Рис. 10.1. Рецесійний розрив
Інфляційний розрив (ІР) - величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості (рис.10.2).
Рис. 10.2. Інфляційний розрив
Якщо У0 > УН, то сукупні витрати завеликі, що призводить до інфляційного буму, рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво та задовольняти сукупний попит, оскільки всі ресурси зайняті. Позбутися ІР можна, стримуючи сукупний попит і переміщуючи рівновагу з точки Е0 до точки Е1.
Досліджуючи можливості втручання в розширеній моделі товарного ринку, Дж.М. Кейнс обґрунтовує необхідність активізації інструментів фіскальної політики щодо збільшення державних інвестицій, надання пільгових кредитів. Таке стимулювання сукупного попиту закономірно приводить до зростання державних витрат і до дефіциту державного бюджету. В цих умовах кейнсіанці пропонують:
• ефективно використовувати бюджетні асигнування шляхом розробки довгострокових інвестиційних програм;
• збільшувати податкові надходження за рахунок розширення податкової бази;
• надавати державні позики і в певних межах використовувати грошову емісію.
На відміну від неокласиків Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку "ефективного попиту", а обсяг зайнятості - від рівня виробництва "національного доходу", тобто від сукупного ефективного попиту на споживчі та капітальні блага. Кейнс усупереч панівним тоді економічним поглядам доводить помилковість використання заробітної плати як засобу лікування безробіття. Революційний висновок кейнсіанської теорії полягає в тім, що за капіталізму не існує жодного механізму, який гарантував би повну зайнятість. Проте він же стверджує, що економіка може бути збалансованою, тобто може досягти рівноваги сукупного обсягу виробництва і за високого рівня безробіття та інфляції.
За відсутності автоматичного механізму досягнення повної зайнятості лише державне регулювання сукупного попиту відкриває можливість досягнення динамічної економічної рівноваги, тобто рівності сукупного попиту та сукупної пропозиції при повній зайнятості. Такий висновок міститься у розширеній макроекономічній моделі Кейнса - моделі відкритої ринкової економіки з державним регулюванням.
Недостатня ефективність ринкових регуляторів робить необхідним стимулювання інвестицій, зокрема, за рахунок державних витрат. Така політика може наблизити економіку до рівня повної зайнятості, оскільки інвестиційні ін'єкції збільшують національний дохід і зайнятість в обсязі більшому, ніж вони самі завдяки ефекту мультиплікатора.
Механізм мультиплікатора у Кейнса відображає взаємозв'язок між приростом інвестицій і приростом національного доходу. Мультиплікатор залежить від того, яку частку своїх доходів суспільство витрачає на споживання: що вища схильність до споживання, то більший мультиплікатор, і навпаки. Формула визначення мультиплікатора інвестицій, запропонована Кейнсом має вигляд:
де МР = -1--величина мультиплікатора, виражена через "граничну
1 - є'
схильність до споживання";
- приріст національного доходу; ДІ - приріст інвестицій.
Через мультиплікатор інвестицій та зайнятості виникає можливість регулювання сукупного попиту. Збільшуючи схильність до споживання, можна збільшити мультиплікатор разом з попитом, зайнятістю і національним доходом, а допускаючи зростання схильності до заощаджень, можна зменшити мультиплікатор, попит, зайнятість і національний дохід (парадокс ощадливості).
Теорія мультиплікатора пов'язала приріст національного доходу з приростом особистого споживання, породженого витратами - інвес-ТЩ1ЯМИ чи державними витратами.
Неокейнсіанство та його особливості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ У ХХ ст. КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
