• засноване на виробництві і споживанні інформаційних товарів і послуг; його виробничу основу складають високотехнологічні засоби виробництва, контрольовані комп'ютерними технологіями;
• значної питомої ваги набуває сфера послуг;
• зростає ступінь віртуалізація виробничих соціальних зв'язків, унаслідок чого створюються передумови для залучення широких мас населення в процеси прийнять рішень, сфера безпосереднього спілкування людей розширюється до глобальних масштабів;
• колосальний рівень технічних можливостей людини обумовлює високу ступінь відповідальності за прийняті рішення;
• в організації економіки центр ваги переноситься з вертикально сформованих ієрархічних структур на горизонтальні мережеві зв'язки [1, с. 9-10]. Зазначене дає підставу автору назвати прийдешню формацію інформаційно-мережевим суспільством.
Серед перерахованих вище характеристик А. А. Гриценко виділяє два ключових аспекти – факторний і організаційний. За базовим основним фактором (основний ресурс, предмет споживання, засіб виробництва, інструмент реалізації суспільних зв'язків тощо) суспільство майбутнього цілком обґрунтовано може бути назване інформаційним: "перехід до інформаційно-мережевого суспільства робить інформацію пануючою формою продукту, на виробництво якого витрачають дедалі зростаючу частку суспільного часу" [2, с. 6], а за характером організаційної структури воно може бути ідентифіковане як мережеве: "мережа є природним середовищем передання інформації" [2, с. 6].
Автори аналітичної доповіді "Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості" (Д.В. Дубов, О. А. Ожеван, С.Л. Гнатюк) пропонують розглядати інформаційне або постіндустріальне суспільство як таку фазу ("хвилю") у розвитку цивілізації, коли головними продуктами виробництва стають не речі й енергія, а інформація і знання. На думку авторів провідними трьома рисами, що вирізняють подібний соціум від усіх його попередників, вважаються:
• створення глобального інформаційного простору, здатного забезпечити нову якість життя;
• збільшення питомої ваги інформаційно-комунікаційних технологій, продуктів і послугу валовому внутрішньому продукті (ВВП) країни;
• поява якісно нових комунікацій та ефекивної інформаційної взаємодії людей на засадах зростаючого доступу до національних і світових інформаційних ресурсів, подолання інформаційної нерівності (бідності), прогресуюче задоволення людських потреб в інформаційних продуктах і послугах [3, с. 3].
Будь-який соціум, кардинально відмінний від його історичних попередників, вважають автори, передусім характеризується новою якістю людського життя, що породжує "нову людину" та якісно нову соціальну структуру. В інформаційному суспільстві ця нова якість полягає у забезпеченні кожної особи будь-якими знаннями, що зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та ін.). Тобто основна ідея інформаційного суспільства у соціогуманітарному вимірі полягає у досягненні нової фази розвитку – "суспільства знань" і забезпечення для всіх рівного доступу до них [3, с. 3-4].
Перехід від індустріальної до інформаційної постіндустріальної стадії є настільки різким поворотом в історії, зазначає академік НАН України А. А. Чухо, що він змінив усталену методологію економічної теорії і зумовив формування якісно нової [4, с. 17]. Мова йде про застосування цивілізаційного підходу. Незважаючи на те, що цивілізаційний світоглядний принцип використовується в науковій літературі, проте він повною мірою не доводиться до студентів, не використовується для озброєння майбутніх фахівців сучасною методологією. Тому втілення цивілізаційного підходу в навчальній літературі, зокрема в політичній економії інформаційного постіндустріального суспільства, послідовне його розкриття і висвітлення є неодмінною умовою формування у студентів сучасного наукового економічного мислення.
Зміст політекономії інформаційного постіндустріального суспільства передбачає осмислення значного масиву знань, які стосуються ролі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у розвитку нової суспільно-економічної формації, адже формування єдиного світового ринкового простору наприкінці минулого століття збіглося з початком бурхливого повсюдного поширення сучасних ІКТ. Широка наявність різноманітної інформації в режимі он-лайн для урядів, бізнесу, громадян викликала небувалий інтерес до порівняння умов життя і праці, поєднання національних і приватних інтересів, діяльності транснаціональних компаній і фінансових інститутів, ролі окремих країн у вирішенні глобальних проблем, місця людини в наукомісткій економіці. Без розгляду зазначених питань на загальнонаціональному рівні неможливо оцінити те, що відбувається, виявити тенденції для прогнозування майбутнього. Все це визначає першорядне значення політико-економічного підходу до аналізу сучасного розвитку під впливом ІКТ [5, с. 64-66].
ІКТ стали найважливішою ланкою нової інфраструктури світового господарства. Не тільки передові постіндустріальні країни, в яких проживає лише 15% населення земної кулі, але і країни, що розвиваються, а також держави з ринковою економікою, покриті загальною інформаційною мережею. В даний час жодна національна модель економічного розвитку не може нормально функціонувати без використання Інтернету, без урахування світових інформаційних потоків. Фактично йде в минуле час закритих економік. Тепер країни прагнуть визначити оптимальність відкритості своєї економіки при виробленні політики захисту своїх національних інтересів, що неминуче ставить питання про політичну економію світового господарства [5, с.65 ].
Як засвідчує глобальна фінансово-економічна криза 2008-2009 pp, виникли специфічні фактори, що посилюють нерівномірності розвитку і ріст диспропорційності у світовому господарстві. В цих умовах системне бачення національної економіки не може бути повним без системного бачення світової економіки. Вирішити цю наукову проблему здатна політична економія інформаційного постіндустріального суспільства.
З середини XX століття у постіндустріальних країнах спостерігається тенденція зростання впливу сфери послуг. З появою і впровадженням сучасних ІКТ, автоматизацією робочих місць ця тенденція прискорилася і розширилася. Як показують статистичні дані, за абсолютними показниками обсяг матеріального виробництва збільшується, але темп його приросту нижче темпів приросту сфери послуг і ВВП в цілому. Невипадково, що сучасну економіку розвинутих країн нерідко називають сервісною.
Роль людини, людського потенціалу в останні десятиліття зростає в геометричній прогресії. Людська праця незаперечно доводить свою головну роль серед інших сучасних факторів виробництва за інших рівних умов. За своєю значимістю людина знаходиться в основі економічної системи, будучи в той же час її продуктом. В умовах "інформаційної епохи" сучасне суспільство продовжує залишатись суспільством найманої праці. Зайнятість чи то на державній службі, чи у приватному секторі залишається основним джерелом існування абсолютної більшості працездатного населення.
Сьогодні спостерігається поєднання різних тенденцій у підвищенні значимості людини і трудового фактора в економіці. З одного боку, скорочується частка тих галузей матеріального виробництва, де переважає фізична праця. З іншого – неухильно розширюється сфера автоматизованої праці і послуг, росте значимість освіти, професійної підготовки і безупинного підвищення кваліфікації працівників, де переважає розумова праця. Скрізь цінність працівника різко зростає, від кожної людини залежить реалізація матеріальних і фінансових ресурсів, швидкість обороту капіталу і його зростання.
Фундаментальні зміни в багатьох сферах людської діяльності свідчать про формування паростків інформаційного суспільства в постіндустріальному періоді. В економічному плані суспільство майбутніх часів направлено на виробництво і споживання інформаційних товарів і послуг. Воно буде опиратися на використання наукомістких високотехнологічних засобів виробництва і розвиток соціальних мережевих структур, залучених в процеси прийняття рішень. Зміна соціально-економічної формації обумовлює еволюційні перетворення в свідомості суспільства і людини. Нині людина повинна змінювати як саму себе, так і економічні процеси, щоб отримати переваги та мінімізувати ризики на шляху до інформаційного суспільства. Для цього необхідна фундаментальна підготовка, нові політекономічні знання, нове економічне мислення. Сприяти цьому допоможе вивчення навчальної дисципліни "Політична економія інформаційного постіндустріального суспільства".
Примітки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічні теорії в системі наукових економічних знань» автора Мацелюх H.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політекономічні знання як стратегічний ресурс формування інформаційного суспільства та його економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.
