Італія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Влада в територіальних одиницях

Італія – регіоналістська держава, тобто, маючи унітарний статус, вирізняється високим рівнем децентралізації адміністративно-територіальних одиниць. Представницькими органами влади в областях є обласні ради, що обираються населенням на п'ять років. Місцевим органам влади належить право законодавчої влади в будь-якій сфері, крім тих, що прямо закріплені за центральною владою. Крім того, вказані органи можуть вносити законопроекти в обидві палати Парламенту. Виконавчим органом влади є обласна джунта, що обирається обласною радою. Центральна влада має право розпустити обласну раду за дії, що суперечать Конституції, чи інші серйозні правопорушення. Представницькими і виконавчими органами в провінціях є, відповідно, ради і джунти, у комунах – муніципальні ради і муніципальні джунти та мери, які обираються шляхом прямих виборів.

Базовими принципами для італійського законодавства є принцип місцевої автономії та широкої децентралізації в межах єдиної унітарної та неподільної республіки. Автономія провінцій та комун, їх незалежність одна від одної, перешкоджання обласному централізму гарантувались ще на час прийняття Конституції Італії у 1947 р., але реальне впровадження цих положень відкладалося на більш ніж 20 років.

Конституційно-правові принципи сучасного місцевого самоврядування Італії, які базуються на Європейській хартії місцевого самоврядування, Конституції Італії та Кодексі місцевого самоврядування, є головним теоретико-методологічним підґрунтям у трактуванні системи місцевого самоврядування Італії. Базовими для італійського законодавця в системі державотворення з моменту ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування стали принципи: місцевої автономії і широкої децентралізації в межах єдиної, унітарної та неподільної Республіки.

Сутність явища “італійської автономії” доцільно розглядати шляхом розкриття змісту її різновидів:

• нормативно-правової (законодавчої, статутної, регламентної);

• політико-адміністративної;

• фінансової.

Застосування в італійській практиці принципу субсидіарності підтверджено двома протилежними процесами: перший передбачає визначення на законодавчому рівні комплексу завдань і функцій держави, який передається органам, ближчим до громадян, – комунам, а другий – передачу місцевими органами комуни функцій, що є “надкомунальними” за змістом у випадках, коли надані компетенції не можуть бути застосовані та здійснені в повному обсязі.

Відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу система місцевого самоврядування Республіки Італія функціонує на рівнях: базовому (комуни), проміжному (міста-метрополії) та регіональному (провінції та області).

Елементами системи місцевого самоврядування є:

• населення комун, провінцій, областей;

• посадові особи: сіндако комуни, міста-метрополії, президент провінції, президент області;

• ради: комуни, провінції, міста-метрополії, області, муніципальні (окружні) ради в містах з населенням понад 30 тис. мешканців;

• виконавчі органи: муніципалітетів (округів) – комуни, міста-метрополії, провінції, області – джунти;

• консорціуми, асоціації на виконання функцій місцевого самоврядування, передбачені законом та статутами територіальних одиниць.

Особливості обрання, статусу і компетенцій органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Італії регулюються національним законодавством, статутами, які можуть доповнюватись у регламентах діяльності.

Базовим рівнем місцевого самоврядування в Італії є саме комуни. Комуна на сучасному етапі – це поселення міського чи сільського типу, що утворюють первинну ланку адміністративно-територіального поділу та є історично сформованими елементами національної системи місцевого самоврядування.

Італійські комуни відіграють головну роль у національному житті, оскільки є налагодженою частиною політичної системи. Кожну комуну очолює сіндако (голова) та комунальна рада, обрані на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Сіндако – монократичний (єдиноначальний) орган комуни. Одночасно він є головою комунальної адміністрації та урядовим чиновником. Також за державною складовою посади сіндако визначають як периферійний орган державної адміністрації та державного представника на місцевому рівні. Сіндако обирається мешканцями комуни терміном на 5 років.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Італія“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія
  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща