• 2) найкращою формою державної організації вони вважали конституційну монархію. Монарх править від імені народу і для народу;
• 3) монархи повинні самі визнати необхідність суспільних перетворень шляхом реформ, оскільки забуття цього призводить до революції, а будь-яка революція є згубною і руйнівною для суспільства.
Представником французького Просвітництва був Дені Дідро (1713-1784). Головним об'єктом політико-правових міркувань мислителя була природа людини. Як і Ж.-Ж. Руссо, він обґрунтовував рівність людей у додержавному суспільстві, виходячи з того, що всі вони керувалися природними законами. Але люди є колективістами за своєю вдачею, прагнуть жити спільно, а тому для задоволення своїх потреб об'єднуються у суспільство. Отже, виникнення держави і появу позитивних законів у суспільстві Д. Дідро пов'язує із суспільним договором, який є спільним волевиявленням народу. Метою держави є забезпечення невід'ємних прав громадян і їхнього добробуту.
Допускаючи участь народу в управлінні державними справами, мислитель вважав, що право бути обраними до представницьких органів влади повинні мати виключно громадяни, які володіють власністю. Водночас філософ негативно ставився до надмірного багатства, зазначаючи, що головна функція держави полягає у наданні допомоги знедоленим.
Що стосується форми держави, то найкращою є та, яка забезпечує спокійне і стабільне правління. Перевага надавалася монархії, яку обмежував закон і в якій забезпечувалася можливість участі народу в управлінні політичними справами. Значну роль у державі відіграє право. Воно регулює всі аспекти життєдіяльності людей за допомогою закону. Всі члени суспільства у своїх обов'язках рівні перед законом.
Своєрідні погляди на державу і право висловив Клод-Адріан Гельвецій (1715-1771). Конструкцію держави і права він побудував на визнанні ролі соціального середовища в житті людини. Він стверджував, що характер людини зумовлений соціальним середовищем, політичними і правовими установами.
Держава, на думку К. Гельвеція, - це закономірний продукт суспільного розвитку. Вона утворюється для задоволення особистих інтересів людей. Саме вони підштовхують людей до укладання суспільного договору і встановлення закону для охорони приватної власності. Приватну власність покладено в основу суспільного договору.
Як і Д. Дідро, інший мислитель з цієї когорти - Поль-Анрі Гольбах (1723-1789) - вважав, що з об'єднанням у державу особисті інтереси людей відіграють визначальну роль.
П Гольбах, як і Д. Дідро, був прибічником обмеженої монархії, в якій забезпечено участь народу в управлінні державними справами. Але право бути обраними до представницьких органів влади повинні мати тільки власники землі.
Помітний внесок у розвиток новітньої юридичної свідомості Західної Європи зробили представники італійського Просвітництва Дж. Віко і Ч. Беккаріа.
Філософ-просвітитель Джамбаттіста Віко (1668-1744) відомий своєю теорією історичного циклу. Становлення і розвиток держави і права він розглядав не просто як історію установ, організацій і законів, а як розвиток самої політико-правової природи людини, її свідомості і діяльності.
Прогрес людства, його розвиток Дж. Віко поділив на три епохи: "епоху Богів", "епоху героїв" та "епоху людей".
Перша епоха була божественна не за власним змістом, а за властивою тогочасним людям міфологічною формою осмислення світу.
Держава другої, героїчної епохи - це аристократична республіка, яка зумовлювала відповідні риси законодавства. Закони створювалися на користь правителів, які жорстоко пригнічували підданих. Право виступало як право сили.
У третій - епосі людей - природа людини дістає можливість повного розвитку. Встановлюється громадянське суспільство для всіх людей, а не для привілейованих, як у попередню епоху. Головними принципами політико-правового життя стають свобода, юридична рівність і загальне благо.
Цій добі притаманний республікансько-демократичний устрій або представницька монархія з достойними людської гідності правами і свободами, які забезпечують народний суверенітет.
Засновником класичної школи в науці кримінального права був італійський юрист, публіцист, прихильник доктрини природного права Чезаре Беккаріа (1738-1794) - автор відомого твору "Про злочини і покарання". Логіка роздумів мислителя зводилася до такого:
• o у природному стані люди були вільними, рівними і незалежними, але перебували у стані ворожнечі і свавілля;
• o з метою організації спокійного і безпечного життя вони добровільно уклали суспільний договір, створивши верховну владу, яку уповноважили на підставі законів забезпечувати гідне людини життя;
• o сподівання людей на краще життя виявилися марними. Повсюдно запанували насилля і несправедливість, оскільки закони,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні ідеї вчення Ж.-Ж. Руссо“ на сторінці 2. Приємного читання.
