Розділ «Модуль 4. Правове становище окремих суб'єктів господарювання в сільському господарстві»

Державні сільськогосподарські підприємства всі свої основні виробничі -й невиробничі витрати повинні покривати за рахунок власних доходів (прибутку, амортизаційних відрахувань) або банківського кредиту. Фінансування з боку держави їхніх витрат здійснюється тільки на певні цілі, зокрема на інвестиції (капітальні вкладення) під конкретні інвестиційні проекти.

Державні сільськогосподарські підприємства мають земельні ділянки на праві постійного користування. Зокрема ст. 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності" у тому числі й державні унітарні комерційні сільськогосподарські підприємства. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Статтею 126 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та оренди землі. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), тоді як постійні користувачі такої можливості позбавлені. Однак у їхньому праві користування землею є ряд особливостей і переваг. Перш за все, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди" і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і, на відміну від орендних земель, не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені). Постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.

У постійне користування земельні ділянки передаються у порядку відведення безоплатно з подальшим посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. У таких випадках оплаті має піддягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яке здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Державне сільськогосподарське підприємство як постійний землекористувач має: право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; право самостійного господарювання на землі; використання у встановленому порядку для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісів, водних об'єктів, а також інших корисних властивостей землі; право споруджування жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд. Також державні сільськогосподарські підприємства мають право одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами при здійсненні зазначених заходів; вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів.

До обов'язків державного сільськогосподарського підприємства як землекористувача входять: забезпечення використання землі за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасна сплата земельного податку або орендної плати; підвищення родючості грунтів та зберігання інших корисних властивостей землі; своєчасне надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;, дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних та осушувальних систем.

Складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок державним сільськогосподарським підприємствам проводиться після перенесення на місцевість меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Розробку технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Стаття 149 ЗК України визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

3. Особливості здійснення господарської діяльності державними сільськогосподарськими підприємствами

Правовою основою для здійснення господарської діяльності державними сільськогосподарськими підприємствами є статут підприємства та чинне законодавство, яке регламентує його діяльність. Державне сільськогосподарське підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Законом України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 15 грудня 2005 р. № 3205 визначено поняття державного замовлення, що являє собою засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Правовою формою реалізації державного замовлення є державний контракт - договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього. Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне сільськогосподарське підприємство застосовує процедури закупівель, визначені у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 17 жовтня 2008 р. №921.

Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється у вітчизняних виробників або їх представників, дилерів, дистриб'юторів, які визнані такими відповідно до укладених договорів, а у разі, коли товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України, - у виробників товарів, виконавців робіт і надавачів послуг-нерезидентів або їх офіційних представників.

Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється за такими принципами: максимальна економія та ефективність; добросовісна конкуренція серед учасників; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівлі; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Правовою основою зазначеного процесу виступає постанова Кабінету Міністрів України "Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2009 році" від 22 квітня 2009 р. № 384, якою визначено обсяги фінансування та пріоритетні напрями державного замовлення у 2009 р.

Фінансовий план державного сільськогосподарського підприємства підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому органами, до сфери управління яких вони входять. Органи, до сфери управління яких входять державні сільськогосподарські підприємства, надають Міністерству економіки України до 1 серпня року, що передує планованому, зведеш показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних сільськогосподарських підприємств, які входять до сфери їх управління.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного сільськогосподарського підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного сільськогосподарського підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство. Державні сільськогосподарські підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Розподіл прибутку (доходу) державних сільськогосподарських підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану. У фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України. Органи, до сфери управління яких відносяться державні сільськогосподарські підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних сільськогосподарських підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Збитки, завдані державному сільськогосподарському підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

4. Правові засади управлінської діяльності на державних сільськогосподарських підприємствах

Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 р. визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Об'єктами управління державної власності в тому числі є майно, яке передане державним сільськогосподарським підприємствам.