їх створення – запровадження для їх організації додаткових податків, а податковий тягар фінських платників податків і без того вважається одним із найбільш високих в європейських країнах. Спільні муніципальні ради є органами, незалежними від своїх членів-муніципалітетів із власними фінансами та органами управління. Ці муніципальні ради фінансуються своїми членами-муніципалітетами, які, у свою чергу, одержують для фінансування спільних рад державні субсидії.

Місцевий рівень. У Фінляндії місцеве управління ґрунтується на принципі самоврядування громадян, які проживають на території муніципалітету. Це самоврядування гарантується Конституцією Фінляндії та Комунальним законом 1995 р. Населення вибирає органи місцевої влади – муніципальні ради.

У 1995 р. у Фінляндії був прийнятий новий закон про місцеве самоврядування. Закон складається із 105 статей, з них шість – про права особистої участі громадян у місцевому самоврядуванні та 13 – про право громадян не погодитися з рішенням муніципалітету або подати скаргу на нього. У законі є положення, що зобов'язують муніципалітет інформувати громадян про свою діяльність. Громадяни можуть в індивідуальному порядку виступити з ініціативою з будь- якого питання місцевого значення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінляндія“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія
  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща