Влада в територіальних одиницях
Італія – регіоналістська держава, тобто, маючи унітарний статус, вирізняється високим рівнем децентралізації адміністративно-територіальних одиниць. Представницькими органами влади в областях є обласні ради, що обираються населенням на п'ять років. Місцевим органам влади належить право законодавчої влади в будь-якій сфері, крім тих, що прямо закріплені за центральною владою. Крім того, вказані органи можуть вносити законопроекти в обидві палати Парламенту. Виконавчим органом влади є обласна джунта, що обирається обласною радою. Центральна влада має право розпустити обласну раду за дії, що суперечать Конституції, чи інші серйозні правопорушення. Представницькими і виконавчими органами в провінціях є, відповідно, ради і джунти, у комунах – муніципальні ради і муніципальні джунти та мери, які обираються шляхом прямих виборів.
Базовими принципами для італійського законодавства є принцип місцевої автономії та широкої децентралізації в межах єдиної унітарної та неподільної республіки. Автономія провінцій та комун, їх незалежність одна від одної, перешкоджання обласному централізму гарантувались ще на час прийняття Конституції Італії у 1947 р., але реальне впровадження цих положень відкладалося на більш ніж 20 років.
Конституційно-правові принципи сучасного місцевого самоврядування Італії, які базуються на Європейській хартії місцевого самоврядування, Конституції Італії та Кодексі місцевого самоврядування, є головним теоретико-методологічним підґрунтям у трактуванні системи місцевого самоврядування Італії. Базовими для італійського законодавця в системі державотворення з моменту ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування стали принципи: місцевої автономії і широкої децентралізації в межах єдиної, унітарної та неподільної Республіки.
Сутність явища “італійської автономії” доцільно розглядати шляхом розкриття змісту її різновидів:
• нормативно-правової (законодавчої, статутної, регламентної);
• політико-адміністративної;
• фінансової.
Застосування в італійській практиці принципу субсидіарності підтверджено двома протилежними процесами: перший передбачає визначення на законодавчому рівні комплексу завдань і функцій держави, який передається органам, ближчим до громадян, – комунам, а другий – передачу місцевими органами комуни функцій, що є “надкомунальними” за змістом у випадках, коли надані компетенції не можуть бути застосовані та здійснені в повному обсязі.
Відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу система місцевого самоврядування Республіки Італія функціонує на рівнях: базовому (комуни), проміжному (міста-метрополії) та регіональному (провінції та області).
Елементами системи місцевого самоврядування є:
• населення комун, провінцій, областей;
• посадові особи: сіндако комуни, міста-метрополії, президент провінції, президент області;
• ради: комуни, провінції, міста-метрополії, області, муніципальні (окружні) ради в містах з населенням понад 30 тис. мешканців;
• виконавчі органи: муніципалітетів (округів) – комуни, міста-метрополії, провінції, області – джунти;
• консорціуми, асоціації на виконання функцій місцевого самоврядування, передбачені законом та статутами територіальних одиниць.
Особливості обрання, статусу і компетенцій органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Італії регулюються національним законодавством, статутами, які можуть доповнюватись у регламентах діяльності.
Базовим рівнем місцевого самоврядування в Італії є саме комуни. Комуна на сучасному етапі – це поселення міського чи сільського типу, що утворюють первинну ланку адміністративно-територіального поділу та є історично сформованими елементами національної системи місцевого самоврядування.
Італійські комуни відіграють головну роль у національному житті, оскільки є налагодженою частиною політичної системи. Кожну комуну очолює сіндако (голова) та комунальна рада, обрані на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Сіндако – монократичний (єдиноначальний) орган комуни. Одночасно він є головою комунальної адміністрації та урядовим чиновником. Також за державною складовою посади сіндако визначають як периферійний орган державної адміністрації та державного представника на місцевому рівні. Сіндако обирається мешканцями комуни терміном на 5 років.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Італія“ на сторінці 6. Приємного читання.
