Розділ «2. Взаємодія України з провідними країнами світу»

Згідно офіційної статистичної інформації двостороння торгівля послугами між Україною та Данією за 9 місяців 2014 р. становила 119,8 млн дол.[2] Специфічною рисою двосторонніх торговельно-економічних відносин за останні роки є активний вихід данський компаній на український ринок. Важливими подіями у цьому контексті стали побудова в Києві готелю „Редіссон САС”, відкриття в Україні відділень, торгових центрів і офісів провідних данських компаній („Грундфос”, „Данфос”, DLH, „Банг&Олуфсен”, „Юнайтед Текстиль Груп”). 3 великих данських ТИК інтерес до України виявляють світовий лідер з контейнерних перевезень „А.П.Мьоллер-Мерск”, що має офіси в Києві, Одесі та Іллічівську, і фармацевтичний гігант „Ново Нордіск”. Найбільшим данським інвестором в Україні продовжує залишатись компанія „Карлсберг”, яка на базі виробництва трьох пивоварень займає одну третину ринку пивоварної продукції в Україні.

У 2002-2014 pp. проведено 31 конференцію для ділових кіл Данії щодо роботи на українському ринку, включно з бізнес- семінарами, бізнес-форумами в Конфедерації данської промисловості та „круглими столами” в Торговій палаті і Сільськогосподарській раді. Торговельно-економічне та інвестиційне співробітництво між Україною та Данією стало основним елементом двосторонніх консультацій на рівні заступників міністрів закордонних справ, які відбулися у травні 2014 р. у м. Києві. За їх результатами данська сторона погодилася розширити інвестиції в Україну, насамперед через данські урядові фонди, а також започаткувати новий проект технічної допомоги у сфері енергетики. У 2014 р. продовжено традицію проведення інформаційних бізнес-заходів для інформування щодо інвестиційних можливостей та економічного потенціалу України: бізнес-семінар для представників данських малих та середніх підприємств „Експортні можливості: країни Східної Європи” (02.04.2014 р., м. Копенгаген), конференційний захід ділових кіл світу „Зроблено в США” (22.09.2014 р., м. Копенгаген) та проведений спільно з Інвестиційним фондом для країн, що розвиваються (IFU) бізнес-семінар „Фокус-Україна” (21.10.2014 р., м. Копенгаген). За результатами згаданих заходів можливо констатувати, що данські компанії та інвестори, попри складну внутрішню ситуацію в Україні, зберігають інтерес до українського ринку з огляду на його ємність, наближеність до кордонів ЄС, с/г потенціал та перспективну IT промисловість.

У Данії діють українські осередки: Дансько-Українське Товариство, засноване у 1992 р, що спрямовує свою діяльність на укріплення політичних, економічних, культурних та людських зв'язків між

Данією та Україною; Українське греко-католицьке душпастирство в Данії, Українська молодіжна організація „Ластівка”[3].

Швейцарська Конфедерація визнала незалежність України 23 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 6 лютого 1992 р. шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ. Посольство Швейцарії в Україні відкрито у липні 1992 р.; Посольство України у Швейцарії – у лютому 1993 р. За роки визнання налагоджено відносини у політичній, торговельно- економічній, науково-технічній, освітній, культурній, гуманітарній, правоохоронній, військовій, військово-технічній та інших сферах, сформовано належну договірно-правову основу співробітництва, отримано значну фінансову та технічну допомогу від швейцарської сторони в рамках відповідних проектів тощо.

Офіційний візит Президента України Л. Кучми в Швейцарію відбувся 22 березня 1996 р. Цій події передував візит в Україну керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарської Конфедерації Флавіо Котті 15-16 січня 1996 р. 23-26 січня 1997 р. під час офіційного візиту в Швейцарію Міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка було започатковано двосторонні політичні консультації з питань політики безпеки і нейтралітету, що відбуваються на регулярній основі (у м. Берні в 1997 р., 2002 р. – в Україні, а 2003 р. – у Швейцарії). Знаковими були візити в Україну у 2003 р. Віце- президента Конфедерації, керівника Федерального департаменту юстиції і поліції, а також Державного секретаря економіки Швейцарії у супроводі групи швейцарських бізнесменів; в червні 2005 р. – Федерального радника, керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії Мішелін Кальмі-Рей. У травні 2009 р. відбувся офіційний візит Президента України В. Ющенка в Швейцарію.

18 грудня 2009 р. Міністр закордонних справ України П. Порошенко взяв участь у церемонії відкриття пам'ятника українсь

кому письменнику Миколі Гоголю у м. Вевей. 19 квітня 2011 р. Президент Швейцарії М. Кальмі-Рей відвідала Київ в рамках заходів до 25-х роковин Чорнобильської катастрофи. 24 січня 2014 р. відбулася зустріч Прем'єр-міністра України з Президентом Швейцарії, керівником ФДЗС і Діючим головою ОБСЄ Д. Буркхальтером в рамках засідання Всесвітнього економічного форуму у Давосі тощо. 07 лютого 2014 р. пройшла зустріч Президента України П. Порошенка з Президентом Швейцарії Д. Буркхальтером в рамках участі у церемонії відкриття Зимових олімпійських ігор в Сочі.

Успішно розвивається міжпарламентське співробітництво, свідченням чого є обмін візитами парламентських делегацій (1992, 1993, 1997, 2001, 2002, 2010, 2013 pp.). У червні 2011 р. підписано Меморандум про міжпарламентське співробітництво між Верховною Радою України та Національною Радою Швейцарської Конфедерації. У законодавчих органах обох країн функціонують міжпарламентські групи дружби.

Торговельно-економічне співробітництво[4] є одним з пріоритетних напрямів українсько-швейцарських відносин і характеризується активним розвитком. З червня 2012 р. діє Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄАВТ (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). Завдяки дії Угоди спостерігається помітне зростання торговельного обігу між Україною та Швейцарією. У 2013 р. порівняно з 2012 р. загальний оборот товарів та послуг між Україною та Швейцарією зріс на 48 % та склав 2,528 млрд. дол. При цьому експорт товарів та послуг збільшився на 68 % та склав 1,176 млрд, дол., а імпорт – на 34 % та склав 1,352 млрд. дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами залишалось негативним та становило -176 млн дол. У структурі українського експорту переважали: дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння – 43 %; літальні апарати – 15 %; зернові культури – 7,2 %; нафта і продукти її перегонки – 5,7 %; папір, картон та вироби з них – 4,3 %; деревина – 4 %. У структурі імпорту в Україну переважали: перли природні або культивовані – 32,5 %; фармацевтична продукція - 18 %; ядерні реактори, котли або машини – 14,8 %; електричні машини – 5 %; харчові продукти – 4,5 %; екстракти дубильні – 3 %.

Позитивом відзначено зростання обсягів двосторонньої торгівлі послугами у 2013 р., що збільшились на рекордні 76% та склали 1,399 млрд, дол., чого не спостерігалось протягом останніх років. Сальдо двосторонньої торгівлі послугами традиційно є позитивним та становило 507 млн дол. У 2013 р. за обсягами двосторонньої торгівлі послугами між Україною та країнами Європи Швейцарія перебувала на третій позиції після Великої Британії та Кіпру, а її частка становила 13%.

Реалізація Угоди про вільну торгівлю також позитивно вплинула і на рівень інвестиційного співробітництва. Інвестиції з Швейцарії в Україну щороку зростають. На відміну від інвесторів з деяких інших країн швейцарські підприємці за роки незалежності України практично не вдавалися до відкликання своїх інвестицій, а натомість лише їх нарощували. Станом на 31.12.2013 р. Швейцарія інвестувала в економіку України 1,325 млрд, дол., що складає 2,3 % від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. За цими показниками Швейцарія посідає 9-ту сходинку у переліку головних країн-інвесторів. Змінилась структура інвестицій, що надходять в економіку України: найбільші обсяги вкладено у промисловість -31%; операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям -25 %; добувну промисловість – 21 %; переробну промисловість – 11 %; виробництво харчових продуктів – 9 %.

Нагадаємо, що Швейцарія – одна з найбільш розвинених країн світу із стабільною економікою. Саме тому країна є привабливою для інвестицій. Міста Цюріх та Женева – великі бізнес- центри. Саме тут розміщено європейські офіси багатьох транснаціональних корпорацій. Ринок Швейцарії – далеко не найбільший в Європі, але в цій країні зареєстровано чимало міжнародних трейдерів, посередників. В країні працюють світові лідери у галузях фармацевтики, виробництва добрив, предметів розкоші та ін. У співпраці з такими компаніями, а також представниками малого та середнього бізнесу українські підприємства мають можливість налагодити взаємовигідне співробітництво. Станом на 31.12.2013 р. загальний обсяг інвестицій з України в Швейцарію склав 5,83 млн дол., що становить близько 0,1 % від загального обсягу українських інвестицій в економіки країн світу.

Нагадаємо про співпрацю в гуманітарній сфері: у червні 2014 р. в м. Цюріху відкрито українську недільну школу; реалізовано „Проект Україна. Історія великого народу”; для всіх бажаючих організовано передплату газети „День” тощо.

Сучасна українська громада в Швейцарії не є чисельною і нараховує близько 140 осіб. Серед помітних особистостей слід відзначити дочку відомого політичного діяча П. Скоропадського – Олену Отт-Скоропадську та Почесного консула України в Женеві Богдана Гаврилишина. У 1992 р. – як вияв прагнення до налагодження багатопланових зв'язків з молодою Українською державою – групою вихідців з України (понад ЗО осіб) було ініційовано заснування Швейцарсько-Української асоціації, до якої увійшли також представники культурних, наукових, промислових та релігійних кіл Швейцарії (всього понад 70 осіб). У 1994 р. в м. Санкт- Галлені було засновано товариство „Друзі України у Швейцарії”, яке активно співпрацювало з Національною музичною академією України, інститутом педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України. Нині вихідці з України, що проживають у Конфедерації, об'єднані в Українському товаристві у Швейцарії на чолі з А. Лужницьким.

Особливе місце серед представників українства у Швейцарії займає відомий вчений-економіст, меценат і громадський діяч Богдан Гаврилишин, який бере активну участь у просвітницькій діяльності в Україні, заходах Посольства, виступає з доповідями щодо актуальних проблем сучасної ситуації в Україні. У лютому 2003 р. Б. Гаврилишина призначено Почесним консулом України в м. Женеві.

Завдяки високому рівню забезпечення внутрішньою законодавчою базою прав національних меншин, які проживають на території Швейцарії, а також дотриманню цією країною відповідних міжнародно-правових норм, питання щодо укладання двосторонніх документів між Україною та Швейцарією не порушувалося.

Громадяни України, що прибули до Швейцарії за часів незалежності України, яких нараховується понад 4000, працюють по

договорах в сільськогосподарському секторі. Близько 200 осіб працюють за контрактами в різних швейцарських та транснаціональних компаніях („Новартіс”, „АВВ”, „Філіпп Моріс”, „Хьюліт Паккард”). Разом з тим, лише десята частина звертається до Посольства України з метою реєстрації, а наявність в країні інституту подвійного громадянства не особливо спонукає їх до цього: соціальні права українських громадян досить ефективно захищені сталою системою соціального захисту швейцарського суспільства та вдалою інтеграційною політикою швейцарського уряду щодо іноземців, а політичні права забезпечені з того моменту, як іноземець набуває швейцарського громадянства.

Важливим партнером України у зміцненні регіональної стабільності є Турецька Республіка (ТР). Після визнання 16 грудня 1991 р. незалежності України, 04 травня 1992 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туреччиною, підписано Протокол про економічне і науково-технічне співробітництво, Протокол про встановлення повітряного сполучення, Угоду про торговельно-економічне співробітництво тощо. 20 листопада 1991 р. встановлено консульські відносини, а 03 лютого 1992 р. підписаний Протокол про встановлення дипломатичних відносин. 03 квітня 1992 р. в Києві відкрито Посольство Туреччини, а 03 січня 1993 р. в Анкарі розпочало роботу Посольство України. Поза посольствами діють Генеральне консульство України (м. Стамбул) і Генеральне консульство Турецької Республіки в м. Одесі. Основи добросусідських українсько-турецьких взаємин закладено в таких міжнародно-правових документах як Договір про дружбу і співробітництво між Україною і ТР від 4 травня 1992 р. та Спільний план дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туреччини з розширеного співробітництва від 2 квітня 2004 р.