• o "історики" наповнили економічний процес конкретним змістом, уявивши його як рух реальних господарських форм і інститутів;
• o завдяки їхнім дослідженням стало очевидним, що економічне життя набагато багатше і змістовніше від тих абстрактних схем, у які намагалася укласти його класична школа;
• o господарське життя пояснювалось в тісному взаємозв'язку економіки, етики та психології.
Але не менш очевидним було й інше: не можна зрозуміти економіку, обмежуючись лише описом процесів, які відбувалися. Крізь строкатість національних особливостей і історичних обставин чітко проступають загальні закономірності, виявленням яких і повинна займатися теоретична економія. Метод логічної абстракції й історичний метод не виключають, а доповнюють один одного, їхній синтез знайшов втілення в дослідженнях видатних економістів наступних поколінь і став одним з найважливіших принципів сучасного наукового аналізу.
Шмоллер досліджував і багато інших тем суспільного життя. Про широкий діапазон його наукових інтересів свідчить "Конспект з історичних досліджень", який вийшов у світ у двох томах у 1900 і 1904 рр. У цій праці Шмоллер розглядав фізичні, етичні та юридичні основи політичної економії, аналізував розвиток і структуру населення, висвітлював питання технічного прогресу і його значення для економіки, ринкові відносини, широке коло соціальних проблем.
Одним із провідних ідеологів ліберально-буржуазного крила цієї школи був Луї Брентано (1844-1931). Найвідоміші його праці - це "Про відношення заробітної плати і робочого часу до продуктивності праці" (1877), "Класична політична економія" (1888), "Етика і народне господарство в історії" (1894). Так само, як і Шмоллер, Брентано надавав визначальної ролі в економіці етичному і правовому факторам. Він стверджував, що теоретична економія має "другорядне значення", порівняно з "безпосереднім спостереженням" економічних явищ. Фактично Брентано вважав теоретичну політичну економію зайвою, такою, що не має практичного значення.
Він також пропагував ідею "соціального миру" і суспільної рівноваги. Брентано рекомендував підприємцям надавати певні пільги робітникам, використовуючи для цього фабричне законодавство, профспілки, споживчу кооперацію, житлове будівництво тощо. Велику роль у поліпшенні становища робітничого класу він покладав на профспілки.
На відміну від своїх колег, Брентано заперечував визначальну роль держави в суспільному розвитку, а як прихильник реформістського напряму в соціальній політиці, він проголошував певні ідеї, спрямовані на пом'якшення соціального протистояння в суспільстві.
Монополізацію економіки Брентано розглядав як оздоровчий засіб економічного розвитку. Він увійшов в історію економічної науки як один з ідеологів таких об'єднань, як картелі, вбачаючи в них найважливіший засіб стабілізації економіки, тобто усунення криз, безробіття. На його погляд, "картелі - це спілки виробників, які бажають планомірно пристосовувати виробництво до попиту з метою уникнення надвиробництва і всіх його наслідків: падіння цін, банкрутств, знецінення капіталу, безробіття та голодування". Прибуток Брентано визначав як надлишок вартості нового продукту, який виникає в ньому через поєднання всіх елементів виробництва, понад вартість цих елементів до їхнього поєднання. Таким чином, він ототожнював прибуток із підприємницьким доходом, із винагородою підприємцеві за його "творчий дух".
Значний внесок у економічну науку зробили й інші представники німецької історичної школи, зокрема Карл Бюхер (1847-1930) - автор відомого твору "Піднесення національної економіки" (1893). У цій праці він простежує еволюцію розвитку народів Західної і Середньої Європи.
З позицій мінової концепції Бюхер розробив періодизацію економічної історії людства, яка включала три види господарств:
> замкнуте домашнє господарство (без обміну);
> міське господарство (виробництво для зовнішнього споживача);
> народне господарство (товари проходять кілька етапів, перш ніж потрапити до споживача).
Головним критерієм, за допомогою якого здійснюється історична періодизація суспільства, у нього є обмін.
Ще одним внеском Бюхера в економічну теорію є його власна класифікація форм і стадій розвитку промисловості:
• o перша стадія зв'язується з домашнім, замкнутим виробництвом;
• o друга - з працею ремісника на замовлення;
• o третя - з працею ремісника на вільний ринок;
• o четверта - з домашнім виробництвом для скупника;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нова історична школа (Г. Шмоллер, Л. Брентано, К.Бюхер). Теорії державного регулювання економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.
