Державний борг має фіскальну, регулювальну і перерозподільчу функції.
Фіскальна функція полягає в залученні державою необхідних коштів на фінансування дефіциту бюджету.
Регулювальна реалізується за купівлі-продажу цінних паперів центральним банком, унаслідок чого змінюються обсяги грошової маси в обігу.
Перерозподільча функція державного боргу полягає у здійсненні перерозподілу капіталу між приватним і державним секторами і між сегментами фінансового ринку.
У статистиці державного боргу обліковується лише заборгованість сектора загального державного управління; не враховуються борги державних підприємств і органів грошово-кредитного регулювання.
Згідно з міжнародними стандартами, до державного боргу відносять заборгованість сектора загального державного управління в цілому – як центрального уряду, так і місцевих органів управління.
В Україні термін "державний борг" поширюється лише на борг центрального уряду. Борги місцевого рівня включаються до складу "місцевого" боргу.
Поточну кредиторську заборгованість держави за отримані товари чи надані послуги не вважають державним боргом, поки вона не буде офіційно визнана і не набуде форми договірних зобов'язань з обумовленим терміном оплати. Тобто у складі державного боргу не враховують поточної заборгованості за неоплаченими зобов'язаннями, які не є договірними з фіксованим терміном оплати.
Величину державного боргу оцінюють як суму, яку мають виплатити органи державного управління у визначений строк, тобто за номінальною вартістю. При цьому в разі оформлення державного боргу дисконтними цінними паперами його сума включає вартість відсоткових виплат, а за оформлення відсотковими облігаціями – ні.
Оскільки борг – це стан (запас), його величину оцінюють на певну дату, наприклад, останній день місяця чи фінансового року.
Основними складовими державного боргу є внутрішня і зовнішня заборгованості.
Зовнішній державний борг являє собою суму накопичених фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами щодо повернення залучених коштів, отриманих на умовах строковості, зворотності та платності.
Заборгованість перед внутрішніми кредиторами формує внутрішній державний борг.
Зовнішній державний борг втілюється в імпорті реальних ресурсів, що надає державі додаткових можливостей щодо фінансування пріоритетних напрямків без зменшення внутрішніх ресурсів, які спрямовують на споживання чи накопичення. Втрати національних ресурсів відкладають на майбутнє, коли борг буде обслуговуватися чи погашатися. Внутрішнє запозичення зумовлює перерозподіл ресурсів усередині країни.
Державний борг класифікують за різними критеріями. Основним показником, який характеризує спроможність уряду-позичальника обслуговувати накопичені борги, є відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту.
Таблиця
Динаміка валового зовнішнього боргу України (2007-2014 pp.; перше півріччя 2015 р.)
| Період | Валовий зовнішній борг, на кінець періоду | |
| Млн. дол. США | У % до ВВП | |
| 2007 | 79 955 | 56, 0 |
| 2008 | 101 659 | 55, 9 |
| 2009 | 103 396 | 88, 3 |
| 2010 | 117 346 | 83, 1 |
| 2011 | 126 236 | 74, 6 |
| 2012 | 134 625 | 73, 7 |
| 2013 | 142079 | 74, 6 |
| 2014 | 126 308 | 95, 1 |
| 2015- за І півріччя | 126 976 | 122, 8 |
Джерело: Бюлетень Національного банку України (електронне видання). Статистичні матеріали. Вересень 2015 року. – Електронний ресурс. – Режим доступу: stat.2015.09.pdf.-р.6.
Дефолт і методи його врегулювання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічні теорії в системі наукових економічних знань» автора Мацелюх H.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дефіцит бюджету: сутність, види, джерела фінансування“ на сторінці 2. Приємного читання.
