РОЗДІЛ I. ВИТОКИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

У Львові була проголошена незалежна Україна і 30 червня 1941 р. був створений український уряд під керівництвом Ярослава Стецька, а вже 5 липня його було розігнано окупантами. Широку діяльність на окупованих землях розгорнула ОУН-УПА. Влітку 1943 р. її керівники уклали договір про ненапад з Головною командою угорської армії, який було поширено на всі угорські частини в Україні. У листопаді-грудні в Будапешті було підписано новий договір. Схожу угоду уклали і з румунським урядом, але складним питанням в українсько-румунських відносинах залишалася проблема належності Бессарабії і Північної Буковини, які хотіла отримати Румунія. У жовтні 1944 р. визволенням Закарпатської України було поставлено крапку на майже трирічному пануванні фашистської Німеччини на українській землі.

Українсько-чехословацький кордон

Українсько-румунський кордон

Історичне бачення румунськими володарями територіальних просторів своєї країни включало землі інших народів і держав, розташованих поряд з румунською територією. Так, частина земель України під різними приводами була анексована Румунією у 1918-1919 pp., про що згадувалося у попередніх розділах. Це українські етнічні території Хотинського, Ізмаїльського, Аккерманського повітів колишньої Бессарабської губернії (11600 кв. км), Північна Буковина (5280 кв. км), українська Марморощина (700 кв. км). План утворення „Великої Румунії” як здавалося його творцям, був уже недалекий від реалізації, але супротив місцевого українського населення заважав здійснювати політику за румунською доктриною.

У 1940 р., не визнаючи права Румунії на Північну Буковину й Південну Бессарабію, Радянський Союз за пактом „Молотова- Ріббентропа” включив ці землі до складу Української РСР. Таким чином майже всі етнічні українські землі були об'єднані в одну республіку – складову СРСР. Під час Другої світової війни за підтримки фашистської Німеччини зазначені території знову були загарбані Румунією. До того ж бухарестський режим окупував землі між Дністром і Бугом, що дістали назву Трансністрії (Задністров'я). Тут передбачалося утворити нову румунську провінцію з центром в Одесі.

Після війни Румунія визнала право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину і Західне Причорномор'я, що було закріплено Паризьким мирним договором 1947 р. Відповідно до Договору визначено і уточнено кордони між Союзом РСР та Румунією: положення про режим державного кордону 1949 та 1961 pp. Лінія радянсько-румунського державного кордону визначалася спеціальним протоколом від 1949 р.

Кордон з Польщею