Розділ 31. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах

Для зайнятих у тваринництві та на інших роботах з безперервним циклом, а також для механізаторів у напружені часи робіт може вводитися 2-змінна чи 3-змінна робота. Порядок чергування змін встановлюється Правилами внутрішнього розпорядку. У тих галузях, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня (наприклад, для тваринників час годівлі і доїння корів призначається у певний час), робочий день може бути поділений на частини, з умовою, що загальна тривалість роботи не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України). Також у сільськогосподарському виробництві застосовується режим ненормованого робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт навантаженням) (п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7). Списки посад, робіт та професій з ненормованим робочим днем затверджуються колективним договором, згодою (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р,). Так, у Галузевій угоді між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006-2008 роки передбачено, що до них належать: керівники та їх заступники, головні бухгалтери та їх заступники; начальники, майстри, завідувачі та інші керівники структурних підрозділів, цехів, відділів, служб, дільниць, виробництв, ферм тощо та їх заступники, головні та провідні спеціалісти тощо. В сільськогосподарських підприємствах відповідні списки повинні розроблятися правлінням та затверджуватися загальними зборами і приєднуватися до Положення про оплату праці.

У зв'язку з особливостями у сільськогосподарському виробництві може застосовуватися підсумований облік робочого часу, який введено постановою Ради Міністрів СРСР "Про режим робочого часу робітників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства" від 24 травня 1962 р. № 475. Такий облік робочого часу використовувався для працівників, зайнятих у рослинництві, а також для робітників ремонтних майстерень, автотранспорту, складів та інших підрозділів, які обслуговують рослинництво. Його тривалість за обліковий період не повинна перевищувати нормативного числа робочих годин (ст. 61 КЗпП України). Обліковий період визначається за календарем (це може бути рік) з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину. Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком. Збільшення тривалості роботи цієї категорії працівників до 10 годин на день у період напружених польових робіт компенсувалося зменшенням тривалості роботи в інші періоди. Надурочною роботою при підсумованому обліку робочого часу є робота понад встановлену тривалість робочого часу за обліковий період.

5. Право на відпочинок працівників сільського господарства

Право на відпочинок, гарантоване ст. 45 Конституції України, забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Як і для інших категорій працюючих, для робітників, зайнятих у сільському господарстві, це право включає: 1) право на відпочинок протягом робочого дня (зміни); 2) право на щоденний безперервний відпочинок; 3) право на щотижневий безперервний відпочинок; 4) право на відпочинок у святкові дні; 5) право на відпустку. Не зупиняючись докладно на розкритті змісту права на відпочинок, лише зазначимо, що при його реалізації керівництво сільськогосподарських підприємств зобов'язане дотримуватися гарантій, встановлених Кодексом законів про працю України. Так, слід врахувати, що, крім перерв для відпочинку і харчування, які не включаються в робочий час і не оплачуються, законодавством передбачені перерви, які входять до складу робочого часу. У разі роботи на відкритому повітрі, а також у неопалюваних приміщеннях, у холодну пору року при визначеній температурі та силі вітру робітникам повинні надаватися перерви для обігрівання та відпочинку (ст. 168 КЗпП України) тощо. У сільському господарстві можуть застосовуватись особливі види відпочинку. Так, при використанні засобів малої механізації для профілактики перевтоми протягом робочого дня рекомендовано застосовувати короткочасні перерви (5-7 хв) та мікропаузи (2-3 хв) для відпочинку та проведення спеціальних гімнастичних вправ на розслаблення м'язів плечового пояса, рук та ніг. Кількість таких перерв може складати 7-10 для осіб до 50 років та 10- 12 для підлітків та осіб старшого віку (п. 8.5 Державних санітарних правил по обладнанню та експлуатації засобів малої механізації для сільськогосподарського виробництва ДСП 3.3.2.040-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 р. № 40). Порядок надання таких перерв, їх тривалість та кількості протягом робочого дня (зміни) кооперативи повинні врегульовувати у своїх правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Надання щотижневих днів відпочинку працівникам сільського господарства пов'язане з рядом особливостей. Так, у рослинництві та інших галузях виробництва, які мають сезонний характер, дні відпочинку можуть переноситися на вільний від роботи час. Працівникам тваринництва та інших галузей з безперервним процесом виробництва дні відпочинку повинні надаватися згідно з графіком, затвердженим керівником виробничого підрозділу. Членам сільськогосподарських кооперативів надаються відпустки у порядку, передбаченому Законом України "Про відпустки".

Крім основних щорічних відпусток, у сільському господарстві також передбачене застосування додаткових відпусток для працівників виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Зокрема це такі категорії працівників, як: тваринник, зайнятий доглядом за тваринами на свинокомплексах; оператор цехів для приготування кормів (у тваринництві, птахівництві); робітник, безпосередньо зайнятий переробкою солодцю; оброблювач харчових продуктів і тари, зайнятий обробкою хмелю сірчистим газом тощо. Крім того, встановлено додаткову відпустку за особливий характер праці відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Це: працівники, безпосередньо зайняті навантажуванням, розвантажуванням, транспортуванням отрутохімікатів, що застосовуються для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, а також протруєного зерна; проведенням хімічного прополювання бур'янів; обліком осередків комах-алергенів; тваринник з догляду за бруцельозними та туберкульозними тваринами тощо.

6. Правове забезпечення додержання дисципліни праці на підприємствах АПК

Одним із основних обов'язків працівників сільськогосподарських підприємств є обов'язок неухильно дотримуватися дисципліни праці, без якої неможлива організована робота жодного з суб'єктів господарювання. Порушення трудової дисципліни - невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків тягне за собою застосування заходів дисциплінарного впливу. Слід звернути увагу, що згідно з Конституцією України діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (ст. 92). Кодексом законів про працю України встановлено вичерпний перелік стягнень, які можуть застосовуватися до працівника за порушення трудової дисципліни: догана або звільнення (ст. 147). Відповідно суб'єкти господарювання не мають права в своїх статутах встановлювати перелік санкцій та порядок їх застосування. Всупереч законодавству, широке розповсюдження отримала практика застосування штрафів як одного з видів дисциплінарних стягнень.

Крім того, Законом України "Про оплату праці" передбачено, що відрахування із заробітної плати (сюди ж належать і премії, які передбачено системою оплати праці) можуть провадитися тільки у випадках, Передбачених законодавством (ч. 1 ст. 26). Що ж стосується позбавлення премій та винагород за результатами роботи за рік, то воно може передбачатись у локальних нормативно-правових актах, але в них повинні встановлюватись конкретні умови та порядок такого позбавлення. Треба врахувати, що позбавлення премії, яке передбачене системою оплати праці (при застосуванні відрядно-преміальної, погодинно-преміальної та акордно-преміальної систем) не можуть застосовуватись як захід дисциплінарного впливу. Взагалі ж питання про надання підприємствам права самостійно встановлювати види дисциплінарних стягнень не може бути вирішене позитивно (зокрема у локальних нормативних актах), оскільки безпосередньо зачіпає права працівників і може погіршити їх становище.

7. Правове забезпечення підготовки кадрів для села