Італія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив 82,4 року (чоловіки – 79,8, жінки – 84,8).

Мова

Італійська мова, першоосновою якої була стародавня латина, належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Офіційною мовою країни є італійська. Англійську і французьку розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку – передусім у курортних зонах на півночі (Больцано). Літературна італійська мова існує тільки з часів об'єднання Італії у 1860 р. Італійці повільно приймали літературну мову, говорячи переважно регіональними діалектами.

Досить значні мовні меншини розмовляють фріуланською, ладинською, сардською та німецькою мовами. Крім того, є компактні осередки поширення таких мов, як франко-провансальська, грецька, албанська, словенська й кагал анська.

Релігія

В Італії більшість віруючих належить до католицької церкви на чолі з Папою: її центр – Ватиканська держава в Римі. У 1984 р. був прийнятий конкордат, який скасовував примусове релігійне навчання в школах та зменшив фінансовий внесок держави до церкви. Близько 225 тис. осіб вважають себе протестантами, у тому числі лютерани, методисти та баптисти. Вони всі є членами Об'єднання Євангельських Церков у Італії. Кількість євреїв різко зменшилася в період Другої світової війни через нацистське переслідування. У 1987 р. єврейська громада одержала спеціальні права, які дозволяли не працювати у священний день відпочинку та святкувати всі свої свята.

Площа території

Загальна площа території – 301,3 тис. км2, у тому числі: площа суші – 294 тис. км2, з яких: 38,7% – гори; 39,7% – пагорби; 21,6% – рівнини. Площа рік та озер – 7210 км2. Довжина берегової лінії – 7600 км. Територіальні води – 12 морських миль. Континентальний шельф – 200 морських миль.

Площа сільськогосподарських угідь становить 13,7 млн га, ріллі – 7,1 га.

Географічне положення

Італія розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів; великі острови Сицилія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іскія, Капрі, Прочіда; острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу; острів Устіка; Егадські острови; архіпелаг Мадцалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан- П'єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Ґаргано.

Морські кордони проходять узбережжями морів: зі сходу – Адріатичного, з півдня – Іонічного, з південного заходу – Тірренського, а з північного заходу – Лігурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.

Довжина берегової лінії – 7600 км.

Територіальні води – 12 морських миль.

Континентальний шельф – 200 морських миль.

Клімат

Географічно Італія лежить у помірному і субтропічному кліматичних поясах. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова клімат відмінний на півночі, що належить до європейського континенту, та півднем, що оточений Середземним морем. Альпи – частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. У Сардинії переважають атлантичні, а Сицилії – африканські вітри. Взагалі чотири метеорологічні ситуації домінують над італійським кліматом: середземноморський зимовий циклон із відповідним літнім антициклоном; альпійський літній циклон, що є результатом зимового антициклону; атлантичний осінній циклон; східний сибірський антициклон. Зустріч двох останніх повітряних мас спричинює восени зливи, які іноді призводять до катастрофічних наслідків.

За кліматичними особливостями Апеннінський півострів і острів Сардинія – типово середземноморські райони, тоді як Альпи і басейн По – центральноєвропейські. За винятком гірських місцевостей, де температура з висотою знижується, решта Італії насолоджується тривалим теплим літом. Зими на узбережжі м'які, з достатньою кількістю погожих сонячних днів. Однак лише південь Апеннінського півострова і Сицилію можна по праву вважати краєм апельсинів і оливок. У внутрішніх районах півострова на північ від Неаполя зимові заморозки заважають дозріванню цитрусових, а у верхньому поясі Апеннін сніг лежить до травня.

У басейні По зими набагато суворіші, з частими туманами у зв'язку з тим, що тут застоюється холодне повітря, яке “стікає” з Альп. В Альпах із жовтня по травень бувають сильні снігопади, що змінюються тривалими періодами з ясною сонячною погодою, переважають низькі температури. Контрасти середніх температур найхолоднішого і найтеплішого місяців зменшуються з півночі на південь.

Річні опади між північними і середземноморськими районами Італії розподілені нерівномірно. Для півночі країни характерна достатня кількість опадів і їх рівномірний розподіл протягом року з максимумом зазвичай восени. У середземноморській Італії виражена літня посуха, тривалість якої зростає на південь, сягаючи максимуму в Сицилії та Апулії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Італія“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія
  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща