Італія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Сільське господарство. За стандартами Європейського Союзу сільське господарство Італії недостатньо ефективне. Середній розмір ферм – 7 га. Малі господарства малопродуктивні й малотоварні. Використовується чимало маргінальних (крайніх за своїми характеристиками) земель. До багатих і розвинених сільськогосподарських районів можна віднести Паданську низовину та західне узбережжя між Ліворно і Неаполем. Тут зосереджена переважна частина зрошуваних земель (усього їх в Італії 3 млн га). Південь і острови надзвичайно посушливі влітку, місцеві ґрунти бідні, можливості для зрошення мінімальні. Зовнішня торгівля продуктами сільського господарства для Італії дефіцитна.

На відміну від Північно-Західної Європи, у сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані “середземноморські продукти”. Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. Територіально вони займають прибережні частини Апеннінського півострова і острова Сицилія.

Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи.

В останні роки все більшого значення набуває галузь тваринництва, хоча умови Середземномор'я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. М'ясо-молочне тваринництво зосереджене переважно на Півночі, вівчарство – в Апеннінських горах і на островах. Щорічний вилов риби у межах 0,6 млн т, заготівля лісу становить 9 млн м3.

Лісопродукти, включаючи папір, імпортуються.

Транспорт. Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Су- перавтостради Італії (вони тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають кращим міжнародним стандартам. Використовуються 25 млн легкових і 2 млн вантажних автомобілів. Італія має великий морський флот, а її авіакомпанія “Аліталіа” – серед найбільших у світі. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами – Генуя, Трієст і Венеція. Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси:

• найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі;

• Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, оскільки не мають значних хінтерландів. Будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища;

• залізниці й автостради півострова за своїми напрямами і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.

Для сполучень із рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив'єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель -19,8 км. Поромні переправи з'єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку.

У 1990 р. в Італії було вироблено 216,9 млрд кВт•год електроенергії. Близько 82% давали ТЕС, що працювали на рідкому паливі (в основному на нафті), 16% – ГЕС і 2% – геотермальні електростанції, АЕС (близько 1% обсягу електроенергії Італії) в 1988-1990 pp. після масових протестів населення були виведені з експлуатації. На референдумі 1987 р. населення проголосувало проти будівництва нових атомних електростанцій.

Конституція

Конституція Італійської Республіки ухвалена 11 грудня 1947 р.; набула чинності 1 січня 1948 р.; діє з наступними змінами і доповненнями.

Адміністративний поділ

Країна складається із 20 регіонів, близько 110 провінцій, 8092 комун та 15 міст із статусом метрополій. Нині найбільшими містами-метрополіями є Рим, Флоренція, Мілан, Палермо, Болонья, Неаполь, Турин, Катанія, Генуя, Мессіна, Кальярі, Венеція, Барі, Трієст, Реджо-ді-Калабрія.

Італія поділяється на 20 областей – Валле д'Аоста, Ломбардія, Трентіно- Альто, Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базиліката, Кампанія, Калабрія, Апулія, Сардинія і Сицилія (п'ять з яких – Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста та Фріулі-Венеція Джулія – мають особливий статус), області поділені на 110 провінцій. Провінції, у свою чергу, поділяються на комуни. Загальна кількість комун – 8101. Області з особливим статусом (автономії) мають власні Парламенти – обласні ради та Уряди – джунти, які мають спеціальні повноваження в питаннях місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону про автономію на місцях від 8 червня 1990 р. населення утворених комун не повинно становити менше 10 тис. жителів. Крім того, новим адміністративно-територіальним одиницям виділяються додаткові фінансові кошти в разі злиття комун, населення яких налічує менше ніж 5 тис. осіб.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентська. За формою правління – республіка.

Глава держави

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Італія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія
  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща