• збільшення ввозу грошей (золота) із-за кордону і заборона їх вивозу;
• обмеження ввозу товарів із-за кордону, через встановлення високого мита на них;
• заборона вивозу сировини з країни.
Ранній меркантилізм виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до середини XVI ст. Представниками раннього меркантилізму були: В. Стаффорд (1554-1612) - Англія; Г. Ск'яруффі (1519-1584) і Б. Даванзатті (1529-1606) - Італія, X. Маріана (1575-1624) - Іспанія. Ідеї представників грошового балансу (монетаристів) були використані урядами Європейських держав як адміністративні системи нагромадження капіталу (грошей) у державній казні.
Для досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали необхідним:
• o встановлення максимально високої ціни на експортні товари;
• o обмеження імпорту товарів;
• o заборона вивозу золота і срібла із країни.
Розвиваючи концепцію грошового балансу, спрямовану на активне регулювання грошового обігу, Вільям Стаффорд (1554-1612) наголошував на необхідності заборони вивезення золота та срібла з країни, виступаючи за державну регламентацію торгівлі. У своїй книзі "Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників" (1581) виявив найбільш правильне розуміння зв'язку між вартістю грошей та вартістю товарів. Завдання накопичення грошового багатства в країні В. Стаффорд пропонував вирішувати в основному адміністративними заходами: забороною вивезення грошей, обмеженням імпорту іноземних мануфактурних товарів, особливо предметів розкошу. Водночас він закликав до розвитку національної промисловості, вимагаючи заміни експорту сировини експортом готової продукції.
Провідним ідеологом іспанського монетаризму був Хуан де Маріана (1575-1624), який вимагав заборонити будь-яку зовнішню торгівлю, крім вивезення іспанських товарів в обмін на іноземну золоту монету. Відповідно до монетарної доктрини підтримувалась сувора регламентація грошового обігу, жорстко обмежувалося вивезення золота та срібла за межі країни.
Відсталість соціально-економічного розвитку Італії у XVI ст. перешкоджала практичному втіленню ідей меркантилізму. Зміна зовнішньоторговельних умов сприяла розвитку банківської справи та лихварства на основі перетворення накопичених торгівлею капіталів у позичкові. Відтак перші італійські меркантилісти приділяли особливу увагу розвитку грошового обігу та кредиту. Так, наприклад, твір італійського банкіра Гаспара Ск'яруффі (1519-1584) "Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом" (1582) був присвячений проблемам регламентації грошового обігу в руслі ідей монетаризму.
З метою спрощення розрахунків у зовнішній та внутрішній торгівлі та прискорення грошових переказів Г. Ск'яруффі запропонував скликати міжнародну конференцію, присвячену питанням встановлення загальноєвропейської грошової системи. Він наголошував на необхідності випуску єдиної для усіх країн монети, призначення валютними металами золота і срібла (при співвідношенні 1:12), розробки єдиного клейма для золотих і срібних виробів з метою захисту їх від підробки.
Раціональний зміст монетаризму найповніше розкрив флорентійський банкір Бернардо Даванзатті (1529-1606) у праці "Читання про монету" (1582). За його визначенням, будь-яке багатство можна перетворити у гроші. Італійський економіст виокремлював функції грошей: міри вартості, засобу обігу. Б.Даванзатті засуджував хаос у грошовому обігу і схвально ставився до ідеї біметалізму. Він підтримував вимогу про встановлення точного співвідношення між золотом і сріблом, наголошуючи на необхідності повернення до безмитного карбування монети та обігу злитків.
У силу економічної відсталості та політичної роздробленості у Німеччині заходи раннього меркантилізму поєднувались з протекціонізмом дрібних князівств. У країні розвивалась камералістика - сукупність суспільних наук, зорієнтованих на теорію та практику державного управління. Значна увага приділялась фіскальним засобам поповнення доходів та питанням регулювання торгівлі. Представник німецького меркантилізму Іоганн Веккер зазначав у своєму творі "Політичні міркування" (1688), що "завжди краще продавати товари іншим, ніж купувати їх у них".
Таблиця 4.1 ХАРАКТЕРНІ РИСИ МЕРКАНТИЛІЗМУ.
| Ранній меркантилізм (монетаризм) | Пізній меркантилізм (мануфактурний) |
| Обмеження імпорту товарів; заборона вивозу золота і срібла за кордон; встановлення високих цін на експортні товари; використання системи біметалізму (фіксованого співвідношення між золотими та срібними монетами); теорія грошового балансу, за якою політика країни направлена на збільшення грошового багатства шляхом заборону вивозу грошей за кордон | Знімалися жорсткі обмеження з імпорту товарів і вивозу грошей; проводиться протекціоністська економічна політика держави; основною функцією грошей є засіб обігу; визначилась система монометалізму; система активного торгового балансу, який забезпечується шляхом вивозу готових виробів, політика базувалась на принципі: купівля дешевше в одній країні, продажу дорожче в іншій |
Ідеї пізніх меркантилістів. Теорія торгового балансу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. ТЕОРІЇ МЕРКАНТИЛІСТІВ ТА ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ХV-ХVІІ ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.
