Розділ «2.4. Економічний розвиток у 1970 - середині 1980-х років. Антикризова політика в реформуванні господарств країн Західної Європи. Актуалізація неокласики»

Як відомо, монетаристи оперували поняттям "адаптивні очікування", які економічні суб'єкти формують, поширюючи минулі тенденції й досвід на майбутнє. Тому їх інколи називають очікуваннями, орієнтованими на минуле. Нові класики вводять поняття "раціональні очікування". Вони вважають, що економічні суб'єкти формують очікування з огляду на всю доступну інформацію, а також знання про закономірності функціонування економіки, уявлення стосовно майбутньої політики уряду та її наслідків. Раціональність очікувань означає, що вони є результатом оптимального (за критерієм максимізації) використання інформації.

Прихильники теорії РО не беруть до уваги того, що збирання та обробка інформації потребують певних витрат; що є нерівність у доступі до інформації, наприклад між політичними діячами і рядовими економічними агентами; що, зрештою, як зазначає М. Блауг, "...люди не формують "раціональних" очікувань з абсолютно простої, раціональної причини - наприклад внаслідок надмірної кількості суперечливої інформації"1.

Ґрунтуючись на теорії РО, нові класики довели, що оберненої залежності між інфляцією та безробіттям не має навіть у короткостроковому періоді (на відміну від монетаристів, які визнавали короткострокову криву Філліпса). Р. Лукас та його послідовники вважали, що уряд може вплинути лише на номінальні змінні (наприклад, темп інфляції), проте він є безсилим щодо реальних величин, як то виробництво та зайнятість. На їхню думку, немає ніяких можливостей для проведення антициклічної стабілізаційної політики, а крива Філліпса може бути лише вертикальною. Пояснимо це твердження на конкретному прикладі.

Якщо уряд оголошує про проведення стимулювальної грошово-кредитної політики, то раціональні економічні суб'єкти розуміють її суть та наслідки і враховують це при укладанні угод. Тому вони не сприймають зростання номінальної заробітної плати як збільшення реальної навіть у короткостроковому періоді, як це передбачали монетаристи. У результаті не відбувається збільшення реальних обсягів виробництва і зайнятості, лише зростають ціни та номінальна заробітна плата. Таким чином, економіка відразу рухається по вертикальній кривій Філліпса.

З іншого боку, ґрунтуючись на теорії раціональних очікувань, нові класики вважали, що немає дилеми "обсяг виробництва, зайнятість - інфляція", і грамотні політики можуть знизити інфляцію до нуля без будь-якого зменшення обсягів виробництва і зростання безробіття. Така "безкоштовна" ліквідація інфляції потребує наявності трьох моментів: 1) швидкого досягнення рівноваги на ринку праці (що потребує гнучкості заробітної плати, тобто відсутності довгострокових угод щодо її рівня); 2) орієнтованих виключно на майбутнє очікувань (не адаптивних); 3) кредиту довіри до проголошеної урядом політики.

З теорії РО випливають два суттєвих висновки:

1) гроші є не просто нейтральними (стосовно реальних змінних - як зайнятість, обсяги виробництва), а супернейтральними. Якщо монетаристи визнавали нейтральність грошей лише в довгостроковому періоді, то нові класики стверджують, що вони є нейтральними також і в короткостроковому періоді;

2) раціональні очікування економічних суб'єктів нейтралізують, а тому роблять неефективним, державне регулювання економіки у будь-яких формах - чи то бюджетне, чи то грошово-кредитне.

Як послідовні неокласики, представники нової класичної макроекономіки вважали ціни абсолютно гнучкими, а ринкову економіку здатною до саморегулювання. Що ж тоді викликає відхилення від загальної рівноваги та повної зайнятості, тобто циклічні коливання економіки? Відповідь на це запитання представлена у двох теоріях нових класиків: теорії недосконалої інформації Р. Лукаса та теорії реального бізнес-циклу Дж. Лонга, Ч. Плоссера та Б. Прескотта.

Р. Лукас відмовився від традиції, що пов'язувала циклічні коливання з порушенням рівноваги, та намагався пояснити діловий цикл як рівноважний процес, який спричинюється випадковими зовнішніми шоками. Принагідно зауважимо, що такий підхід не є абсолютно новим в економічній науці. У 1930-х роках Є. Слуцький та Р. Фріш висловили ідею, що економічні коливання (флуктуації) породжуються випадковими зовнішніми шоками, які можуть виступати як шоки пропозиції (зміна цін на ресурси, нові технічні й технологічні відкриття), шоки попиту (зміни в споживчих, інвестиційних витратах) та політичні шоки (різкі зміни в монетарній, або фіскальній політиці).

За Р. Лукасом, ринок кожного окремого товару є схожим на острів. Учасники цього острова володіють щодо нього повною інформацією, проте із запізненням (лагом) одержують інформацію з інших ринків-островів. Коли ринкова ціна на продукцію зростає, виробники сприймають це як зростання відносних (порівняно з цінами на ресурси та інші товари), а не абсолютних цін. Тому вони реагують на таке зростання нарощуванням обсягів виробництва і зайнятості. Оскільки, в середньому, кожен робить ту саму помилку, сукупна пропозиція збільшується. Проте, зрештою, кожен починає розуміти свою помилку, і це призводить до скорочення сукупного виробництва до попереднього рівня. Іншими словами, економічний цикл, за теорією недосконалої інформації, є, по суті, наслідком обмеженості інформації, яку надають цінові сигнали.

Р. Лукас стверджує, що лише неочікувані зміни в грошовій політиці впливатимуть на обсяги виробництва. Очікувані зміни щодо пропозиції грошей впливатимуть переважно на ціни, а не на виробництво та зайнятість, адже економічні агенти розуміють механізми функціонування економіки, їхні очікування є раціональними.

Доцільно наголосити, що якщо нові класики виходять із припущення про раціональний характер очікувань, то можливі лише тимчасові помилки в оцінках економічних суб'єктів щодо тих цінових змін, які вони спостерігають. Однак хоча такі помилки й не є систематичними, вони спроможні породжувати економічні коливання, так само як і дії, спрямовані на їх виправлення.

Критики теорії Р. Лукаса зауважували: якщо прості робітники і фермери можуть передбачити наслідки урядової політики, то чому вони не в змозі відрізнити загальне зростання цін від збільшення попиту на окремий товар? Тим більше, що загальноекономічні індекси вартості життя і цін виробників друкуються щомісяця та супроводжуються широкою рекламою. Крім того, індивіди та фірми купують товари протягом місяця. Таким чином, ще до того як оголошується індекс цін, економічні агенти вже знають їх загальну динаміку.

Зазначені вище недоліки теорії недосконалої інформації спонукали до іншого пояснення - теорії реального бізнес-циклу.

Прихильники теорії реального бізнес-циклу вважають, що циклічні коливання є наслідком випадкових зовнішніх шоків у реальному секторі економіки, а саме - технічних та технологічних зрушень, які "вибивають" економічну систему зі стану рівноваги. Як бачимо, цей підхід близький до ідей Й. Шумпетера, який вважав, що для ринкової економіки характерними є хвилі "творчого руйнування", під час яких безперервне введення нових технологій постійно виштовхує наявні фірми з бізнесу.

Принципово новим у нових класиків є аналіз передавального механізму, за допомогою якого початкові імпульси поширюються в економіці. Роль останнього в теорії реального бізнес-циклу виконує міжчасове заміщення праці й дозвілля.

Припустимо, що відкриття нових технологій приводить до зростання інвестицій та попиту на робочу силу. Збільшення останнього викликає зростання заробітної плати. Якщо працівники розглядають зростання заробітної плати як тимчасове явище, то вони нарощуватимуть пропозицію праці для того, щоб заробити більше грошей, адже пізніше, коли заробітна плата зменшиться, доцільніше більше часу приділити дозвіллю. Якщо ж зростання заробітної плати розглядається як постійне, то зміни в пропозиції праці навряд чи відбудуться. У цілому, залежно від характеру оцінок економічних суб'єктів наслідки неочікуваних зовнішніх шоків для економіки будуть різними і виявлятимуться у змінах пропозиції праці, капіталовкладень, запасів готової продукції.

Головним положенням у теорії реального бізнес-циклу є те, що малі зміни реальної заробітної плати супроводжуються великими коливаннями обсягів виробництва і зайнятості. Це можливе за наявності двох умов: по-перше, високої еластичності заміщення праці дозвіллям у часі та, по-друге, працівники мають сприймати зростання заробітної плати під час бізнес-циклу як тимчасове явище, намагатися суттєво збільшити пропозицію праці протягом короткого періоду, щоб скористатись перевагами короткострокового підвищення реальної заробітної плати.

Критики цієї теорії висловлювали такі зауваження. Насамперед, якщо головна причина циклічних коливань - зміни в технології, вони мають бути як позитивними, що викликає піднесення, так і негативними, внаслідок чого виникає спад. Якщо технічного регресу не спостерігається, то спад залишається без пояснення, а теорія - незавершеною. Крім того, відповідно до теорій нових класиків фактично заперечується вимушене безробіття, а реальний сектор економіки є абсолютно нечутливим до зміни кількості грошей в обігу.