Розділ «43. Призначення, роль та мистецтво судової риторики»

Автор не схильний нав'язувати якусь певну схему судової промови для всіх. Кожен адвокат це особистість, яка має свої погляди, звички, підходи до справи. Але незалежно від її характеру, обсягу і кількості підсудних, судова промова має містити певні блоки, без яких вона не виконає свого призначення.

Автор оригінального навчального посібника "Право на захист у кримінальному процесі" Я. П. Зейкан пропонує перелік "складових частин", які, на його погляд, повинна містити судова промова адвоката-захисника. Це:

1) позиція у справі;

2) вступ;

3) аналіз і оцінка доказів;

4) відомості, що характеризують особу підсудного;

5) аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину, або причин, які потягли за собою помилкове порушення кримінальної справи;

6) питання, пов'язані із застосуванням покарання або звільнення від нього;

7) питання, пов'язані із розв'язанням цивільного позову;

8) кінцева частина промови.

Майже кожна справа вносить якісь нюанси у звичний порядок, особливо коли справою опікується досвідчений адвокат, творча людина. Але в цілому без висвітлення саме названих блоків не обійтися в будь-якій справі.

Як уже зазначалося раніше, картина судових суперечок, що є невід'ємною складовою будь-якого судового процесу, буде повною і завершеною лише тоді, коли в ній буде представлена й висвітлена фігура адвоката.

Особливе місце в діяльності адвоката посідає захисна промова. Це кінцевий акт його роботи в суці першої інстанції. Йому передує копітка і напружена робота, що має своєю метою максимальне зміцнення позиції захисту в процесі перевірки судом обґрунтованості пред'явленого обвинувачення. На цій стадії судового процесу захисник групує і подає до суду в найбільш переконливій формі всі здобуті у процесі суду аргументи на користь свого підзахисного. Тут оголюються і зіштовхуються істинні інтереси осіб, що перебувають на лаві підсудних, виявляються досі приховувані думки і задуми. Захисна промова - це підсумок напруженої праці, сплав творчого осмислення фактів і таланту їхнього викладу, що слугують єдиній меті - наданню максимальної допомоги підзахисному за реально сформованого розкладу фактичних обставин і можливостей.

Ретельна продуманість побудови судової промови в кожній конкретній справі та не менш продуманий "сценарій" її викладу, безумовно, певною мірою визначають ефективність виступу, але це ще далеко не все. Захисна промова вимагає від адвоката концентрації всіх його сил і здібностей, уміння і культури, таланту і найвищого такту.

Одне необережне, ненароком кинуте слово чи невдало сформульована думка здатні викликати в залі вибух стримуваних до того емоцій, напружити суддів і спричинити досить непередбачені наслідки.

Приклад. Розглядається кримінальна справа про жорстоке вбивство дільничного уповноваженого міліції групою неповнолітніх. Все ускладнювалось тим, що жертвою п'яних підлітків виявився недавній військовослужбовець, шанований жителями селища, двадцяти п'ятирічний хлопець, лейтенант, що пробув на цій посаді лише півроку.

Свого часу існувала практика проведення так званих виїзних "показових" судових процесів, тому справа розглядалася у палаці культури. Головним недоліком такої практики було те, що фактично призначення цих процесів зводилось не стільки до профілактики злочинності, скільки до угамування колективної спраги помсти, що несумісне з істинним правосуддям. Нерідко траплялося і так, що об'єктом "жертвоприношення" розгніваній юрбі виявлялася людина невинна чи така, провина якої викликала певні сумніви.

Жителі міста, шахтарі, що вже давно обурювалися поводженням цієї групи підлітків, з самого ранку заповнили палац культури. Міліції з великими труднощами вдавалося стримувати гнів населення. Безпосереднім виконавцем злочину виявився шістнадцятирічний підліток, бо саме він витяг з кобури пістолет дільничного, збитого з ніг ударом по голові, і зробив кілька пострілів в лейтенанта, що лежав.

Учасникам процесу було зрозуміло, що суд позбавлений можливості застосувати до неповнолітнього вбивці вищу міру покарання, хоча саме цього вимагала обурена громадськість. "Цапом-відбувайлом" у цій справі мав стати інший підсудний, старший за віком Ж., хоча сам він безпосередньо не вбивав. Захист неповнолітнього вбивці здійснював адвокат Р Дуже напружене судове засідання підійшло до фінальної фази - виступів прокурора та захисників. Червнева спека та напруженість залу нагадували бочку з порохом. Сірником могло стати кожне ненароком кинуте в залу необережне слово.

І це сталося. В якийсь момент промови адвокат Р, що здійснював захист неповнолітнього вбивці, патетично заламує руки і закликає суд ще раз уважно поглянути на підсудного та проявити гуманність "до зламаного молодого деревця", вказуючи при цьому на підзахисного, котрий розрядив обойму пістолета в голову дільничного. Здавалось, що люди нетерпляче чекали саме цієї миті. Що сталося після цієї пафосної промови, важко описати. Обурення присутніх, до речі, цілком виправдане, було таким страшним, що весь склад суду ледь встиг покинути сцену, куди полетіли пляшки, стільці - все, що опинилося під руками. Розгляд справи було продовжено лише наступного дня в залі місцевого суду.