Розділ ХІІІ. Оскарження адвокатом судових вироків та рішень

За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників.

Питання про участь представника чи захисника в попередньому розгляді справи апеляційним судом є вкрай важливим та актуальним, тому що саме це засідання визначає - приймати апеляційну скаргу до розгляду чи відмовити в ЇЇ прийнятті. Тут же вирішується питання про зупинення провадження у справі чи повернення справи суду першої інстанції.

Попередній розгляд справи є дуже важливим етапом апеляційного оскарження. Захисник при цьому використовує свої можливості щодо надання клопотань про витребування додаткових доказів, якщо у нього виникла така необхідність. Це право апелянта, а не обов'язок, і користуватися ним слід виважено. Практика свідчить, що існують ситуації, коли певні докази слід використовувати під час судового слідства, коли їх дуже важко ігнорувати.

36. Адвокат у касаційній справі

Касація - одна із форм оскарження засудженим чи його адвокатом вироку або незадоволенню стороною рішення суду першої інстанції і апеляційного суду у цивільній справі, що набули законної сили.

Юрисдикція касаційних судів у кримінальному провадженні окреслюється ст. 424 КПК "Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку".

1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами згоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;

3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами згоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної касації за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Правом на подання касаційної скарги ст. 425 КПК наділяє:

1) засудженого, його законного представника чи захисника-у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданого, його законного представник чи захисника -у частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваного, обвинуваченого, його законного представника чи захисника;

4) законного представника, захисника неповнолітнього чи самого неповнолітнього, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законного представника чи захисника особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;