Розділ «41. Віктимологія в захисній практиці»

Приклад. Звістка про страшне вбивство у селищі динасового заводу потрясла жителів усього міста. Вбивця молодої жінки, у якої залишилася маленька донька, завдав 160 ножових поранень. Злочинця знайшли дуже швидко. Ним виявився 19-річний Р. Свою провину він не заперечував, від адвоката категорично відмовлявся і жодних показань не давав.

У зв'язку з тим, що у вбивці на квартирі було знайдено гаманець убитої, слідчий висунув версію вбивства з метою пограбування. Там же було знайдено і ніж, яким скоєно злочин.

З таким обвинуваченням справу було направлено до суду. Через те що санкція статті Кримінального кодексу, за якою було кваліфіковано злочин, передбачала вищу міру покарання, справу повинен був слухати обласний суд.

Усі міські адвокати під різними приводами розбіглися щоб не "вскочити" в таку неприємну і відверто безнадійну, з позиції захисту, справу, та ще й без перспективи на оплату (ні родичів, ні близьких у підсудного не було).

Адвокат Ф. щойно повернувся з відпустки по захисту дисертації. Першим його кроком було відвідання Президії колегії адвокатів. На порозі його зустрів голова Президії Л., який, обмежившись привітанням, покликав до себе в кабінет.

Монолог голови був коротким, а тон беззаперечним. "Про дисертацію потім, а зараз про справу. На 26 червня обласним судом призначено слухання справи про вбивство. Жодного адвоката знайти не можемо - той у справах, той у відпустці, а той враз захворів. Колегія пішла вам назустріч з відпусткою на час захисту дисертації, а тепер виручайте колегію. Зірвемо справу ~ відірвуть голову. І справа серйозна, будь-хто не впорається".

Не було що відповісти, довелося погодитись. До слухання справи залишались лічені дні. Потрібно було ознайомитися з її матеріалами, зустрітися з підсудним.

Справа, безумовно, була вкрай важкою з позиції захисника. Таких жорстоких убивств давно вже не було не те щоб у місті, але і в усьому регіоні. Насторожувала версія обвинувачення - з корисливих мотивів, з метою пограбування... У гаманці було знайдено один рубель 16 коп. Гаманець, коли його знайшли на квартирі злочинця, лежав на столі. Ніж був у крові убитої і лежав також на столі.

Вбивця не втікав, не чинив опору під час арешту і вперто мовчав. Свідків майже не було, крім матері вбитої і батька, яких було визнано потерпілими. Допитана була також двоюрідна сестра.

Остання, судячи з протоколів допитів, щось знала про стосунки між убивцею та його жертвою, але чогось не договорювала, чи слідчий не записував. Чоловік вбитої нічим доповнити справу не міг - тільки-но прибув зі служби в армії. Отже, багато чого для адвоката залишалося незрозумілим у цій справі, особливо щодо мотивації злочину.

Довелось їхати в місто, де сталася трагедія, і докопуватися до "дрібниць", що залишилися поза матеріалами слідства. Побувавши на роботі, в цеху, де останнім часом працював підсудний і, до речі, його жертва, поговоривши з сусідами злочинця, адвокат зібрав матеріал, який зовсім по-новому висвітлював події, що сталися до вбивства і докорінно змінив уявлення про мотиви злочину.

Підсудний К. ріс, яку нас кажуть, в неблагополучній сім "і. Батько спився і десь пропав. Матір теж згубив "зелений змій". Малолітнім хлопець був залишений без усякого нагляду. В 16, коли його однолітки вчилися у школі, він вештався дворами та посадками. Тоді ж і вирішили з хлопцями "покататися" в машині і використати для цього вантажівку, на якій сусід приїздив додому на обід. Закінчилось це судом і вироком - 3 роки позбавлення волі. В колонії вивчився на слюсаря

За хорошу поведінку та бажання виправитись був звільнений від покарання достроково. Повернувшись додому, пішов на динасовий завод слюсарем. Непогано працював, але, як його характеризували працівники цеху, був мовчазним, ні з ким не підтримував товариських стосунків.

Н. (вбита) працювала в цьому ж цеху. Мала чоловіка, якого призвали на строкову службу в армію і, отже, почувалася вільною. Мала дворічну доньку. Зі слів подруг та співробітників, своїми зовнішніми даними Н. не могла не привернути до себе уваги будь-якого чоловіка. Вона охоче сприймала спроби заговорити з нею і, як описують подруги, її дуже заінтригував статний і серйозний хлопчина за сусіднім станком, який чомусь не звертав на неї уваги. Н. "кинула" на нього оком і перейшла до дій.

Через деякий час їх уже бачили разом, а потім, як розповіли сусіди будинку, де мешкав підсудний, візити Н. стали майже щоденними, у тому числі і з донькою. "Ми вже всі думали, що К. женився і дивувалися, що взяв жінку з дитиною". Так тягнулося майже півтора роки.

В один із серпневих днів Н. на роботі не з явилась. Не було ЇЇ і в наступні дні. Хтось із подруг сказав, що приїхав з армії чоловік. К. не знаходив собі місця, ходив почорнілий і мовчазний. За півтора року вона стала для нього всім: і жінкою, і коханкою, і матір'ю. Без Н. він себе не уявляв.

Коли вона вперше після короткої відпустки з приводу прибуття чоловіка з армії, вийшла на роботу, К., блідий і невиспаний, підійшов до неї, щоб запитати, що робити йому, Н. попередила його і холодним тоном, неначе чужому, відповіла: "Слухай, у мене є чоловік, батько моєї дитини, а хто ти? Хлопчисько. Знайдеш іще не одну таку, як я. Бувай, і більше не підходь до мене".

К. стояв як уражений громом, током, чим завгодно і не міг зрушити з місця. Всі, хто спостерігав цю сцену, чекали негайної і якоїсь страшенної реакції. Його розуміли, йому співчували. Н. ніхто не виправдовував і не розумів. Жінки недобре поглядали в її бік: "дивись, дограєшся". К, не виключивши станка, мовчки вийшов із цеху, і цього дня більше на роботі не з являвся.

Наступного дня місто дізналося про страшне вбивство.

Від того, що дізнався адвокат, вбивство не стало менш страшним та жорстоким, але Ф. уже мав пояснення тому, що відбулося. Це був майже невідворотний наслідок іншого вбивства, яке відбулося під час монологу Н., вбивства не менш жорстокого - вбивства першого у світі кохання, першої відданої любові, вбивства душі.