Фінляндія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Мова – фінська і шведська. Більшість населення Фінляндії у повсякденному спілкуванні використовують фінську мову. На південному заході Фінляндії порівняно більше поширена шведська, яка, утім, суттєво відрізняється від шведської мови у Швеції. Отже, офіційними є обидві. Іншими мовами спілкуються 2,4% населення (саами та російськомовні).

До 1809 р. шведська була єдиною офіційною мовою Великого герцогства Фінляндського. Після отримання Фінляндією незалежності згідно із спеціальним законом, прийнятим у 1922 р., у країні до теперішнього часу збереглося вживання двох державних мов – фінської і шведської.

Нині більшість населення говорить фінською, що становить 91,5%. Шведською мовою спілкуються 5,4% населення, російською -1%, естонською – 0,5%. Іншими мовами (в основному карельською, татарською) говорять 4,5% населення. Мова саамів (саамська, лапландська) є рідною приблизно для 1700 осіб саамів.

Озвучена в 2011-2012 pp. ініціатива шести муніципалітетів Східної Фінляндії – Тохмаярви, Іматра, Лаппеэнранта, Пуумала, Міккелі та Савонлінна, клопочучих про введення п'ятирічного експериментального проекту, у рамках якого в школах цих муніципалітетів було б можливо замінювати вивчення мови вивченням російської, починаючи з 7-го класу, не знайшла підтримки в Уряді й не була схвалена міністерством освіти.

У 1992 р. у Фінляндії набув чинності закон про саамську мову, згідно з яким саамська мова має в країні особливий статус: зокрема, ті рішення Парламенту, декрети і ухвали Уряду, які торкаються саамських питань, мають бути перекладені також і саамською мовою. З грудня 2013 р. національна компанія Фінляндії “Yle” почала випуск теленовин саамською мовою; трансляція здійснюється з телестудії в Інарі.

Релігія

З 1923 р. фінська Конституція гарантує свободу віросповідання. Фінська євангельсько-лютеранська церква та Фінляндська православна церква мають статус національних церков. Вони мають особливі привілеї, платять податки в розмірі 1% або 2% від доходів, з цих коштів церкви фінансують добродійну діяльність. Близько 85% фінів належать до євангельської лютеранської церкви, 1,1% – до православної церкви, 50 тис. фінів – п'ятидесятники; 19 тис. – Свідки Єгови; католиків 8-10 тис., переважно із числа вихідців з інших країн; 3 тис. – мормонів, 1,5 тис. – іудеї. Тільки 2% лютеран ходять до церкви щотижня, а 10% – щомісяця.

До інших церковних деномінацій належать 1,4%, а 19,2% жителів не мають релігійної належності. Серед лютеран Фінляндії достатньо великий відсоток складають лестадиане.

У 2013 р. в країні діяло 304 общин Свідків Єгови, у яких було зареєстровано майже 19 тис. громадян, а збори відвідувало більше 26 тис. адептів організації. У 2013 р. у Фінляндії проживало близько 50 тис. мусульман, велика частина яких – іммігранти та їх діти. У країні на той час діяло 40 мечетей.

Відносини між церквою і державою регулюються особливими угодами, а діяльність церков – особливим законодавством. Державні церкви (представники церков вживають поняття “національна церква”) мають право на особливий церковний податок, який збирається за допомогою державних податкових структур на основі добровільного входження громадян в ту або іншу церковну структуру.

Площа території

Площа Фінляндії становить 3,4 тис. км2.

Площа сільськогосподарських угідь – 2,3 млн га, ріллі – 2,2 млн га.

Географічне положення

На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. Східна частина Скандинавських гір має висоту 1365 м; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території розташована за Полярним колом.

Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187,9 тис. озер і 179,6 тис. островів. Озера займають 9% території країни, утворюючи великі водні системи. Річки короткі, багатоводні та порожисті.

Довжина зовнішньої берегової лінії (без урахування звивистості) дорівнює 1,1 тис. км. Довжина берегової лінії (без островів) становить 46 тис. км. У прибережній зоні розташовується майже 81 тис. островів (розміром більше 100 м2).

Країна поділяється на три основні географічні регіони.

Прибережні низовині, що простягнулись уздовж Фінської і Ботнічеської заток, у напрямку по довжині берегів яких розташовані тисячі скелястих островів; основні архіпелаги – Аландські острови й архіпелаг Турку. На південно- західному побережжі сильно розчленований берег переростає в найбільший у Фінляндії архіпелаг – Архіпелаговое море – унікальне в усьому світі завдяки неповторній безлічі островів різної величини.

Район озер – внутрішнє плато на південь від центру країни з густими лісами і з великою кількістю озер, боліт і топей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінляндія“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія
  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща