РОЗДІЛ V. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ СВІТОВИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

1. Світові та регіональні організації

Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Складовою зовнішньої політики України є діяльність у міжнародних організаціях, що працюють над питаннями протидії світовим загрозам: безпековим, екологічним, економічним, демографічним, продовольчим тощо. Система безпеки світового рівня, дійовою одиницею якої є Українська держава, спирається на діяльність універсальної Організації Об'єднаних Націй, що визнана стрижневою в загальнолюдській конфігурації протидії світовим загрозам.

У 2014 році світ постав перед загрозою третьої світової війни. І цю загрозу розв'язала Російська Федерація, що розпочала військові дії проти України. 14 грудня 2014 р. виповнилось 40 років з дня ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюції „Визначення агресії-” (3314 (XXIX)[1]. Схвалення цього документа стало знаковою подією у спільних зусиллях держав-членів ООН із забезпечення універсального дотримання цілей і принципів Статуту ООН. На жаль, сьогодні демократичний світ став свідком грубого порушення Росією цієї резолюції та інших основоположних міжнародно-правових документів. Дії Російської Федерації щодо України як однієї з держав-засновниць ООН, зокрема, окупація та загарбання Автономної Республіки Крим (Україна), а також триваюча пряма і непряма військова інтервенція на сході України, підпадають під визначення агресії відповідно до пунктів a), b), с), d), e) і g) статті 3 додатка до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX). Російська Федерація вчинила акт агресії проти суверенної держави, незважаючи на своє постійне членство у Раді Безпеки ООН, яке покладає на Росію особливу відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Як постановила Генеральна Асамблея ООН згаданою резолюцією, агресія становить злочин проти міжнародного миру та тягне за собою міжнародну відповідальність.

Україна висловила вдячність міжнародному співтовариству за послідовну підтримку, яка, у тому числі, була підтверджена прийняттям 27 березня 2014 р. резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Територіальна цілісність України” (68/262).

17 липня 2014 р. світ був шокований ще однією трагедією: збито рейсовий пасажирський літак компанії Malaysia Airlines – Boeing 777, який впав біля м. Торез Донецької області. Авіаційна катастрофа забрала життя всіх пасажирів та екіпажу – 298 осіб. Рада Безпеки ООН вшанувала хвилиною мовчання пам'ять загиблих в результаті катастрофи Боїнга. За даними американської і німецької розвідок, літак збили проросійські сепаратисти російським зенітним ракетним комплексом „Бук”. За кількістю жертв катастрофа Boeing 777 стала найбільшою у XXI столітті, якщо не враховувати терактів 11 вересня 2001 р.

В ООН представники Росії всіляко намагалися перенести відповідальність за збитий літак на Україну. Водночас російські опозиціонери на сюжетах пропутінських ЗМІ показали, хто збив Boeing 777. Відео доводить провину бойовиків „самопроголошених республік”, які звітували російським хазяям про збиття, як вони вважали, українського військового літака[2]. Катастрофа Боїнга спричинила нову хвилю міжнародних санкцій західних держав проти Росії.

В межах ООН розпочалася справжня битва дипломатів за донесення об'єктивної правди до світової спільноти. Постійний представник України в ООН Юрій Сергеев заявив, що його країна змушена боротися з добре оснащеними військовими диверсантами і військами Росії[3]. Постпред США: ми підтримуємо стабільну мирну Україну, нас не влаштовує тимчасове припинення вогню. Вербування сепаратистів триває на території Росії. Постпред США: повстанці хвалилися в соцмедіа, що збили літак, але потім записи зникли. Всіх шокувало те, що був збитий літак, загинули, зокрема і немовля, висловлюємо співчуття..., необхідно розслідувати[4].

Трибуну ООН дипломати України використали і як засіб поінформування світової спільноти про загарбницькі дії Росії, і для звернення до народів світу про надання підтримки і відповідної допомоги нашій державі. Зокрема, 22 вересня 2014 р. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін ознайомив світову громадськість з ситуацією на Сході України. Зазначив про важливість Мирного плану врегулювання ситуації на Донбасі Президента України, наголосивши на тому, що основною передумовою досягнення безпекової стабільності у цьому регіоні було і залишається повне виведення звідти російських військ та найманців. Міністр у Нью-Йорку розповсюдив інформацію про загарбницьку політику Росії щодо України: 23 вересня 2014 р. дав індивідуальні інтерв'ю телекомпаніям Sky News Arabia, AI Jazeera World, Fox News USA, Voice of America, RTVI та взяв участь у програмі ТСН- Тиждень українського телеканалу „1+1” в режимі прямого включеннждя[5]. Міністр П. Клімкін також наголосив на тривожній ситуації, що склалася в окупованому Росією Криму, де паралельно із нарощуванням російської військової присутності спостерігається суттєве погіршення дотримання прав кримських татар. Це питання стало особливо актуальним у світлі проведення в ООН Всесвітнього форуму корінних народів за участі делегації кримськотатарського народу на чолі з М. Джемілєвим. 20 січня 2015 р. Постпред України при ООН Юрій Сергеев продемонстрував слайди з російською військовою технікою збройних груп на Сході України. Демонстрація цих матеріалів,- зазначив він, – робиться нами для того, щоби привернути увагу до прямої участі у підтримці терористів в регіоні Донбасу і є доказом фактів участі Москви у дестабілізації ситуації в Україні. Ці факти є очевидними і небезпечними, вони є небезпечними для України, для регіональної і загальноєвропейської безпеки". Учасники бойових дій з боку терористів і лідери їх організацій є громадянами Російської Федерації. Постпред України підкреслив, що російське карне законодавство забороняє таку участь, якщо воно не відповідає інтересам Росії. Однак сьогодні Росія цих непокараних осіб використовує проти України, і нікого не притягла до карної відповідальності за участь у бойових діях на території України[6].

Постпред США Саманта Пауер звинуватила в агресії Росію, назвала пропозиції В. Путіна планом окупації України: „Путін хоче узаконити присутність російських військових і техніки на сході України. Нам не потрібні нові угоди, необхідно дотримуватися вже існуючих угод”[7].

Боротьба за цілісну, незалежну Україну триває.

Провідні міжнародні організації офіційно визнали наявність російських регулярних військ на території України і вимагають їхнього найшвидшого виведення[8].

Постпред Чада: ми виступаємо за проведення транспарентного міжнародного розслідування за участю міжнародних експертів. Постпред Нігерії: наші співчуття всім країнам і родинам загиблих. Те, що відбулося, здається нам апокаліпсом, це кінець світу. Постпред Великої Британії: РБ ООН має виступити з вимогою, щоби сепаратистські угруповання склали зброю і діяли мирними засобами. Постпред Великої Британії: ми очікуємо засудження дій озброєних повстанців з боку Росії. Аргентина: важливо дотримуватися принципу невтручання у внутрішні справи України, всі сторони мають дотримуватися норм міжнародного права. Франція: ситуація в Україні погіршується, два українських літаки (поза Боїнгом) були збиті у своєму повітряному просторі. Франція: наш пріоритет – покласти край ескалації і підтримати припинення вогню, дії сепаратистів мають бути припинені[9].

Російські представники в ООН заперечують участь Росії у військових діях на Сході України, а також і те, що взимку російські танкові колони, інші види військової техніки перетнули український державний кордон і увійшли на територію Донецької і Луганської областей. Проросійські і російські військові, опинившись в оточенні української армії, в Луганській і Донецькій областях, залишили по собі зруйновані міста і села, ліквідовану інфраструктуру, пограбовані банки, магазини. Доведені до відчаю мешканці, навіть ті, хто можливо поділяв компромісну позицію щодо загарбників, побачили, що означає життя в умовах терору і вторгнення чужоземців в Україну. Число вбитих і поранених шалено збільшується: за повідомленням Президента України П. Порошенка, від початку Антитерористичної операції (АТО) в Донецькій і Луганській областях станом на 07 грудня 2014 р. внаслідок бойових дій захищаючи Батьківщину загинули одна тисяча 252 військових і близько трьох тисяч військових поранено. У цілому втрати України по всьому неоголошеному фронту, який розгорнула Російська Федерація, російський уряд і російський президент, складали понад дві тисячі солдатів і офіцерів[10]. На 09 липня 2014 р. число біженців в Україні сягнуло 80 000 осіб, 84% з них – зі сходу України[11].

В Росії вже нарахували понад тисячу „Вантажів 200” з України[12].

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України була прийнята 27 березня 2014 р. на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися „за”, 11 – „проти”, а 58 країн „утримались”[13]. Засідання Генасамблеї ООН було скликане спеціально для розгляду питання збройної окупації Росією території України, а саме Кримського півострова. Авторами цієї постанови виступили Німеччина, Канада, Коста-Ріка, Литва, Польща та Україна. Згодом до співавторства долучилися Австралія, Австрія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Франція, Грузія, Швеція, Туреччина, Велика Британія, США, Ісландія, Італія, Японія, Норвегія та інші[14]. 58 країн-членів ООН на чолі з Китаєм утримались під час голосування. При цьому китайський представник заявив, що його країна не бажає збільшення конфронтації. МЗС України поінформувало громадськість про тиск та залякування країн-членів ООН з боку Росії: „ У нас є всі підстави говорити про тиск з боку Росії і досить жорсткий тиск на цілу низку країн під час голосування. Багато країн не піддались на такий тиск і не голосували проти резолюції. Це ще раз підтверджує той незаперечний факт, що Росія на сьогодні перебуває в міжнародній ізоляції”. ЗМІ також повідомили, що Росія чинила масований тиск на низку східноєвропейських і центральноазіатських країн, домагаючись від них не оголошувати кримський референдум недійсним, що Москва навіть погрожувала Молдові, Киргизії, Таджикистану та низці інших країн штрафними санкціями у випадку їхньої підтримки резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Незважаючи на заяви уряду Росії про те, що ця країна не має відношення до терористів, що діють на сході України, існує значна кількість підтверджень і доказів того, що Москва не тільки фінансує, а й поповнює військовою технікою і військами незаконні озброєні групи, що продовжують тероризувати місцеве населення, вбивати громадян і українських солдатів, а також чинить пряме втручання російськими збройними силами, наміри яких – загарбати українську територію. 24 січня 2015 р. російська важка артилерія – ,.Град” і „Ураган” обстріляла місто Маріуполь, загинули десятки мирних жителів, сотні людей поранено. Це – страшенний злочин проти Миру, це – загроза всьому світові[15].

Президент України, український уряд, Міністр закордонних справ України звернулися до Ради Безпеки ООН, до Ради ЄС, до всіх країн і народів із закликом – допомогти припинити агресію російської армії проти України, армії, яка на кілька порядків перевищує українські збройні сили. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун рішуче засудив ракетну атаку на м. Маріуполь і заявив про порушення лідерами ополчення Донбасу мінських угод. Зазначив, що ракети були запущені по мирних районах, що є порушенням міжнародного гуманітарного права[16].

Інформація ОБСЄ