Розділ «41. Віктимологія в захисній практиці»

Тепер перед адвокатом постало завдання, як змусити заговорити підсудного, який до останнього дня слідства не сказав жодного слова.

У камеру, де перебував захисник, підсудного привели в наручниках і залишили їх наодинці. К. мовчки дивився у вікно і, судячи з усього, говорити не збирався. Всі спроби адвоката "розговорити" підсудного завершилися лише крижаною відповіддю останнього: "Я в усьому винен, я хочу, щоб мене швидше розстріляли. Я хочу до неї".

Адвокат вирішив діяти ва-банк. Він піднявся зі стільця, зібрав своє досьє і пішов до дверей. "Я зараз піду, але назавтра і суд, і всі, хто прийде на суд, повірять слідчому, що ви і справді вбили її за гаманець з останнім рублем". Приреченого на смерть підсудного підкинуло зі стільця з такою силою, що на наручниках, якими він був прикутий до ніжки столу, з'явилася кров. Він був блідий, як крейда. В камеру влетів наглядач, але адвокат заспокоїв останнього і попросив залишити їх наодинці.

І тоді К. заговорив: "Після розмови з Н., я ще мав надію, що вона схаменеться. Ми з нею півтора року жили, як чоловік з дружиною. Це була єдина істота в моєму житті, що ставилася до мене як до людини. Пізно вночі, коли вона поверталася з нічної зміни, я зустрів її біля лісопосадки, щоб поговорити і знайти якийсь вихід. Коли Н. побачила мене, вона, ніби нічого і не стаюсь, посміхнулась, звернула з дороги і, знімаючи на ходу кофту, попрямувала поперед мене у бік лісопосадки. Я спочатку не зрозумів її намірів і вирішив, що вона хоче віддати мені подарунок, який я зробив їй на день народження, aie вона зупинилась біля лавочки і почала скидати джинси.

Зі мною відбулося щось страшне, чого я не можу описати. Навколо мене руйнувався увесь світ, я втратив надію на майбутнє і віру в найдорожче, а вона усе звела до... Рука сама дістала ніж, а далі все сталося, як є. Я ні про що не шкодую і хочу до неї. Все. Більше ні слова. Залишіть мене". Він махнув рукою і замовк.

Усе це було викладено адвокатом перед судам. Суд не знайшов у справі обставин, які пом'якшували б відповідальність підсудного. Його було страчено.

Проте, жоден із причетних до цієї справи, в тому числі і судді, не заперечував, що головна особа трагедії, що сталася в ту страшну ніч, - сама жертва майже свідомо робила все для того, щоб спровокувати і наблизити її.

На жаль, явні ознаки віктимологічного характеру частіше за все, ігноруються не тільки прокурорами і суддями, але й самими адвокатами. Нерідко потенційна жертва вдається до хитрощів та завідомо аморальних прийомів, свідомо припускаючи конфліктну ситуацію з негативними наслідками для себе.

Раніше наводилась реальна подія, що стала предметом судового розгляду, де віктимогенні схильності потерпілого виражалися у зневажливих та образливих вчинках потерпілого щодо молодої жінки, яка була, певною мірою, залежна від майбутньої жертви. До того ж, працівники міліції, що прибули на виклик чергової гуртожитку, в процесі огляду місця злочину знайшли під ліжком магнітофон, де були записані всі звукові нюанси інтимних стосунків та розмов між П. і потерпілим, аж до вигуків пораненого. Так, власне, було встановлено і винуватицю, яка вважала, що вбила С.

Здебільшого, злочинець прагне довести, що статевий акт з потерпілою (коїтус) добровільним, посилаючись не тільки на провокаційне поводження жінки у спілкуванні з ним (її доступи їсть для знайомства, погодження на усамітнені зустрічі), але і на її пасивність та відсутність спротиву з її боку.

Практика доводить, що дуже часто злочинець говорить правду. Інша справа, що сказане ним щодо жертви рідко береться до уваги. У злочинах про статеве домагання та зґвалтування нерідко трапляється так, що дівчина чи молода жінка лише через деякий час, під впливом певних обставин вирішує, як оцінити те, що з нею сталося - як пригоду чи як злочин. Оцінюючи ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обираючи міру покарання особі, що вчинила той чи інший злочин, суд може врахувати зазначені віктимогенні фактори.

Приклад. На початку 70-хроків довелося зіткнутися з дуже неординарною справою. На лаві підсудних одного з районних судів області опинився X. Колись він уже був моїм клієнтом. Тоді йому довелось відповідати за дуже важкий злочин, і його було засуджено до 12 років позбавлення волі. Він відбував покарання в одному з найстрашніших таборів Радянського Союзу, - в Оймяконі, де взимку позначки термометра сягають нижче 60° С. Відсидів дві третини визначеного строку і був звільнений від покарання достроково. Повернувшись працював на шахті. Цього разу його притягнули до кримінальної відповідальності за спробу зґвалтування.

А справа виглядала так. Він потайки зустрічався із заміжньою жінкою, що працювала в якійсь конторі. За домовленістю з останньою, X. в кінці робочого дня заїхав за нею на роботу, де вони трохи затримались.

У найбільш небажаний часу двері сильно постукали, і почувся голос чоловіка невірної жінки. Потрібно було щось вирішувати. І тоді X., наказавши їй "валити" все на нього, ногою вибив вікно і, скочивши в машину, втік з місця події.

Жінка розповіла чоловікові, що Х. зайшов у контору і побачивши, що нікого немає, накинувся на неї і хотів зґвалтувати. Під тискам чоловіка вона змушена була написати заяву в міліцію. Було порушено кримінальну справу. І хоча багато хто в невеличкому селищі знав про стосунки X. з "потерпілою", діватись було нікуди. Сам X. все визнавав і на першій же зустрічі із захисником заявив, що буде все визнавати, аби не опорочити жінку в очах чоловіка. Таке, рідкісне для нашого часу, джентльменство було помічено всіма, в тому числі і суддею, а самому "герою" коштувало 3-х років позбавлення волі.

Головний висновок цієї, цілком реальної, події підтверджує думку про те, що саме потерпіла "створила" кримінал там, де його не було і не повинно було бути.

Нині в літературі й Інтернет-виданнях обговорюється питання щодо створення банку даних про потерпілих від статевих злочинів і організацію в такий спосіб системи наукового обслуговування практичної діяльності правоохоронних органів.

Отже, віктимологія як сфера знань про роль потерпілих у виникненні злочину не ігнорується вченими а, навпаки, розвивається в якості важливої галузі знань у контексті кримінологічних досліджень з метою використання їх у практиці правоохоронних органів.